|
Читайте также: |
| Відстань а, мм | Відстань b, мм, при | |||||
| Відстань Г | (Рисунок 6.2) при | піднесенні зовнішнього | ||||
| Радіус | мм, на прямому | будь-якому піднесенні | рейка, мм (внутрішня | |||
| кривій, м | ділянці шляху | зовнішнього | сторона кривої) | |||
| рейка (зовнішня сторона кривої) | ||||||
| ПО | ||||||
| 2750—3100 | ||||||
| 2750—3100 | ||||||
| 2750—3100 | ||||||
| 2750—3100 | ||||||
| 2750—3100 | ||||||
| 2750—3100 |
Відстань від осі крайнього шляху до внутрішнього краю фундаментів або опор контактної мережі на перегонах і залізничних станціях повинна бути не менше 3,1 м, а в снігозаносних виїмках і на виходах з них на довжині 100 м не менше 5,7 м. На ділянках залізниць до оновлення і реконструкції і в особливо скрутних умовах, окрім снігозаноснихвиїмок, допускається зменшення цієї відстані до 2,45 м на станціях і 2,75 м — на перегонах.
Відхилення при установці опор контактної мережі від проектного положення допускається тільки у бік збільшення, але не більше ніж на 150 мм.
У будь-яких випадках вони повинні встановлюватися поза межами кюветів. У виїмках — за межами кюветів з польового боку.
При новому будівництві, оновленні і реконструкції контактної мережі на ділянках, де передбачається швидкість руху поїздів 161—200 км/ч, відстань від осі крайнього шляху до внутрішнього краю фундаментів або опор повинна бути 3,3 м, а при необхідності збільшений габарит визначається проектом. Відхилення від цих норм допускається тільки у бік збільшення але не більше ніж на 100 мм.
Всі вказані відстані дані для прямих ділянок шляху. На кривих ділянках габарит установки опор збільшують залежно від радіусу кривих (Рисунок 6.2, табл. 6.3). Габарит опор перед кривою на відстані менше 10 м приймають таким же, як на кривій. Залізобетонні анкерні опори контактної мережі встановлюють з габаритом, збільшеним на 200 мм щодо прийнятого габариту проміжних опор.
Для ізольованої гнучкої поперечини за умовами розташування ізоляторів, врізаних у фіксуючий трос, габарит опор збільшують до 4100 мм.
При розташуванні опор на пасажирських платформах відстань між краєм платформи і найближчою гранню опори приймають не менше 2 м. У обгрунтованих випадках, наприклад за наявності на платформі якої-небудь будови, цю відстань зменшують, але не менше чим до 3,1 м від осі шляху. Якщо ширина бічної платформи до 4 м, опори, як правило, встановлюють за її межами.
Опори, що розміщуються уздовж тупикового шляху, па яких підвішують дроти контактної підвіски інших шляхів, впродовж 100 м до кінця безвиході встановлюють з габаритом не менше 4 м від осі безвиході.
Рисунок 6.2. Габарити опор контактної мережі на кривих ділянках шляху
Відстань від проїжджої частини переїзду по напряму переважного ходу поїздів до опор і анкерів, відтяжок, розташованих біля головних шляхів перегонів і станцій, повинно бути не менше 25 м (Рисунок 6.3, а); у решті випадків, а також для фіксуючих опор не менше 5 м.
Відстань від кінця безвиході до встановленої за ним анкерної опори (окрім безвиході відстою електровозів і електросекцій) повинна бути не менше 20 м (Рисунок 6.3, б). Ця відстань може бути скорочене у виняткових випадках за умовами рельєфу, забудови і в інших обгрунтованих випадках.
Рисунок 6.3. Основні габарити наближення (а), огорожі опор (б, в) і фундаментів (г): 1 — переїзд; 2 — проїжджаючи частина дорогі; 3 — захисна огорожа; 4 — тупиковий упор; 5 — навантажувально розвантажувальний майданчик; б — фундамент опори; 7 — опора контактної мережі
Опори, фундаменти і відтяжки опор контактної мережі, розташовані в місцях вантаження-вивантаження вантажів і поблизу проїжджої частини дорогий, повинні бути захищені (Рисунок 6.3, в, г). Від сипких вантажів опори захищаються щитами. Захисні огорожі повинні бути забарвлені.
Опори перед сигналами розташовують з такими габаритами, щоб не погіршувалася видимість сигналів. При цьому відстань від сигналів до частин контактної мережі, що знаходяться під напругою, повинно бути не менше 2 м.
При розміщенні опор контактної мережі поблизу проводів ліній зв'язку і повітряних ліній електропередачі враховують умови виконання будівельно-монтажних робіт.
У місцях, де уздовж шляху проходять кабелі СЦБ, освітлення і електропостачання — габарити опор визначають з урахуванням того, щоб були витримані наступні відстані від поверхні фундаменту до кабелю:
- при пристрої монолітних фундаментів на місці — 0,6 м;
- при блокових фундаментах і нероз'ємних опорах, а також при віброзанурюваних свайних фундаментів (з обов'язковим розтином кабелю) — 5 м.
Якщо опори встановлюють в місцях, де проходять підземні трубопроводи (водонапірні, каналізаційні, прорив яких може викликати руйнування грунту) на глибині, меншої глибини заставляння фундаментів, відстань по горизонталі від поверхні фундаменту або опори в будь-якій їх частині до трубопроводу повинно бути не менше 1 м, а при віброзанурюваних фундаментах — не менше 2 м при обов'язковому попередньому розтині трубопроводів.
Перетину контактної мережі повітряними лініями електропередачі інших відомств проектують з урахуванням вимог правил пристрою електроустановок (ПУЕ). Перетини проводів повітряних ліній зв'язку і радіофікації з контактними мережами електрифікованих залізниць не допускаються.
Система контролю взаємного розташування шляху і контактної мережі повинна здійснюватися із застосуванням знаків реперів відповідно до технічних вимог Спеціальної системи контролю стану залізничної колії в профілі і плані.
Реперний знак повинен установлюватися на опорі або фундаменті, він виконується з відрізка круглого металевого стрижня з різьбленням для закріплення геодезичних приладів.
6.2. Правила складання планів (трасування) контактної мережі
Складання планів (трасування) контактної мережі є важливим етапом у проектуванні контактної мережі. Плани контактної мережі становлять окремо для станцій і перегонів. Умови розміщення опор на станціях трохи складніше, ніж на перегонах. Тому трасування контактної мережі звичайно спочатку роблять на станціях, а потім на перегонах, погоджуючи її з відповідними станціями.
На планах контактної мережі приводять всі необхідні дані для складання заявок на встаткування й матеріали, а також для спорудження контактної мережі. Це насамперед специфікації: анкерних ділянок контактних підвісок із вказівкою довжини й марок проводів; живильних, що відсмоктують й інших проводів; опор, поперечок, консолей, фіксаторів, фундаментів, анкерів, лежнів; сумарна довжина електрифікованих шляхів.
Плани контактної мережі становлять так, щоб побудована по них контактна мережа була надійна, економічна й зручна при спорудженні й в експлуатації.
Одним з основних питань, розв'язуваних при трасуванні контактної мережі, є розміщення опор. Опори контактної мережі на планах станцій і перегонів розміщують, як правило, з максимальними прольотами, припустимими для даної конструкції підвіски, а також всіх прийнятих опорних і підтримуючих конструкцій. При цьому обов'язково враховують місцеві умови проходження траси залізниці, місця з підвищеним вітровим впливом й автоколиванням проводів ліній електропередачі.
Щоб не створювати значних відхилень підвісних гірлянд ізоляторів від вертикалі й змін стріл прогину несучого троса, довжини суміжних прольотів напівкомпенсованих підвісок не повинні відрізнятися більше чим на 25 % від більшого прольоту (наприклад, при довжині одного із прольотів 60 м довжина іншого прольоту повинна бути прийнята не менш 45 м). Максимальні припустимі довжини прольотів у місцях з підвищеним вітровим впливом приймають із урахуванням поривчастості вітру мікрорельєфу місцевості.
Перш ніж почати розміщення опор, ділять перегін на ділянки із приблизно однаковими умовами впливу вітру на контакт-тую підвіску. Для кожної з таких ділянок відповідно до прийнятого для них розрахунковими швидкостями вітру визначають найбільші припустимі довжини прольотів для прямих і кривих ділянок шляху (див. главу 4).
Розрахункові припустимі прольоти, прийняті для даної ділянки перегону, при розміщенні опор повинні бути зменшені для перехідних прольотів ізолюючих сполучень анкерних ділянок (в %): на 25 - на прямих ділянках шляху й кривих радіусом більше 1500 м; 20 - на кривих радіусом від 1000 до 1500м; 15 - на кривих радіусом від 500 до 1000 м і на 10 - на кривих радіусом менш 500 м. Крім того, довжина прольотів із середньої анкеровки, а також прольотів, розташованих на кривих ділянках шляху, у пучинистих місцях, на свіжовідсипаних насипах й в інших випадках, при яких можливий перекіс шляху, також скорочується на 10 %.
Довжини прольотів зменшують також у тих випадках, коли потрібно зменшити навантаження на опорні й підтримуючі конструкції, забезпечити необхідну висоту розташування контактного проведення компенсованої ланцюгової підвіски над рейками при ожеледі й необхідні габарити проводів різного призначення, що підвішують на опорах контактної мережі, а також погодити зиґзаґи або виноси контактних проводів у суміжних прольотах.
Довжини прольотів ланцюгових підвісок залежать і від розміру й напрямку зиґзаґів контактних проводів у сусідніх опор. Тому при розміщенні опор одночасно розмічають зиґзаґи контактного проведення й показують їх в опор стрілками, спрямованими у відповідну сторону від осі шляху. Розмір зиґзаґа вказують цифрами, написаними біля стрілки, причому нормальні розміри зиґзаґів (на прямих - 300 мм, а на кривих - 400 мм), виходячи з яких були розраховані припустимі довжини прольотів, показують тільки стрілкою без цифр.
Рисунок 6.4. Графіки допустимих довжин прольотів на прямій ділянці шляху при різних зигзагах (а1 і а2) ланцюгової підвіски: а — компенсованою ПБСМ-70+МФ-100 на ізольованих консолях (К = 10 кН; Сх = 1,25); б — напівкомпенсованою М-120+2МФ-100 на гірляндах з двох ізоляторів (2К = 20кН; Сх= 1,55); l — довжина прольоту
При підходах до кривих ділянок шляху, повітряним стрілкам і ізолюючим сполученням анкерних ділянок в деяких випадках доводиться міняти напрям і розмір зигзагів контактного дроту, а отже, і встановлювати довжину прольоту, відповідну цим зигзагам і радіусам кривих. Це роблять за допомогою розрахункових графіків (Рисунок 6.4), де суцільним лініями показані криві для швидкості вітру v =20 м/с, штриховими, — для 30 м/сек. Товщина стінок ожеледі прийнята 5—10 мм.
Рисунок 6.5. Схеми: а — не узгоджених і б, в, г — узгоджених зигзагів контактного дроту із зигзагами у сусідніх опор в місцях переходу з прямої ділянки на кривій
Наприклад, в місцях переходу з прямої ділянки шляху на кривий зигзаг контактного дроту у опори, встановленої на прямій ділянці шляху, може виявитися не узгодженим із зигзагом у опори, встановленої на кривій ( Рисунок 6.5, а). В цьому випадку декілька скорочують довжину одного-двух прольотів на прямій ділянці шляху, а іноді і прольоту, частково розташованого на кривій, щоб можна було у однієї з цих опор розмістити контактний дріт над віссю шляху (з нульовим зигзагом), а у суміжної з нею опори зробити зигзаг з потрібними розміром і сторонностью (Рисунок 6.5, б).
Зигзаги контактного дроту у опор в прольоті, розташованого частково на прямому і частково на кривому ділянках шляху, вважаються узгодженими, якщо велика частина прольоту розташована на прямій ділянці шляху і зигзаги мають протилежний напрям (Рисунок 6.5, в) або велика частина прольоту розташована на кривій ділянці шляху і зигзаги при цьому мають однаковий напрям (Рисунок 6.5, г).
На розстановку опор контактної мережі може вплинути розташування сполучень анкерних ділянок контактної підвіски. Тому, перш ніж перейти безпосередньо до розстановки опор, зазвичай намічають анкерні ділянки контактної мережі і зразкове розташування місць їх сполучень.
Контактну підвіску ділять на анкерні ділянки, а анкерні опори розташовують з урахуванням забезпечення нормальної роботи вузлів контактної підвіски і її взаємодії із струмоприймачами при крайніх розрахункових температурах повітря.
Нормальну довжину анкерної ділянки компенсованих контактних проводів і тросів при двосторонній компенсації приймають на прямих ділянках не більше 1600 м. До оновлення і реконструкції довжина анкерної ділянки не більше 1800 м. На швидкісних ділянках руху поїздів (161—200 км/ч) довжина анкерної ділянки повинна бути не більше 1400 м. На ділянках з кривими довжини анкерних ділянок визначають розрахунком залежно від радіусу, довжини розташування кривих, виходячи з умови, щоб зміни натягнення компенсованих проводів в анкерній ділянці унаслідок реакцій консолей, струн і фіксаторів не перевищували для контактних проводів ±15 % і для тросів, що несуть ±10 % номінального їх натягнення створюваного компенсаторами.
Довжина анкерних ділянок ланцюгової підвіски, повністю розташованої на кривій, не повинна перевищувати значень, вказаних в табл. 6.4.
Якщо довжина анкерної ділянки менше половини довжини максимально допустимого для даного плану шляху, то може бути застосована одностороння компенсація контактних проводів, а при компенсованій підвісці — і тросів, що несуть. У такому разі для прямих ділянок шляху довжину анкерної ділянки приймають не більше 800 м.
Таблиця 6.4
Дата добавления: 2015-07-11; просмотров: 445 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Відстані між проводами і рівнем головки рейки, поверхні землі | | | Довжина анкерних ділянок контактних підвісок на кривих ділянках шляху |