ВИСНОВОК. На основі проаналізованої , наукової , педагогічної , психологічної

На основі проаналізованої, наукової, педагогічної, психологічної, історичної, філософської літератури ми дійшли висновку, що народна педагогіка — це багатотомний усний підручник навчання і виховання, який зберігається в пам'яті народу, постійно ним використовується, систематично збагачується й удосконалюється.

Народна педагогіка є сумою здобутих трудящими знань і вмінь у справі виховання і навчання. Цілі, завдання і засоби народної педагогіки відображені у фольклорі (казках, легендах, прислів'ях, приказках, піснях), а також іграх і танцях, прикладному мистецтві, музиці, святкових обрядах, традиціях трудового й сімейного виховання.

Закономірності народної педагогіки на науковому рівні осмислював О.В. Духнович у своїй праці «Народная педагогия в пользу училищ и учителей сельских» (1857). Він і є першовідкривачем терміну «народна педагогіка», дослідником її принципів, методів, форм навчання. Виховний досвід українського народу, окрім фольклору, знайшов відбиття, пряме і опосередковане, у творчості майже всіх українських письменників, зокрема, Г.Сковороди, І.Котляревського, Т.Шевченка, П Куліша, Марка Вовчка, І.Нечуя-Левицького, Панаса Мирного, І.Франка, С.Васильченка, Н.Кобринської, Лесі Українки, ряду письменників пізнішого часу. Відомому письменникові та громадському діячеві Олександру Кониському належить праця під назвою «Народна педагогіка», у якій зроблена спроба осмислити набутки нашого народу в цій галузі наприкінці XIXстоліття [4с,8].

Цілеспрямоване дослідження змісту народної педагогіки почалося з 1920-х років. Кращі педагоги ХХ століття широко використовували арсенал української народної педагогіки. На її здоровому раціональному грунті була побудована педагогічна система А.С.Макаренка.

Відомі діячі української культури (В.Гнатюк, М.Драгоманов, Ф.Колесса, О.Потебня) популяризували матеріал з української етнопедагогіки, акцентуючись на фольклорному масиві. Праці українських етнографів кінця ХІХ – початку ХХ ст. (Йосипа і Данила Лепких, А.Малинки, А.Онищука) висвітлюють регіональні особливості народного виховання в Україні [11].

Гарячим прихильником народної педагогіки і її пропагандистом був В.О.Сухомлинський, автор книги “Батьківська педагогіка”. «Народ — живе, вічне джерело педагогічної мудрості», — зазначав В. О. Сухомлинський [16]. Захоплення видатного вченого українською народною педагогікою було таке сильне, що він збирався навіть написати про неї фундаментальну наукову працю. Про незмінну й пильну увагу до української народної педагогіки свідчить, зокрема, його листування з радянським ученим, відомим дослідником чуваської народної педагогіки Г. Н. Волковим. Так, в одному з листів Сухомлинський повідомляє: «Хай Вас не дивує те, що здивувало під час пошуків людини, котра могла б сказати щось цінне про народну педагогіку. Про народну педагогіку ніхто досі серйозно не думав, і, мабуть, це завдало багато шкоди педагогіці. Я певний, що українська народна педагогіка — це зосередження духовного життя народу. У народній педагогіці розкриваються особливості національного характеру обличчя народу» [16].

Дух народної педагогіки був завжди незримо присутній у кожній школі в Україні, хоча суспільство, педагогічна громадськість у радянські часи ще не повністю осмислювали все її значення.

Виховнийі навчальний досвід став золотим фондом наукової педагогіки, предметом наукового аналізу й наукового обгрунтування. Думки й висловлення видатних педагогів про народну педагогічну творчість стали основоположними для дослідної роботи в цій галузі.

Вчені, особливо останні десятиріччя, досить активно працюють над вивченням виховного досвіду трудящих мас. Вони опублікували ряд наукових праць з української народної педагогіки в яких висвітлюють еволюцію та становлення багатогранної народної педагогіки України.Інтерес до народної педагогіки зростає. Одним з яскравих свідчень цього є помітна активізація публікацій про народну педагогіку на сторінках періодичної преси.

Глибинні і невичерпні джерела української народної педагогіки постійно живлять педагогіку наукову. У свою чергу, наукова педагогіка збагачує і зміцнює народну педагогіку, підводячи під неї наукову базу, на основі ґрунтовного і всебічного наукового аналізу виховної практики розкриває навчально-виховний зміст народної педагогіки.

Отже, народна педагогіка є наймудрішою, тому що вона створювалася протягом ряду століть, шліфувалась, перевірялась досвідом мільйонів людей багатьох поколінь. Її ще справедливо називають школою, яка завжди з нами, — школою сім'ї й отчого дому, материною і батьковою наукою, першим університетом життя, через який проходить кожна людина.

Дата добавления: 2015-07-11