Стаття 43-1. Розірвання без попередньої згоди

У випадках: ліквідації ПУО, незадовільного результату випробування, поновлення на роботі; який не є членом ППО, де немає ППО; вчинив за місцем роботи розкрадання; призову або мобілізації власника тощо.

Наслідки порушення правила про необхідність одержання попередньої згоди є несуттєвими. Якщо згода ВОППО на звільнення працівника до звільнення працівника не запитувалася, то вона може бути отримана пізніше.

Власник також не позбавлений права запитати згоду ВОППО на звільнення працівника після його звільнення, зокрема, під час підготовки судового засідання в справі щодо поновлення на роботі звільненого працівника (п. 15 ППВСУ)

Встановлено, що виборний орган розглядає подання роботодавця про розірвання трудового договору з працівником. У зв'язку з цим можна очікувати, що суди будуть визнавати юридичну силу лише такої згоди, яку дано ВОППО у відповідь на подання роботодавця, тобто посадової особи, що відповідно до статуту ПУО чи положення про нього має повноваження на виконання функцій власника або уповноваженого ним органу.

ППВСУ "ППРСТС"- рішення ВОППО про згоду на звільнення працівника з ініціативи власника має чинність за умови, що в засіданні виборного органу бере участь більше половини його членів.

Зазначена норма була прийнята з метою захисту інтересів працівників, обраних до складу профспілкових органів, в т.ч. від незаконного звільнення або тиску з боку керівництва, контроль за діяльністю якого здійснюється профспілковими органами.

Болотіна, Прилипко

56. Розірвання трудового договору за ініціативою осіб, які не є його стороною.

Треті особи: не є суб'єктами правовідносин, які вже виникли, та відповідно до законодавства наділені певними правами щодо можливості впливу на них (зміни, припинення). Роботодавець зобов'язаний виконати вимоги цих органів або осіб, оскільки вони ґрунтуються на законі.

Підстави:

• призов або вступ працівника на військову службу - тут 3 стороною є: військкомат або комісія у справах альтеративної (невійськової) служби. Для розірвання ТД працівник має подати роботодавцю повістку військкомату; Працівники, направлені на альтернативну службу, пред'являють направлення комісії для проходження служби.

• розірвання трудового договору на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (ст. 45); ТД може бути розірвано з керівником підприємства. На вимогу прооргану роботодавець розриває ТД з керівником ПУО, якщо він порушує законодавство про працю;

• набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено до покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи. (якщо працівника засуджено до позбавлення волі, до арешту, довічного позбавлення волі, до позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю)

• направлення працівника до лікувально-трудового профілакторію (ст. 37)

• розірвання трудового договору з неповнолітнім на вимогу його батьків або інших осіб (ст. 199 КЗпП).(Право вимагати розірвання ТД мають:батьки, усиновителі і піклувальники неповнолітнього. ТД з неповнолітньою особою, що досягла 14-річного віку, то право вимагати його розірвання належить і опікунам.

- також і службові особи, на яких покладено здійснення нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю. Вимога повинна бути мотивована.

Болотіна, Прилипко

57. Поняття, підстави та юридичні наслідки відсторонення працівника від роботи за законодавством України про працю.

Стаття 46. Відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі:

1. появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння;

2. відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони;

3. наприклад, відсутність документа, що дає право на керування транспортним засобом або іншим механізмом(власник не має права допускати водія до виконання трудових обов’язків і зобов’язаний усунути його від роботи без збереження заробітної плати.)

4. Командир повітряного судна має право усувати від польоту будь-якого члена екіпажу, рівень підготовки якого не відповідає завданню на політ або якщо його дії загрожують безпеці польоту.

5. працівників, які перебувають на робочих місцях у спецодязі, спецвзутті або із засобами індивідуального захисту, які не відповідають умовам праці й вимогам нормативно-технічної документації.

У 1 та 2 випадках працівник має бути відсторонений від роботи без збереження заробітної плати.

Далі ми говоримо про те, що робить роботодавець коли працівник зявився пяним чи обкуренимJ

Відстороненням слід вважати тимчасове недопущення працівника до роботи. При цьому трудові правовідносини тривають.

Після закінчення терміну відсторонення від роботи, працівника, залежно від підстав, може бути допущено до роботи, переведено на іншу роботу або звільнено.

Працівник допускається до роботи, якщо відсторонення було незаконним або усунуто його причини, тобто він виконав умови до­пуску до роботи, наприклад, успішно про­йшов обов’язковий медичний огляд, перевірку знань тощо.

Відсторонення від роботи оформляється наказом роботодавця, який видається у строк, визначений поданням (постановою) компетентних органів (санітарних інспекторів, прокурора та ін.).

Бригадири, майстри, начальники дільниць, змін та інші господарські керівники, які не вжили заходів до відсторонення від роботи осіб, що перебувають на роботі в стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння, повинні притягуватись до дисциплінарної, а у випадках, передбачених законом, — до кримінальної відповідальності.

Процевський, Болотіна, Прилипко

58. Поняття, правове регулювання та види робочого часу.

Робочий час — це встановлений законодавством або на його основі відрізок календарного часу, впродовж якого працівник відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку, графіка роботи й умов трудового договору, повинен виконувати трудові обов'язки.

Види робочого часу:

– нормальний робочий час;

– скорочений робочий час;

– неповний робочий час.

Нормальний робочий час. Це встановлена законодавством тривалість робочого часу, яка не може перевищувати 40 годин на тиждень.

Скорочений робочий час є менш тривалим і встановлений для таких категорій працівників:

– для працівників віком від 16 до 18 років – 36 годин на тиждень;

– для працівників віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють у період канікул) – 24 години на тиждень;

– для учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, робочий час не може перевищувати половини максимальної тривалості робочого часу для осіб відповідного віку;

– для працівників, зайнятих на роботах із шкідливими умовами праці – не більше як 36 годин на тиждень.

Скорочений робочий час встановлюється для професорсько-викладацького складу та вчителів навчальних закладів, медичних працівників та деяких інших категорій працівників, чия праця зв’язана із значним інтелектуальним та нервовим навантаженням.

Скорочена тривалість робочого часу може встановлюватися за рахунок власних засобів для жінок, що мають дітей у віці до 14 років або дитину-інваліда.

Напередодні святкових і неробочих днів тривалість роботи скорочується на одну годину як при п’ятиденному, так і при шестиденному робочому тижні. Напередодні вихідних днів тривалість роботи при шестиденному робочому тижні не може перевищувати 5 годин.

Тривалість робочого часу скорочується на одну годину в нічний час.

Неповний робочий час встановлюється не законодавством, а угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом. Можливе зменшення як тривалості робочого дня, так і кількості днів робочого тижня. Власник зобов’язаний встановити неповний робочий час на прохання вагітної жінки, жінки, що має дитину до 14 років, дитину-інваліда або здійснює догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку. Оплата праці тут проводиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку. Для окремих категорій працівників за характером праці допускається відхилення від обумовленого режиму робочого часу, тому їх робочий час називається ненормованим.

Надурочний час: оборона країни, громадсько-необхідні роботи тощо.

Венедиктов,Бурак, Болотіна, Прилипко

59. Поняття, правове регулювання та порядок проведення надурочних робіт.

Стаття 62. Надурочні роботи, як правило, не допускаються.

Надурочними вважаються роботи понад встановлену тривалість робочого дня.

Власник або уповноважений ним орган може застосовувати надурочні роботи лише у виняткових випадках:

1) при проведенні робіт, необхідних для оборони країни, а також в ідвернення громадського або стихійного лиха, виробничої аварії і негайного усунення їх наслідків;

2) при проведенні громадсько необхідних робіт по водопостачанню, газопостачанню, опаленню, освітленню, каналізації, транспорту, зв'язку - для усунення випадкових або несподіваних обставин, які порушують правильне їх функціонування;

3) при необхідності закінчити почату роботу, яка внаслідок непередбачених обставин чи випадкової затримки з технічних умов виробництва не могла бути закінчена в нормальний робочий час, коли припинення її може призвести до псування або загибелі державного чи громадського майна, а також у разі необхідності невідкладного ремонту машин, верстатів або іншого устаткування, коли несправність їх викликає зупинення робіт для значної кількості трудящих;

4) при необхідності виконання вантажно-розвантажувальних робіт з метою недопущення або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення;

5) для продовження роботи при нез'явленні працівника, який заступає, коли робота не допускає перерви; в цих випадках власник або уповноважений ним орган зобов'язаний негайно вжити заходів до заміни змінника іншим працівником.

Заборона залучення до надурочних робіт- вагітних жінок і жінок з дітьми до 3 р; осіб менше 18 р; працівників, які навчаються в загальноосвітніх школах і професійно-технічних училищах без відриву від виробництва, в дні занять.

Жінки з дітьми з 3-14 років або інвалідами, тільки за їх згодою.

НР можуть провадитися лише з дозволу ВОППО (профспілкового представника)ПУО.

- не повинні перевищувати для кожного працівника чотирьох годин протягом двох днів підряд і 120 годин на рік.

Власник або уповноважений ним орган повинен вести облік НР кожного працівника.

60. Режими робочого часу за трудовим законодавством.

РРЧ- установлений законодавством або локальним н-п актом порядок розподілу і використання робочого часу протягом доби, тижня, інших календарних періодів.

Елементами режиму робочого часу є такі:

1) час початку і закінчення роботи;

2) час і тривалість перерв;

3) тривалість і правила чергування змін.

Слід розрізняти режим робочого часу працівників і режим роботи підприємства. Зокрема підприємство може працювати у цілодобовому режимі, а працівники — за змінами.

Окрім того, може встановлюватися єдиний режим робочого часу (для всіх працівників підприємства), а також індивідуальний режим — для окремих працівників.

Розрізняють також загальні й спеціальні режими. До загальних режимів належать п'ятиденний тиждень і шестиденний тиждень.

До спеціальних режимів робочого часу належать такі:

1. Режим змінної роботи: працівники чергуються в змінах рівномірно.

Найбільш поширена робота у дві зміни. Перехід з однієї зміни в іншу, як правило, повинен проводитися через кожний робочий тиждень у години, встановлені графіками змінності. Не допускається призначення працівника на роботу протягом 2 змін підряд.

2. Гнучкий графік роботи — форма організації робочого часу, за якої для окремих працівників або колективів підрозділів допускається саморегулювання початку, закінчення і загальної тривалості робочого дня. При цьому вимагається повне відпрацювання сумарної кількості робочих годин протягом облікового періоду (робочого дня, робочого тижня, робочого місяця).

3. Режим роботи з роздробленим робочим днем передбачає поділ робочого дня на частини, між якими є перерва тривалістю більше 2 годин, або є дві та більше перерв, включаючи й перерву на обід. При цьому загальна тривалість робочого дня не може бути більшою від встановленої законодавством або графіком змінності.Такий режим роботи рекомендується вводити для зручності обслуговування населення: підприємствах торгівлі, громадського харчування, комунального обслуговування населення тощо.

4. Режим ненормованого робочого дня відповідно до “Рекомендацій про порядок надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці “встановлюється для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу. ( На ПУО список професій і посад, на яких може застосовуватися ненормований день, визначається колективним договором.)

5. Режим з вахтовим методом організації робіт регламентується Основними положеннями про вахтовий метод організації робіт від 31 грудня 1987 р. Вахтовий метод — це особлива форма організації робіт, що ґрунтується на використанні трудових ресурсів поза місцем їх постійного проживання за умов, коли щоденна доставка працівників до місця роботи і назад до місця постійного проживання неможлива.

Тривалість вахти не може перевищувати 1 місяця, а в окремих випадках, з дозволу міністерства та відповідної профспілки, — 2 місяців. Тривалість робочого дня не повинна перевищувати 10 годин.

Власник зобов'язаний забезпечити працівникам соціально-побутові умови — проживання, транспорт, спецодяг, щоденне гаряче харчування, медичне обслуговування.

Болотіна, Прилипко,Соцький

61. Поняття та види часу відпочинку за законодавством України про працю.

Час відпочинку — це час, протягом якого працівник відповідно до законодавства та правил внутрішнього трудового розпорядку звільняється від виконання своїх трудових обов'язків.

Основними видами часу відпочинку є:

- перерви протягом робочого дня (див. пит 62)- тривалістю не більше двох годин. Перерва не включається в робочий час. Перерва для відпочинку і харчування повинна надаватись, як правило, через чотири години після початку роботи.

- щоденний відпочинок- тобто період після закінчення робочої зміни і до її початку на наступний робочий день. Тривалість щоденного відпочинку залежить від тривалості робочого дня та режиму роботи. Він повинен бути не менший (в два рази), ніж тривалість робочого часу в день чи зміну.

- вихідні дні (див. пит 64)- при п'ятиденному робочому тижні працівникам надаються два вихідних дні на тиждень, а при шестиденному робочому тижні - один вихідний день.Тривалість щотижневого безперервного відпочинку повинна бути не менш як сорок дві години. Залучення окремих працівників до роботи у ці дні допускається тільки з дозволу ВОППО провадиться за письмовим наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним орган і лише у виняткових випадках.

- святкові і неробочі дні (див. пит. 63)- у ці дні допускаються роботи, припинення яких неможливе через виробничо-технічні умови (безперервно діючі підприємства, установи, організації), роботи, викликані необхідністю обслуговування населення. Робота у святковий і неробочий день оплачується у подвійному розмірі:

- щорічні відпустки

Венедиктов, Болотіна, Прилипко

62. Правове регулювання перерви для відпочинку і харчування за законодавством України про працю.

Стаття 66.

1. Працівникам надається перерва для відпочинку і харчування тривалістю не більше 2 годин. Перерва не включається в робочий час. Перерва для відпочинку і харчування повинна надаватись, як правило, через чотири години після початку роботи.

- Якщо тривалість перерви перевищує 2 години, це означає, що робочий день (зміна) поділений на частини.

- Мінімальна тривалість перерви законодавством не встановлена. Її визначення відноситься до компетенції трудового колективу, уповноваженого вирішувати це питання при затвердженні правил внутрішнього трудового розпорядку, або сторін колективного договору, оскільки в ньому можуть передбачатись відповідні умови. Очевидно, її тривалість повинна бути такою, щоб перерва виконувала своє призначення: за час перерви працівники повинні встигнути відпочити і прийняти їжу.

2. Час початку і закінчення перерви встановлюється правилами внутрішнього трудового розпорядку.

-При встановленні конкретного часу початку і закінчення перерви в місцевих правилах внутрішнього трудового розпорядку від цієї норми можуть допускатися обґрунтовані відхилення.

3. Працівники використовують час перерви н а свій розсуд. На цей час вони можуть відлучатися з місця роботи. Залишати територію підприємства під час перерви працівник також має право за умови, що він зможе повернутися до місця виконання трудових обов'язків до моменту закінчення перерви.

4. На тих роботах, де через умови виробництва перерву встановити не можна, працівникові повинна бути надана можливість приймання їжі протягом робочого часу. Перелік таких робіт, порядок і місце приймання їжі встановлюються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з ВОППО (профспілковим представником) ПУО. В силу ст. 7 Закону "Про колективні договори і угоди" це питання може бути вирішене і в колективному договорі.

Якщо робота виконується на відкритому повітрі в холодну пору року, то за рішенням роботодавця встановлюються перерви для обігрівання, наприклад, для вантажників. Перерви для обігрівання вважаються робочим часом. Умови надання таких перерв визначаються правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Згідно зі ст. 183 КЗпП жінкам, що мають дітей віком до півтора року, крім загальної перерви для відпочинку й харчування надаються додаткові перерви для годування дитини. Перерви для годування дитини включаються в робочий час і оплачуються за середнім заробітком.

Дата добавления: 2015-07-14