Порядок надання соціальних відпусток

1) Тривалість відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами обчислюється сумарно і становить 126 календарних днів (140 - у разі народження двох і більше дітей та в разі ускладнення пологів). До відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами власник або уповноважений ним орган зобов'язаний з а заявою жінкиприєднати щорічну відпустку незалежно від тривалості її роботи в поточному робочому році.

2) Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років не надається працівнику, якщо дитина перебуває на державному утриманні (крім прийомних дітей у прийомних сім'ях).

3) Відпустка у зв'язку з усиновленням дитини віком старше трьох років надається за заявою особи, яка усиновила дитину, на підставі рішення про усиновлення дитини та оформляється наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.

Гаращенко, Болотіна,Прилипко

68. Правове регулювання, поняття та порядок надання творчих відпусток.

Творча відпустка надається працівникам для закінчення дисертаційних робіт, написання підручників, наукових праць.

Постанова кму Про затвердження умов, тривалості, порядку надання та оплати творчих відпусток 1998 року

Дисертаційна робота:

Підстава - для завершення дисертації є заява працівника і рекомендація про доцільність надання творчої відпустки наукової (науково-технічної) ради ЦОВВ або вченої ради ВНЗ III - IV рівнів акредитації або науково-дослідного інституту відповідного профілю.

Для одержання рекомендації про доцільність надання твор­чої відпустки здобувач наукового ступеня має зробити наукову доповідь на засіданні кафедри, відділу або лабораторії, де ведеться наукова робота. За результатами доповіді кафедра, відділ, лабораторія подають ученій раді мотивований висно­вок з обґрунтуванням тривалості творчої відпустки.(тривалість відпустки до 6 місяців)

Творча відпустка не надається для закінчення дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата і доктора наук особам, які закінчили відповідно аспірантуру або докторантуру, а також здобувачу одного й того самого ступеня повторно.

Для написання підручника або наукової праці:

Творча відпустка для написання підручника або наукової праці тривалістю до 3 місяців надається працівникові, який успішно поєднує основну діяльність із творчою роботою. Ця творча відпустка надається на підставі заяви працівника і довідки видавництва про включення підручника або наукової праці до плану випуску видань на поточний рік.

Якщо підручник або наукова праця створюється авторським колективом, творча відпустка надається одному з його членів за письмовою заявою, підписаною всіма членами авторського колективу.

Творчі відпустки надаються працівникам разом з іншими відпустками, передбаченими законодавством, і оформляють­ся наказом власника або уповноваженого ним органу.

На час творчих відпусток за працівниками зберігаються місце роботи (посада) й заробітна плата.

Гаращенко, Болотіна,Прилипко

69. Правове регулювання відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами.

На підставі медичного висновку жінкам надається відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами тривалістю 70 календарних днів до пологів і 56 календарних днів після пологів. У разі народження двох і більше дітей, а також при ускладнених пологах тривалість післяпологової відпустки становить 70 календарних днів.

Порядок: До відпусток у зв'язку з вагітністю та пологами роботодавець зобов'язаний за заявою жінки приєднати щорічну відпустку незалежно від тривалості її роботи в поточному робочому році.

Жінці, яка перебуває у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами, виплачується соціальна допомога у розмірі 100% заробітку незалежно від стажу її роботи.

За бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з виплатою за ці періоди допомоги відповідно до законодавства.

Тривалість відпустки обчислюється сумарно, тобто жінці надається відпустка тривалістю 126 днів (140 календарних днів – у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів). Це означає, що післяпологова частина відпустки коригується у випадку, якщо відпустка до пологів виявилася більше чи менше встановленої тривалості.

ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно до якого жінкам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (віднесеним до категорій 1-4 осіб, які постраждали внаслідок цієї катастрофи), відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами надається тривалістю 90 календарних днів до пологів і 90 календарних днів після пологів. Цим категоріям жінок допологова і післяпологова частини відпустки також надаються сумарно тривалістю 180 календарних днів.

Сума відпускних у зв’язку із вагітністю та пологами повинна бути виплачена під час найближчої виплати заробітної плати. Допомога повинна бути призначена не пізніше 10 днів з дня отримання необхідних документів, тобто листка непрацездатності від працівниці. Відпустка по вагітності та пологах оплачується як за основним місцем роботи так і за сумісництвом.

Гаращенко, Болотіна,Прилипко

70. Поняття, тривалість та порядок надання щорічної основної відпустки за законодавством України про працю.

Громадянам, які перебувають у трудових відносинах з ПУО незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

ЩОВ надається всім працівникам зі збереженням місця роботи і середнього заробітку. Право працівників на ЩОВ не залежить від місця роботи, від виконуваної ними трудової функції, а також від умов праці. Для надання щорічної основної відпустки необхідний лише один юридичний факт — перебування з роботодавцем у трудових відносинах протягом передбаченого законодавством часу. За цими ознаками, власне, і відрізняється щорічна основна відпустка від усіх інших видів відпусток.

Щорічна основна відпустка залежно від її тривалості поділяється на мінімальну і подовжену.

Тривалість: надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Особам віком до 18 років - відпустка тривалістю 31 календарний день.

Для деяких категорій працівників законодавством України може бути передбачена інша тривалість щорічної основної відпустки. При цьому тривалість їх відпустки не може бути меншою за передбачену частиною першою цієї статті.

Деякі категорії працівників користуються правом на відпустку більшої тривалості.

- промислово-виробничий персонал вугільної, сланцевої, металургійної, електроенергетичної промисловості тощо--- відпустка надається тривалістю 24 календарних дні, але за кожні два відпрацьованих роки тривалість відпустки їм збільшується на 2 календарних дні, але не більше 28 календарних днів.

- Керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам щорічна основна відпустка надається тривалістю до 56 календарних днів.

- Інвалідам I і II груп надається щорічна основна відпустка тривалістю 30 календарних днів, а інвалідам III групи - 26 календарних днів.

- Працівникам у віці до 18 років - 31 календарний день.

Щорічні основна і додаткова відпустки повної тривалості за перший рік роботи надаються після закінчення 6 місяців безперервної роботи на даному підприємстві.

Коли працівнику щорічні основна та додаткова відпустка надаються до закінчення 6 місяців, їх тривалість визначається пропорційно до відпрацьованого часу.

Гаращенко, Болотіна,Прилипко

71. Грошова компенсація за невикористані відпустки за законодавством України про працю.

СТ. 12 Конвенції МОП N 132 про оплачувані відпустки, передбачено, що угоди про відмову від права на мінімальну щорічну оплачувану відпустку або про невикористання такої відпустки із заміною її компенсацією чи іншим чином відповідно до національних умов визнаються недійсними або забороняються.

Водночас працівник має право на заміну грошовою компенсацією частини щорічної відпустки. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.Отже, основною умовою для отримання грошової компенсації за частину щорічної відпустки є фактичне використання працівником в обов'язковому порядку 24 календарних днів щорічної відпустки.

Тому за бажанням працівника (за його письмовою заявою) у разі використання ним в робочому році, за який надається відпустка, 24 календарних днів щорічної відпустки, за решту днів невикористаної щорічної відпустки за цей же робочий рік має бути виплачена грошова компенсація.

ЗУ "Про відпустки" забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд, а також ненадання їх протягом робочого року особам віком до 18и років та працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами чи з особливим характером праці.

Стаття 83. У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи.

У разі звільнення керівних, педагогічних, наукових, науково-педагогічних працівників, спеціалістів навчальних закладів, які до звільнення пропрацювали не менш як 10 місяців, грошова компенсація виплачується за не використані ними дні щорічних відпусток з розрахунку повної їх тривалості.

У разі переведення працівника на роботу на інше ПУО грошова компенсація за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок ПУО куди перейшов працівник.

Особам віком до вісімнадцяти років заміна всіх видів відпусток грошовою компенсацією не допускається.

У разі смерті працівника грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи, виплачується спадкоємцям.

Гаращенко, Болотіна,Прилипко

72. Поняття та види норм праці за законодавством України про працю.

Стаття 85.

Норми праці - норми виробітку, часу, обслуговування, чисельності - встановлюються для працівників відповідно до досягнутого рівня техніки, технології, організації виробництва і праці.(В колективних формах-можуть бути укрупнені і комплексні норми.)

- підлягають обов'язковій заміні новими в міру проведення атестації і раціоналізації робочих місць, впровадження нової технік и, технології, заходів, які забезпечують зростання продуктивності праці.

Досягнення високого рівня виробітку продукції окремим працівником, бригадою за рахунок застосування з власної ініціативи нових прийомів праці і передового досвіду, вдосконалення своїми силами робочих місць не є підставою для перегляду норм.

Норми виробітку - це встановлений обсяг роботи, який працівник (група) повинен виконати (виготовити) за одиницю робочого часу за певних організаційно-технічних умов.

Норма часу - це виражені у відповідних одиницях часу витрати робочого часу, встановлені для виготовлення одиниці продукції працівником(групою) відповідної кваліфікації за певних організаційно-технічних умов.

Норми обслуговування - це кількість або розмір виробничих об'єктів, які працівник (група) повинен обслужити протягом одиниці робочого часу за певних організаційно-технічних умов. (Різновид - норми управління, що визначають кількість працівників, підпорядкованих одному керівникові.)

Норми чисельності - це встановлена чисельність працівників певного професійно-кваліфікаційного складу, необхідна для виконання виробничих або управлінських функцій або обсягів робіт. (витрати праці за професіями, спеціальностями, групами або видами робіт, за окремими функціями в цілому по цеху, іншому структурному підрозділі, підприємству. Ця норма затверджується у вигляді штатного розпису.)

Залежно від сфери та масштабу дії: розрізняються міжгалузеві, галузеві, відомчі та місцеві норми. Міжгалузеві норми повинні застосовуватися на підприємствах декількох галузей. Галузеві норми розробляються і використовуються в одній галузі. Місцеві норми відображають специфічні особливості конкретного підприємства.

Залежно від методу встановлення норми праці: технічно обгрунтовані і досвідно-статистичні. Технічно обгрунтовані норми праці розробляються з повним і обов'язковим урахуванням передової технології, передових методів організації праці і виробництва, оптимальних умов праці тощо.

Досвідно-статистичні норми — це такі, які розробляються на підставі досвіду та статистичних матеріалів даного підприємства.

Поряд з нормами, встановленими на стабільні за організаційно-технічними умовами роботи, застосовуються тимчасові і одноразові норми.

Тимчасові норми встановлюються на період освоєння тих чи інших робіт за відсутністю затверджених нормативних матеріалів для нормування праці.

Одноразові норми встановлюються на окремі роботи, які носять одиничний характер (позапланові, аварійні).

Божко, Прилипко, Болотіна

73. Методи правового регулювання заробітної плати.

2 методи: метод державного / метод договірного регулювання.

1) Метод державного регулювання означає, що держава регулює оплату праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій; визначення умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, працівників ПУО, що фінансуються чи дотуються з бюджету

- визначення і гарантування мінімального рівня заробітньої плати; норми оплати праці за роботу: в надурочний час; святкові, неробочі та вихідні дні; нічний час тощо; доплати працівникам молодше 18 років при скороченій тривалості їх щоденної роботи.

Гарантії для працівників щодо оплати щорічних відпусток; за час виконання державних обов'язків; для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров'я на легшу нижчеоплачувану роботу; для вагітних переведених на легшу роботу; для донорів. тощо

Метод державного регулювання має місце при оплаті праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету. Закону "Про оплату праці", їх праця оплачується у межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів.

2) Договірне регулювання - здійснюється на основі системи угод, що укладаються на державному (генеральна угода), галузевому (галузева), регіональному (регіональна) та виробничому (колективний договір) рівнях. ("Про колективні договори і угоди", “Про оплату праці)

- угодою на державному рівні регулюються основні принципи і норми реалізації соціально-економічної політики та трудових відносин у галузі оплати праці, зокрема: мінімальні соц гарантії оплати праці і доходів; розмір прожиткового мінімуму, мінімальних нормативів; умови зростання фондів оплати праці.

- на галузевому рівні - галузеві норми, зокрема: нормування і оплата праці, встановлення для підприємств галузі (підгалузі) мінімальних гарантій заробітної плати; умови зростання фондів оплати праці. Галузева угода не може погіршувати становище трудящих порівняно з генеральною угодою.

-у колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих трудових, соціально-економічних відносин у галузі оплати праці, зокрема: нормування і оплати праці, встановлення форми, системи, розмірів заробітної плати, доплат, надбавок, премій тощо; умов регулювання фондів оплати праці.

Договірне регулювання оплати праці має місце при укладенні контракту. Так, згідно зі ст. 20 Закону України "Про оплату праці" оплата праці за контрактом визначається за угодою сторін на підставі чинного законодавства, умов колективного договору і пов'язана з виконанням умов контракту.

Божко, Болотіна, Прилипко

74. Порядок та строки виплати заробітної плати.

Заробітна плата (ЗП) - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

ЗП виплачується у грошових знаках, що мають законний обіг на території України. Виплата заробітної плати у формі боргових зобов'язань і розписок або в будь-якій іншій формі забороняється.Заробітна плата може виплачуватися банківськими чеками.

Колективним договором, як виняток, може бути передбачено часткову виплату ЗП натурою.

ЗП виплачується працівникам регулярно у робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з ВОППО чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом, але не рідше 2 разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів,та не пізніше 7 днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У разі,коли день виплати ЗП збігається з вихідним, святковим або неробочим днем -виплачується напередодні. ЗП за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за 3 дні до початку відпустки.

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від ПУО провадиться в день звільнення. Якщо в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

В разі невиплати з вини власника у належних звільненому працівникові сум у строки при відсутності спору про їх розмір ПУО повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт.

- ПУО, що фінансуються з бюджету, оплата здійснюється на підставі законів, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.

- на важких роботах, із шкідливими і небезпечними умовами - підвищена оплата праці.

- за сумісництвом- за фактично виконану роботу.

Про зміну умов оплати праці в бік погіршення повідомляє не пізніш як за 2 місяці до їх запровадження або зміни.

При виконанні робіт різної кваліфікації праця почасових робітників, а також службовців оплачується за роботою вищої кваліфікації.

-робота у нічний часоплачується у підвищеному розмірі, не нижче 20 відсотків тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час.

- у святковий і неробочий день - у подвійному розмірі.

-при невиконанні норм виробітку не з вини працівника - за фактично виконану роботу.

- бракована продукція не з вини працівника-за зниженими розцінками(не нажча від 2/3 тарифної ставки встановленого йому розряду (окладу), так само з часом простою.

Божко, Валецька, Болотіна, Прилипко

75. Поняття та види відрядної системи оплати праці за законодавством 


України.


Відря́дна фо́рма опла́ти пра́ці — оплата праці, яка прямо залежить від кількості виробленої продукції.

Види:

-пряма відрядна;

-відрядно-преміальна;

-відрядно-прогресивна;

-акордна;

-побічно-відрядна.

При прямій відрядній системі виплата заробітної плати прямо пропорційна кількості виробленої продукції чи виконаної роботи. Помноживши відрядну розцінку на обсяг вироблення, визначають розмір заробітної плати.

Відрядно-преміальна система оплати праці відрізняється від прямої відрядної системи тим, що робітником, крім заробітної плати по основних відрядних розцінках, виплачують премії по встановленій шкалі за ті чи інші якісні і кількісні показники роботи. Такими показниками звичайно бувають: перевиконання норм виробітку, підвищення якості продукції, відсутність браку і т.д.

При відрядно-прогресивній системі частина продукції чи робіт, випущеної чи здійсненої в зв'язку з перевиконанням установлених норм, оплачують за підвищеними розцінками.

Акордною формою називають відрядну оплату праці за кінцеві результати виробництва, тобто за виконання у визначений термін закінченого комплексу (циклу) робіт (готовий будівельний об'єкт, монтаж обладнання та ін.). Акордна система оплати праці вводиться для посилення матеріальної зацікавленості у скороченні строків виконання робіт без зниження їх якості.

Побічно-відрядна система заробітної плати, як правило, застосовується для оплати праці допоміжних робітників, які обслуговують основне виробництво, їх заробіток визначається за відрядними розцінками, що встановлені на одиницю продукції, виготовлену робітниками основного виробництва.

Переважно заробітна плата нараховується і виплачується індивідуально кожному працівнику.

Разом з тим існує колективна форма організації праці, яка застосовується в бригаді. При бригадній формі організації праці заробіток кожного члена бригади визначається на підставі загальних результатів роботи бригади. Загальний колективний заробіток бригади розподіляється між членами бригади відповідно до їх кваліфікації і відпрацьованого часу. При цьому застосовується коефіцієнт трудової участі.

Стаття 90. Порядок визначення розцінок при відрядній оплаті праці

При відрядній оплаті праці розцінки визначаються виходячи з установлених розрядів роботи, тарифних ставок (окладів) і норм виробітку (норм часу).

Відрядна розцінка визначається шляхом ділення погодинної (денної) тарифної ставки, яка відповідає розряду роботи, що виконується, на погодинну (денну) норму виробітку.

АБО: множення погодинної (денної)тарифної ставки, яка відповідає розряду роботи, що виконується, на встановлену норму часу в годинах або днях.

Болотіна, Прокопенко

76. Тарифна система оплати праці за трудовим законодавством України та її елементи.

Регулюється ст 6. ЗУ «Про оплату праці» і ст 96 КЗПП.

Тарифною системою - є встановлена в централізованому порядку сукупність правових норм оплати праці з урахуванням їх складності, змісту, умов, суспільної значущості галузі народного господарства і природнокліматичних умов.

Правове значення ТС: регламентує порядок обліку якості праці і відображення її в заробітній платі і дозволяє оцінити працю кожного працівника, співставити, порівняти конкретні види праці та встановити пропорції в їх оплаті.

Елементи ТС.: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники). Вони використовуються для розподілу робіт залежно від їх складності та відповідальності за розрядами тарифної сітки.

Тарифна система є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати. Тарифи заробітної плати працівників встановлюються у формі тарифних сіток.

Тарифна ставка – розмір оплати праці за одиницю робочого часу; Встановлюють за годину роботи, робочий день або місяць;

Тарифною сіткою є шкала, що складається з певної кількості розрядів. Усі робочі професії, що тарифікуються, розподіляються за розрядами тарифної сітки відповідно до ступеня кваліфікації та важкості робіт. Кожний розряд тарифної сітки має свій коефіцієнт. При цьому коефіцієнт першого розряду(найпростіший вид роботи) приймається за одиницю, а коефіцієнти наступних розрядів визначають, наскільки ставка даного розряду вище ставки(1.2, 1.3 тощо) першого розряду. Відповідно до співвідношення цих коефіцієнтів встановлюється ЗП(1000 грн в 1 розряді з коефіцієнтом 1 – значить в другому розряді з коефіцієнтом 1.2 буде 1200 грн і тд)

Тарифно-кваліфікаційний довідник(характеристика) становить собою збірник, який містить докладну характеристику основних видів робіт за їх складністю, важливістю і точністю в даній галузі господарства і встановлює розподіл робочих професій за розрядами тарифної сітки, а також кваліфікаційні вимоги по кожній професії і розряду. Вони розробляються ЦОВВ, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.

На відміну від посадового окладу, передбаченого для кожної посади, тарифна ставка встановлюється для цілої групи робочих професій, віднесених до певного розряду.

Як загальне правило, для кожного розряду встановлюються дві тарифні ставки: одна — для почасовиків і друга, більш висока — для відрядників, яка є підставою для обчислення і визначення відрядних розцінок. У деяких виробничих галузях, де застосовується в основному відрядна система оплати праці, введені єдині тарифні ставки для робітників-відрядників і погодинників.

77. Структура заробітної плати за законодавством України.

Буряк В.Я, Божко В.М. Сімутіна Я.В.

Стаття 2 ЗУ «Про оплату праці» від 25.03.1995

Структура: ЗП складається з трьох частин: основна заробітна плата, додаткова заробітна плата, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати. Відповідно на підприємстві встановлюються фонди оплати праці.

1) Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

+ Суми відсоткових нарахувань залежно від

обсягу доходів (виручки), отриманих від реалізації продукції

(робіт, послуг), у разі, якщо вони є основною заробітною платою.

- Гонорар штатним працівникам ЗМІ, видавництв, установ мистецтва й

(або) оплата їх праці, що нараховується за ставками (розцінками)

авторської (постановочної) винагороди, нарахованої на даному

підприємстві.

2) Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

3) Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Для оцінювання розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці.

Згідно з Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5 (далі — Інструкція № 5) до фонду оплати 
праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому виразі) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу,

хай би яке було джерело фінансування цих виплат.

Фонд оплати праці складається з:

— фонду основної заробітної плати;

— фонду додаткової заробітної плати;

— інших заохочувальних і компенсаційних виплат.

78. Поняття та види систем заробітної плати за законодавством України про працю.

Буряк В.Я, Божко В.М. Сімутіна Я.В.

Тарифною системою - є встановлена в централізованому порядку сукупність правових норм оплати праці з урахуванням їх складності, змісту, умов, суспільної значущості галузі народного господарства і природнокліматичних умов.

· Правове значення ТС: регламентує порядок обліку якості праці і відображення її в заробітній платі і дозволяє оцінити працю кожного працівника, співставити, порівняти конкретні види праці та встановити пропорції в їх оплаті.

· Елементи ТС.: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники). Вони використовуються для розподілу робіт залежно від їх складності та відповідальності за розрядами тарифної сітки.

2 види тарифної системи опалти праці:

Система оплати праці – це сукупність правил, які визначають співвідношення між мірою праці та мірою винагороди працівників. Згідно ст 97 КЗПП: «Оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт.»

1) Почасова система: розмір оплати праці залежить від тривалості відпрацьованого часу, а відрядній – від кількості виробленої продукції, виконаних робіт і наданих послуг відповідної якості.

Почасова система включає в себе ще різновиди:

· проста почасова- розраховується як добуток годинної тарифної ставки робочого даного розряду на відпрацьований час у даному періоді.

· почасово-преміювальна(доповнюється преміюванням персоналу за відповідні досягнення в роботі; тобто визначений відсоток до заробітку)

· погодинно-прогресивна(використовуються значно вищі розцінки за понаднормову тривалість робочого дня)

2) Відрядна система включає підвиди:

· пряма (індивідуальна) відрядна (розцінки не змінюються при будь-якому виконанні норм виробітку), тобто прямо пропорційна виробітку

· відрядно-преміювальна (поряд з оплатою за кількість виробленої продукції здійснюється виплата премії за певні показники)

· відрядна-прогресивна (роботи, виконані понад норму, оплачуються за прогресивною шкалою),

· акордна система (за кінцеві результати виробництва)

· побічно-відрядна- оплата допоміжних працівників, що обслуговують виробництво

79. Обмеження розміру відрахувань із заробітної плати за законодавством України про працю.

Дата добавления: 2015-07-14