Розробка і прийняття першої Конституції СРСР.

Головною і, по суті, єдиною передумовою створення Основного закону Союзу Радянських Соціалістичних Республік виступає саме по собі виникнення цієї держави. Будь-яка держава, зрозуміло, може обійтися і без Конституції. Прикладів тому більш ніж достатньо не тільки в минулому, але і в наш час. Однак якщо держава може обійтися без Конституції, то все-таки наявність її, безсумнівно, зміцнює державний лад, всю державну машину, цементує її окремі частини в щось єдине.

Юридичним джерелом першої Конституції Союзу став Договір про утворення СРСР. Але не слід ототожнювати Договір, затверджений I з'їздом Рад Союзу, з договором, який став частиною Основного закону, його головним розділом. Вони за змістом різко відрізняються. Ще одним джерелом Конституції можна вважати законодавство його членів до їхнього вступу в СРСР. Особливе значення мають, зрозуміло, закони Російської Федерації, в першу чергу конституційні. Перша Радянська Конституція - Конституція РРФСР 1918 року - була зразком для всіх радянських республік, що виникли до утворення СРСР. Певною мірою вона стала спільною і для Конституції Союзу.

Питання про те, коли саме почалася робота над конституцією, залишається спірним. Рішення I Всесоюзного з'їзду були цілком однозначні: він прийняв Декларацію і Договір про утворення СРСР, доручивши майбутньому ЦВК Союзу доопрацювати їх. Ні про яку Конституцію на з'їзді, і тим більше в його рішеннях, сказано не було, а от далі починаються загадки, які породжують суперечки про час початку роботи над проектом Конституції. Утворений з'їздом ЦВК Союзу обрав свій Президія 10 січня 1923 Останній, у свою чергу, створив 6 комісій, яким було доручено розробку положень про окремі органах влади і управління Союзу. У літературі всю сукупність цих комісій стали з часом називати просто комісією, а в документах вже незабаром навіть конституційною комісією. 3 місяці тому в циркулярі, розісланому ЦВК союзних республік, Президія ЦВК СРСР навіть назве цей орган комісією ЦВК з вироблення Конституції СРСР і положень про союзні наркоматах, обраної на 1-му засіданні Президії ЦВК Союзу РСР, хоча з'їзд щось доручив ЦВК працювати над Договором, а не творити Основний закон.

Вже в січні 1923р. в документах починає з'являтися слово «Конституція», хоча і між іншим.

Так, 31 січня 1923 року відбулася засідання органу з дивною назвою: «Підкомісія для вироблення попереднього проекту союзного Договору«Конституції»та положення про наркоматах СРСР». Підкомісія ця мала свою історію. Вона була створена Комісією при Президії ЦВК СРСР 13 січня 1923 у складі Т.В. Сапронова, Д.І. Курського, В.А. Аванесова, Д.З. Мануїльського, Б. Мдівані, А.С. Єнукідзе для «попередньої підготовки всіх матеріалів і проектів положень про РНК, СТО і наркоматах...». Як бачимо, ні про яку Конституції тут мови не йшло. Інша справа, що, звичайно, питання про Раднарком і наркоматах, безсумнівно, конституційний, але в той же час, зрозуміло, дуже приватний. До середини лютого підкомісія Президії ЦВК СРСР, підготувала перший проект союзної Конституції.

27 квітня 1923 Президія ЦВК СРСР прийняла постанову про завершення діяльності всіх раніше сформованих комісій з вироблення окремих глав союзної Конституції і з метою підготовки остаточного проекту Конституції утворює ще одну, так звану Розширену комісію.

Важко сказати, мислилася ця Комісія вже прямо як конституційна, але протокол її засідання, датований 8 червня, має назву: «Протокол N 1 розширеної Комісії з вироблення Конституції Союзу Рад. Соц. Республік», хоча питання про те, чим буде займатися Комісія - Конституцією або Союзним договором, вирішувалося пізніше.

Вже під час обговорення порядку роботи Розширеної комісії відразу виникло питання про те, що все-таки потрібно створювати - Конституцію чи удосконалений Союзний договір?

Це був не просте запитання, не проста юридична тонкість. Звичайно, союзна держава може бути оформлено і конституцією, і договором. Але якщо конституція - документ, безумовно, єдиного, хоча і федеративної держави, то союзний договір може існувати і в конфедерації. У всякому разі, договір завжди при бажанні можна витлумачити в конфедеративном сенсі.

Суперечка тривав довго й запекло, декілька разів намагалися голосувати, але, врешті-решт, у вирішенні I засідання розширеної комісії від 8 червня 1923 р. було записано: «Прийняти за основу текст, запропонований Комісією ЦВК СРСР, не вирішуючи наперед питання про найменування його договором або Конституцією».

Справа залишалася за останнім вирішальним кроком - урочистим оформленням історичної події II Всесоюзним з'їздом Рад. І воно було: 31 січня 1924 з невеликими доповненнями Конституція була затверджена.

Конституція складалася з двох розділів: Декларації про утворення СРСР і Договору про утворення СРСР. У ній більш детально регламентувалися система органів держави, предмети відання органів влади та управління СРСР і союзних республік.

Декларація про утворення СРСР містила виклад суто політичних, а не юридичних аспектів освіти СРСР. У ній, зокрема, підкреслювалося, що в той час як «у таборі капіталізму - національна ворожнеча і нерівність, колоніальне рабство і шовінізм, національне гноблення і погроми, імперіалістичні звірства і війни», «в таборі соціалізму - взаємна довіра і світ, національна свобода і рівність, мирне співжиття і братерське співробітництво народів». Все це пояснювало, з точки зору авторів Конституції, необхідність і неминучість створення і розширення Союзу РСР.

Договір складався з 72 статей і поділено на 11 глав:

Про предмети відання верховної влади СРСР

Про суверенних правах Союзних Республік та про Союзну громадянство

Про з'їзді Рад СРСР

ЦВК СРСР

Про Президії ЦВК СРСР

Про РНК СРСР

Про Верховний суд СРСР

Про народні комісаріатах ​​СРСР

ОГПУ

Про Союзних Республіках

Про герб, прапор і столиці СРСР.

За своїм змістом перша Конституція СРСР була досить своєрідна. У ній були відсутні характеристики суспільного устрою, глави про права та обов'язки громадян, виборче право, місцевих органах влади і управління. Всі ці питання вирішувалися республіканськими конституціями.

Конституція СРСР 1924 р. завершила оформлення принципово нової держави - ​​Союзу Радянських Соціалістичних Республік. Вона, по суті, замінила собою Союзний договір, прийнятий I Всесоюзним з'їздом Рад. Конституція СРСР визнала за союзними республіками право мати свої Основні закони (ст. 5), тому що Конституція - необхідний атрибут сучасної держави, тим більше - суверенного. Разом з тим Основні закони, вже були в об'єдналися республіках, тепер повинні були бути змінені виходячи з факту утворення СРСР, приведені у відповідність з Конституцією Союзу. Ця робота і була проведена в найближчі після утворення СРСР роки

Дата добавления: 2015-10-30