Інноваційні процеси — створення і впровадження нової техніки, технології, розробка нових матеріалів, розвиток нових галузей, виробництв і тому подібне.

Інноваційний процес пов'язаний із створенням, освоєнням і розповсюдженням інновацій. Він складається з таких взаємообумовлених стадій:

1) виникнення ідеї;

2) розробки;

3) дослідне виробництво;

4) споживання комерційного виробництва.

Залежно від ролі держави в науково-технічній і інноваційній сфері виділяють дві основні моделі інноваційного розвитку: індустріальну (перевага віддається ринковим регуляторам при пасивній ролі держави) і постіндустріальну (висока активність держави — система цілеспрямованих, випереджаючих заходів).

У загальному вигляді інноваційний процес вважають способом задоволення суспільних потреб на основі впровадження досягнень науки і технології.

Інноваційний процес охоплює:

1) невиробничу сферу;

2) сферу матеріального виробництва;

3) сферу експлуатації.

Інноваційні процеси більшою мірою чим інші елементи НТП пов'язані з ринковими відносинами.

Розрізняють три форми інноваційного процесу:

1) простий внутрішньоорганізаційний (натуральна форма);

2) простий міжорганізаційний (товарна форма);

3) розширений, який проходить в дві фази:

- створення і розповсюдження нововведення;

- дифузія нововведення.

Видами інноваційної діяльності є:

1) випуск і розповсюдження принципово нового вигляду техніки і технології;

2) прогресивні міжгалузеві структурні зміни;

3) реалізація довгострокових науково-технічних програм з тривалим терміном окупності;

4) фінансування фундаментальних досліджень для досягнення якісних змін в стані продуктивних сил;

5) розробка і впровадження нової ресурсосберегающей технології, яка призначена для поліпшення соціального і екологічного стану суспільства.

Об'єктами інноваційної діяльності є розробка і впровадження нововведень в області техніки, технології, економіки, організації і управління.

Суб'єктами інноваційної діяльності є:

1) юридичні особи, незалежно від організаційно-правової форми і форми власності;

2) громадяни України;

3) держава;

4) іноземні організації і громадяни, які беруть участь в інноваційній діяльності.

Критерієм ефективності реалізації інноваційної політики є зниження суспільних витрат на одиницю кінцевої продукції. Державне регулювання інноваційного процесу є одним з умов розвитку економіки.

Інноваційна політика держави має на меті об'єднання (синтез) науково-технічної і інвестиційної політики.

Державна інноваційна політика — це комплекс економічних, організаційно-правових і інших заходів держави, направлених на впровадження результатів НТП у виробництво, стимулювання і підтримку інноваційних процесів в економіці.

Метою державної інноваційної політики є забезпечення науково-технічного розвитку країни, впровадження нововведень з метою формування сучасного конкурентоздатного національного виробництва.

Цілі інноваційної політики Української держави:

— орієнтація розвитку пріоритетних виробництв на створення і широке використання нових високопродуктивних технологій, машин, матеріалів, постійне оновлення і модернізація виробництва;

— забезпечення соціально-економічних, організаційних і правових умов для постійного відтворення і ефективного використання науково-технічного потенціалу;

— забезпечення прогресивних структурних зрушень в економіці;

— синхронізація інвестиційних і інноваційних циклів;

— формування умов, при яких впровадження НТП і інновацій було б життєво необхідним для виробників;

— прискорення процесу формування ринку науково-технічної продукції і підвищення ринкового попиту на науково технологічні досягнення.

Науково-технічний рівень країни визначається на основі інноваційного потенціалу країни.

Інноваційний потенціал країни — це здатність фундаментальної і прикладної науки забезпечити нововведеннями процес оновлення продукції. Кількісну характеристику інноваційного потенціалу (β) можна виразити за допомогою відношення

V/N

де β — інтенсивність освоєння створених зразків;

V і N — відповідно число створених і освоєних зразків нової продукції.

Показник β характеризує рівень інноваційних процесів і інноваційної діяльності в країні.

Інноваційна діяльність має на меті впровадження інновацій у виробництво.

У країнах з розвиненою ринковою економікою інноваційною діяльністю займається 70—80% підприємств, в Україні цей показник останніми роками складає всього лише 15—20%.

Можливість реалізації науково-технічного і інноваційного потенціалів країни залежить від ефективності науково-технічної і інноваційної політики держави.

Для України важливим елементом досягнення високого виробничого розвитку є реалізація моделі «випереджаючого розвитку» в економіці. Перехід на неї може відбутися за рахунок підготовки та забезпечення технологічного «прориву», гуманізації основних факторів виробництва, масштабної інтелектуалізації людського потенціалу, прискорення НТП через призму формування нових знань, багаторазовим посиленням застосування новітніх інформаційних та телекомунікаційних технологій.

Рис. Динаміка інноваційної активності промислових підприємств

Рис.. Динамика выполненных научных и научно – технических работ за 1996 – 2012 гг.

Основна маса організацій, які виконують наукові та науково-технічні роботи в Україні, зосереджена в економічно розвинутих регіонах — м. Київ (25,2% усіх організацій на початок 2004 р.), Харківській (14,6), Донецькій, Дніпропетровській, Львівській та Одеській областях (6,8-4,8%). Характерно, що майже в усіх регіонах кількість організацій дещо збільшилась порівняно з 1991 р., тоді як чисельність працюючих скоротилася майже вдвічі. Це призвело до появи невеликих і порівняно малопотужних наукових колективів. З 1995 р. починається поступове відновлення наукового потенціалу країни — значно за 10 років зросла кількість досліджень різного характеру.

Визначальними факторами сучасного зростання реальної економіки залишаються екстенсивними. Економічне зростання 2002-2007 років не пов'язане з підвищенням конкурентоспроможності через поліпшення технологічного рівня. Воно обумовлене прискоренням темпів зростання українського експорту через сприятливу кон'юнктуру зовнішнього ринку.

Форми державної підтримки інноваційної діяльності:

- залучення внутрішніх і зовнішніх інвестицій;

- розробка і реалізація програм формування національних інноваційних "центрів технологічного зростання";

- адресне фінансування інноваційної діяльності;

- інституційне стимулювання інноваційних процесів

Дата добавления: 2015-10-23