РОЗДІЛ VIII 3 страница

— Святі слова ви сказали,—розчулився князь.—Я хочу
показати вас моїй дружині, вона в мене також щирої душі й
високих чеснот.

Він відчинив двері й погукав Марію Іванівну, і за хвили-
ну княгиня, висока, худа, в чорній одежі і з смутною усміш-
кою на вустах, переступила поріг кабінету. Ковнірчук зірвав-
ся, щоб поцілувати їй ручку, яка виявилася напрочуд хо-
лодна, суха й потемніла, але він змусив себе полюбити і її.

— Ось справжній богомолець,— сказав князь.— Це, Ма-
ріє Іванівно, той чоловік, про якого я вам розповідав. Уявіть
собі, доля зробила його директором раввінського училища.

— Ах, сердешний! — сказала княгиня.— 1 ви не можете
посприяти, мій любий?

— Я не можу? — спинився здивовано князь.

— Мені про вас Макар Євстигнейович багато гарного опо-
відав,— сказала тепло княгиня, дивлячись на Ковнірчука
по-материнському.— Розказував про вашу щиру святобли-
вість, а це в наші лихі часи не часто трапляється.

— Стараюсь, як можу, ваша милість,— схилив голову
Ковнірчук.

— Тут до мене прийшло прохання призначити директо-
ром Житомирської гімназії якогось Ленсаля. Це що, інозе-
мець?

— Він православний, ваша світлосте,— тихо сказав Ков-
нірчук

— А чому в нього таке прізвище?

— Очевидно, іноземцем був хтось із його предків.

— Це достойна людина?

— Цілком, ваша світлосте. Як мені доводилося чути, свої
обов'язки інспектора гімназії він виконує справно і ста-
ранно.

— Так, так,— заходив по кабінеті князь.— У Житомир-
ській гімназії найбільша кількість покарань різками. Я вва-
жаю, що це гідний виховний захід, але чи не чинить той
ваш, як його...

— Ленсаль, ваша світлосте.

— Ага, Ленсаль, чи не чинить він екзекуцій із ненависті
до нашого православного підростаючого покоління, як іно-
земець?

— Не можу того знати, ваша світлосте. Я до гімназії сто-
сунку не маю.

Ковнірчук зітхнув, виявляючи щирий жаль від того, що
не має стосунку до гімназії, а попечитель подивився на ньо-
го із захопленням.

— Ні, ви гляньте на нього, Маріє Іванівно. Чиста душа!
Ви взяли б на себе директорство Житомирської гімназії?

— Коли вам буде те вгодно, ваша світлосте.

— О, я щиро того хочу! — сказав князь.— Коли на чолі
гімназії стане така людина, як ви, буду за неї спокійний. А
коли той Ленсаль достойний інспектор, то хай лишається
ним, га?—Попечитель прискалив око, а княгиня лагідно за-
хитала головою.— Я хотів би замістити всіх директорів та-
кими людьми, як ви,— проголосив князь,— щоб там і духу
не було вільнодумства. Як ви ставитеся до найновішої літе-
ратури й філософії?

— Може, моя думка видається різкою,— тихо сказав
Ковнірчук,— але я вважаю, що найновіша література й фі-
лософія — це творіння сатани. Тих літераторів та філосо-
фів, за божим допустом, пущено у світ, щоб випробовувати
наш дух, але ми, за його повелінням, маємо сталити нашу
вірність та відданість богу й государю.

— Браво! Браво!—заплескав у долоні князь.—Лад—
ось що головне у світі, а його буде більше тоді, коли менше

стане вільнодумства. Порядок — вияв божого промислу се-
ред людей, а розрух і бродіння — справа диявольська. Єдина
істинна наука, пане,— це закон божий, і коли ми навчимо
наших підлеглих слідувати кожній його літері, ми виконає-
мо своє призначення вчителів.

— Тим-то і важко мені бути директором раввінського
училища.

— Ви вже не директор раввінського училища, а директор
гімназії.

— Радий старатися, ваша світлосте.

— Скільки ви пробудете в Києві?

— Доки не оформляться документи, ваша світлосте.

— Приходьте до мене без церемоній. Мені любо буде з
вами порозмовляти...

— Робите мені велику честь, ваша світлосте... Вік моли-
тимусь за ваше здоров'я і здоров'я вашої прелюб'язної дру-
жини...

Він не дозволив собі радісно всміхнутися, навіть коли ви-
йшов у передпокій, бо ту усмішку міг би побачити хтось із
слуг, він не дозволив собі розпрямити плечі й піти вільною
ходою — мав тіло смиренно-згорблене, а обличчя благоче-
стиве. Так він пройшов весь простір між будинком Матнев-
ського-Шашкіна і тим, де наймав квартиру, тут він теж не
міг виявити радості, бо біля воріт стояв і цікаво на нього по-
зирав двірник; він спустився по сходах, вийняв ключа й від-
чинив двері. На нього глянули всі ікони, що їх тут повісив,
пахло воском і ладаном, і, вдихаючи на повні груди той доб-
роданий запах, він відчув тихе щастя. По тому наблизив об-
личчя до дзеркала й уздрів своє аскетичне й сумне обличчя.
Йому захотілося засміятися просто в те обличчя, висунути
й показати самому собі язика, але він того не зміг учинити,
бо відчув, що маска, яку одяг і носить ось уже з тиждень,
з обличчя йому не скидається. Провів рукою, наче хотів
перевірити, чи справді це так, але нічого від того не зміни-
лося: на нього зорило все те ж строге й святенницьке об-
личчя. Тоді він раптом злякався, що князь, побувавши ко-
лись у Житомирі, виявить: у нього немає дітей, і цей страх
відбився на його обличчі мукою. Тихо застогнав, і його гу-
би почали ворушитися, проказуючи покаянну молитву. Він
обвів поглядом стіну, завішану іконами, і подумав, що йому
буде шкода розлучатися з цим добром, та й чи можна? Очі
його спочили на шкуратяній палітурці стародавньої біблії —
цю біблію треба буде купити. Він позасвічував свічки й лам
падки, які не горіли, став на коліна і раптом почав бити

поклони, зводити руки й гаряче молитися, хоч знав, що вже
ніхто на нього не дивиться, що він зрештою починає става-
ти тим, кого удавав, і тепер йому немає ні сили, ні потреби
звільнятися від того вигаданого чоловіка, який увійшов у
його єство і майже витіснив колишнього. Зрештою, таким
він мусив стати, бо відтепер має грати таку роль, аж доки
буде попечителем Київського учбового округу князь Матнев-
ський-Шашкін — це надасть йому нової сили та значення.
Той перший чоловік у ньому хотів реготнути, але другий су-
воро йому пригрозив, і той перший змалів, знітився, зіщу-
лився, покірний і ніякий, тоді як другий звівся на повний
зріст і став суворий та неблазенний... Ковнірчук бив покло-
ни й думав, що всі ікони й лампадки поїдуть з ним разом у
Житомир, що запах, яким привабив князя, окурив у першу
чергу його самого і витатиме у домі його, поки життя. Цеп
запах він принесе і в гімназію, заповнить ним усі класи й
коридори, вводитиме його в душі підлеглих, учнів та вчи-
телів і зробить все, щоб досягти бажаного. Можливо, там,
у Житомирі, його ніхто не впізнає із колишніх знайомців,
а перш за все його приятель Ленсаль; зрештою, Ленсаль
змушений буде зігнути перед ним спину, а раз так, зми-
риться й не носитиме супроти нього зла — це теж має ста-
тися конечно, адже той, хто носить зло супроти начальни-
ка, недовго з тим начальником проживе...

Ковнірчук стояв перед іконами, заплющивши очі й вору-
шачи пальцями сплетених рук, йому на обличчі лежала са-
краментальна усмішка, але це теж недовго тривало. Очі йо-
го метнули перед собою гостру блискавку, яка мала освіти-
ти всіх, хто відтепер ставав його підлеглим і хто вже ніколи
не зважиться подивитися на нього іронічно...

РОЗДІЛ Х

Я переїхав у квартиру Кулаківського відразу по смерті
Траутфеттера, Ленсаль супроти того не заперечував. Меблю
я відкупив у колишнього учителя фізики за досить дешеву
ціну, була цілком ординарна. Кулаківський, кривлячи рота,
побажав мені затишного прожиття, і я вдав, що не збагнув
його гумору.

— Квартира така собі,— сказав я розважно,— але не по
кишені й наймати.

Я подивився при цьому на Кулаківського з наївною про-
стодушністю, і він трохи засоромився власної злостивості.

— Вибачте,— буркнув відвертаючись. Махнув рукою й
пішов з мого життя назавжди...

Я спустився вниз і постукав до вдови, розсвітивши на об-
личчі чемну і навіть грайливу усмішку. З Охоцькою я швид-
ко домовився. За стіл з чаєм і за дрова я мав платити двісті
пятдесят карбованців у рік. Вона люб'язно порадила мені
пралю, яка, окрім прання, за помірну ціну згоджувалася ро-
бити в мене легке прибирання — своїм улаштуванням у сві-
ті я міг бути цілком задоволений. Третій жив у нашому до-
мі учитель латинської мови Міхневич, так само парубок,
який, на відміну від мене, відмовлявся столуватися в Охоць-
кої. Вдова через те на нього дулася, і я зрозумів, що й Ку-
лаківського вона не любила також за це саме.

Була вона молода й гарна з виду і знала часи значно ліп-
ші, через що мені було приємно спускатися до неї на снідан-
ки й приходити на обіди. За час мого гостювання вона до-
брозичливо торохтіла місцеві новини, а я завжди цікавий
послухати,— стала таким чином для мене додатковим дже-
релом інформації. При цьому була не проти пограти очима,
на що я відповідав хоч і стримано, але не байдуже — ця гра
робила мій акт приймання їжі інтимнішим. Її сини мене по-
боювалися і часто тікали з хати, коли я з'явився в них, і ми
могли вільно бесідувати, виявляючи одне до одного при-
стойно перебільшені знаки уваги, що мене цілком влашто-
вувало. Здобувши такі умови, я почав потроху гладшати,
що не проминуло очей моїх співслужбовців і щодо мене по-
чали розпускати не зовсім скромні чутки. Це трохи занепо-
коїло мене, бо кидало тінь на мою безпорочну репутацію.
З іншого боку, це було й на руку. Люди не терплять, коли
поруч хтось живе непохибно й безгрішно, отож чутки про
мою близькість з удовою дорівнювали мене до всіх грішних
і частково сприяли тому, що я міг безборонне уникати учи-
тельського товариства — всі тепер уважали, що я чиню це
не через гординю, а з міркувань амурної зайнятості, що вва-
жалося причиною достатньою. Але невдовзі саме через те
новий директор Ковнірчук викликав мене до себе в кабінет
і суворо наказав припинити аморальне життя. Я щиродушно
розказав йому правду, але він подивився на мене не без
підозри.

— Нема диму без вогню,— сказав він.

— Тоді скажіть, в який спосіб уникнути пересудів? —
наївно спитав я.

Ковнірчук подивився на мене трохи спантеличено.

— Найкращий спосіб уникнути пересудів, не грішити,—
сказав він категорично.

На те я перехрестився й заклявся господом-богом, що
в'явив правду, виявивши готовність поклястися й на єван-
гелії.

Ковнірчук подивився милостивіше.

— Перестаньте в неї столуватися,— сказав він після роз-
думу.

— Але чим я поясню таку відмову?—спитав я.—Для неї
це видимий спосіб зводити кінці з кінцями, а мені столува-
тись у неї зручно.

— Хай вам носять обід на квартиру,— холодно відповів
директор і відвернувся.

Я відчув задоволення, бо директор ставав мимовільним
моїм спільником. Не зле було б мені поцікавитися й тим,
хто розпускав оці чутки і кого я, на превеликий свій подив,
ще не знав. Я чемно подякував директору за науку і сказав,
що Кулаківський залишив мені у спадок давньої роботи іко-
ну, яку я можу залюбки віддарувати панові директору, зна-
ючи його любов до таких святих реліквій. Ковнірчук радіс-
но розсвітився усмішкою і подивився на мене по-дружньому.

— Я у вас її відкуплю,— швидко сказав він.

— Але помилуйте! — вигукнув я.— Чи можу я продава-
ти річ, яку не купував?

— Може, воно й так,— мовив директор і знову відвернув-
ся від мене, після чого я захотів щезнути йому з очей, як
це умів робити. Але я не встиг покинути кабінет, як Ков-
нірчук різко повернувся до мене.

— А скільки, ви сказали, в тої вдовиці дітей?

— Троє, як соколів,— відказав я.

— Хм, хм,— заходив директор по кабінеті.— І вона гар-
ненька з виду?

— Як на моє око,— сказав я.

— Хто був її чоловік?

— Один із чиновників губернської канцелярії, може, чули
про такого — Охоцький?

— А-а,— протяг директор, і його очі блиснули, цю істо-
рію він знав...

Цей самий Охоцький був свого часу правою рукою пра-
вителя канцелярії Миколи Платоновича Біляшівського, йо-
го справу зафіксовано в мене серед осіб, що заслуговують
на увагу. Син священика, він почав службу в губернській
канцелярії писарем, дістаючи копійчану платню. Але умів
крутитись у цьому світі і скоро став незамінимий в опера-
ціях, що їх проводив Микола Платонович. У голові тримав
усі закони Російської імперії, а завдяки своїй надзвичайній
пам'яті достеменно знав ще й історії всіх важливих справ у

Губернії, а також біографії всіх поміщиків та чиновників Не
без його допомоги Микола Платонович склав свій капітал
і мав змогу їздити в досить пишному екіпажі. Самому ж
Охоцькому хоч і перепадало, але значно менше. Він оженив-
ся на потомственій дворянці, яка, окрім дворянського зван-
ня, не мала за душею нічого, бо батечко Охоцької зумів так
вдало управитись зі своїм маєтком, що від нього дітям не
лишилося ані ложки, і саме в такої потомственої дворянки я
мав щастя столуватися. Після відставки Біляшівського зму-
шений був покинути службу й Охоцький, але у змаганні
колишнього правителя канцелярії з генерал-губернатором
участі не брав. Він пустився берега і, слідуючи прикладу
свого, доброї пам'яті, тестя, дуже швидко спустив з допомо-
гою карт та горілочки всі свої не такі й великі заощадження.
Отямився лише тоді, коли його перестали приймати у ком-
паніях, в яких прогайнував свої гроші, а господар квартири,
яку наймав, пригрозив викинути його з жінкою та дітьми
на вулицю. Тоді Охоцький згадав Миколу Платоновича
Біляшівського і вперше за довгий час вирішив його від-
відати.

— Гаразд,— сказав Біляшівський,— я спробую влашту-
вати вас на службу.

Охоцький після того став завідувати судовим архівом,
але після першої платні пропав. Він пропадав доти, доки
були в нього гроші, а коли їх не стало, впав у меланхолію.
Знову прийшов до Миколи Платоновича і звістив йому, що
його мучать привиддя, що всі ті люди, яких йому доводи-
лося дурити разом із Миколою Платоновичем, приходять
до нього ночами й грозяться вчинити розправу. Так само
нещадно гризе його жінка, а господар квартири знову по-
грожує виставити його на вулицю. Стояв перед Біляшівсь-
ким, брудний і неголений, в обірваній та виваляній у болоті
одежі, і плакав. Микола Платонович і цього разу виявив до
нього співчуття. Він посадив Охоцького в крісло і, ходячи
по кабінету, почав шпетити колишнього свого підлеглого.
Говорив про те, що треба взяти себе в руки і що грішить у
цьому світі кожен, але всі мають надію спастися, бо можуть
щиро покаятися, а коли, покаявшись, вестимуть себе належ-
но, їм простяться всі гріхи, а совість, відповідно, омиється.
Охоцький перестав плакати і слухав свого колишнього пат-
рона з підвищеним інтересом.

— А на які кошти живе зараз ваша родина? — спитав
гостро Біляшівський.

Охоцький здивувався: останнім часом він про це не ду-
мав.

— Тепер уявіть таке,— продовжив Біляшівський.— Ви—
це я, а я — це ви. Я приходжу до вас з проханням допомог-
ти, але ви знаєте, що я не втримаю ні позичених грошей, ні
службового місця, яке ви мені вистарали б. Що б ви
вчинили?

Охоцький довго мовчав. Він сидів, стуливши повіки, й
німо похитував головою.

— Я не хочу настирливо вимагати у вас відповіді,— ска-
зав Микола Платонович.— Подумайте й приходьте до мене
знову. Даю вам слово, що вчиню за вашою волею. Ви чес-
на людина, і я переконаний, що чесно й по совісті все вирі-
шите. А ще підіть додому і гляньте на себе в дзеркало.

Охоцький кивнув і, похитуючись, пішов геть. Він утра-
пив додому саме під той час, коли не було там ні дружини,
ні дітей, і таки подививсь у дзеркало. На нього глянула
почвара: неголена, з запухлими очима і з синяками по всьо-
му обличчю. Волосся було сплутане й розколошкане, і диви-
лася та почвара несамовито. Охоцький ретельно вмився, за-
ліпив синяки папером.і, розвівши мило, почав голитися. Він
виголився старанно й чисто, зачесав волосся, скинув із себе
пошматовану й брудну одежу й одяг чисту. Після того знову
взяв бритву, наточив й об шкіряний пас, а 'відтак спокійно
перерізав собі горло.

Саме в цей час повернулася з прогулянки жінка з дітьми,
вона наробила ґвалту і вчасно доставила чоловіка до лікаря.
Він зашив Охоцькому горло, але той так і не оклигав. Став
безвольний і байдужий, нікого не впізнавав, навіть Миколу
Платоновича, який весь час підтримував його родину і все
намагався з Охоцьким побалакати. Але той говорити не міг,
а коли Микола Платонович написав йому кілька запитань,
він подивився на папір і лишився незворушний. Через три
місяці після цієї пригоди він помер, а Микола Платонович,
у йому відомий спосіб, вистарав для вдови Охоцького гімна-
зійну квартиру, хоч ні сама вдова, ні її чоловік до гімназії
ніякого відношення не мали. Біляшівський викликався й да-
лі допомагати Охоцькій, але, бажаючи бути вільною в своїх
діях, вдова рішуче від того відмовилася: відчувала досить
сили, щоб змагатися з життям самотужки.

— Бути комусь зобов'язаною — це щось страшне! — ска-
зала вона мені в час одного з обідів.— Я не така вже й без-
помічна.

Після того Микола Платонович відвідував її лише зрідка,
але вона завжди зустрічала його холодно, і він, зрештою,
перестав приходити. Останнім його благодійним актом цій|
родині був пам'ятник на могилі Охотцького на православ-

ному цвинтарі. Цей пам'ятник за житомирською традицією
зображав дуба з обламаним гіллям — очевидно, Микола
Платонович у свій спосіб відчував перед Охоцьким вину...

Я вийшов з директорового кабінету і зіштовхнувся з учи-
телем латинської мови Міхневичем. Той якось криво всміх-
нувся, зирнувши на мене, і поспішив відійти, зовсім, як той
кіт, котрий знає, чиє сало з'їв. Я відповів йому такою ж
усмішкою, а що він не міг того побачити, відбив її на його
плечах. Досі я вважав цього чоловіка ординарним, з тих
численних сірячків, за якими немає жодної історії, але тепер
мусив придивитися до нього пильніше. Він ішов переді мною
по коридору, вкрадливо ступаючи на носки, і саме ця його
хода мене зацікавила — все тіло його похилилося вперед,
начебто він принюхувався до чогось тільки собі відомого.
Мені прийшла до голови дивна думка: а що, коли переді
мною моє власне подобенство, тобто той, котрий хоче тільки
вдавати із себе отакого сірячка, а справжню свою суть ста-
ранно приховує. Може, й він має здатність приклеювати до
іншого свою тінь, а десь там, за стіною, потайки пише свою
"Чорну книгу", одним із персонажів якої є я. Можливо, за-
раз він смакує мої незаконні амурні стосунки з вдовою, а
може, це його фах — цікавитися незаконними амурними сто-
сунками. Я мимоволі пригадав, з якою злостивістю оповідав
він мені історію Ленсаля про те, як купував той собі посаду
інспектора, при цьому обличчя його радісно світилося, і він
по-змовницькому мені підморгував. Під оком у нього посі-
пувався живчик, а руки аж тремтіли від збудження. Міхне-
вич пішов, понісши причеплений будяк мого погляду,— від-
тепер уже і його історія стане предметом мого досліду. Зда-
ється, це він прикипав до замкової щілини оком чи вухом,
коли -я із задоволенням споживав смаковиті борщі й печені
Охоцької, слухаючи при цьому її безкінечні оповіді: це він із
солодким любострастям слухав нашу буденну воркітню—
кухня вдовиці була відразу за дверима і не відділялася, як
це звичайно, передпокоєм. Можливо, чув він і мої добро-
душні кпини, які я іноді дозволяв собі щодо вдовиці, бо,
приймаючи їжу, я завжди добродушний і тримаюся без
остороги. Я майже фізично почув, як відходить він потім,
наковтавшись наших слів,— отак само обережно ступаючи
на носки і тримаючи на вустах блазенську усмішку, щоб по-
тім переповісти про мене щось перебільшено сороміцьке, по-
змовницькому підморгуючи і стишуючи голос; я напевне
знав, що тоді в нього під оком посіпувався живчик...

Від цих думок мене відірвав Ленсаль, який наздогнав
мене й поклав руку на плече. Я здригнувся.

— Вже викликав вас директор?—скромно поцікавився він.

— Уявіть собі,— засміявся я.— Хтось йому доніс, що я
завів амурну історію із вдовою, в якої столуюся. Чи можна
собі уявити більшу дурницю?

— Кажуть, вона непогана з себе,— сказав Ленсаль.

— Але ж у неї троє дітей! — вигукнув я наївно.— А я б
не заводив із жінкою ніяких стосунків, коли б не мав щодо
неї серйозних намірів.

— Ну, в житті по-всякому буває,— двозначне усміхнув-
ся Ленсаль.— Щодо мене, то я у вашій цнотливості анітро-
хи не сумніваюся. По-моєму, ви женоненависник?

— Аж ніяк,— заперечив я з обуренням.— Нам заповіда-
но природою та богом мати сім'ю і розмножуватися.

— То чому ж не женитеся? — підморгнув мені майже так
само, як Міхневич, Ленсаль.

— Бо не здобув ще відповідного становища. Платні мо-
лодшого вчителя для цього не досить.

— Слушно! — зауважив Ленсаль.— А та вдовиця дуже
недоступна?

— Не доводилося випробовувати,— сухо зауважив я.
Тоді Ленсаль зареготав. Якось дивно закинув голову, по-
казуючи зарослу волоссям шию, з його горла вирвався
хрипкий клекіт. Я подивився на інспектора здивовано: ні-
коли не чув, як він регоче.

— Я вам симпатизую,— сказав він і поплескав мене по
плечі.— Коли захочете перекинутися словом, заходьте якось.

Ми обмінялися люб'язними усміхами, і я відчув, що мені
трохи бракує повітря. Зрештою, я й розсердився: на дирек-
тора, Міхневича, Ленсаля — не знаю на кого. Скільки їх є,
очей, скерованих на тебе, подумав я. Здається, кожен із нас
пише свою "Чорну книгу": в умі, в пам'яті, на папері. Кожен
із нас приклеюється до тіні іншого, хоче проникнути в най-
потаємніше, щось там шукає й лапає. Не такий я уже ви-
бранець у цьому світі, і годі тішити себе переконанням, що
маю якесь особливе призначення. Запускаю свою руку в
душу іншого, а той інший у душу свого сусіда чи й у мою.
Все ми знаємо, злорадіємо, чинимо підступи, гудимо, а тоді
тішимо себе думкою, що досить нам покаятися — і ми знову
станемо чисті, як листок паперу, на якому можна писати
вже нову нашу історію. Але ми — як полімпсест: пишемо
пригідну нам історію, але з-під цих нових літер проступа-

ють змиті раніше слова й оповідають світові про все вчинене
нами передоцім.

Мені захотілося прийти додому й кинути своє писання у
піч. Тільки тоді я по-справжньому можу стати тим, за кого

себе вдаю: сірим і ніяким. Деревом з лісу людей, яке годі
відрізнити від інших. Шумітиму листом, як і вони, входячи
своїм шелестом у загальний шум. Хто зна, може, й правий
той дивак Біляшівський: треба полюбити цей ліс людей,
щоб здобути справжню рівновагу й заморити в душі нев-
ситимого черв'яка. Але я до цього не готовий. Злість заки-
пає в мені, і я знаю: спаливши свій рукопис, я сяду за но-
вий. Без нього я голий і порожній, без нього я стану водяною
істотою, яка розпадеться на міріади дощових крапель. Ні-
чого не вийде, панове, думаю я, стискаючи вуста. Я защіп-
нуся на всі ґудзики, і не вам мене судити, а мені вас.

Я йшов коридором негнучкою ходою, чітко відбиваючи
крок. Обличчя моє закам'яніло, і я вже добре бачив, що цей
будинок, окрім дорослих, заповнено ще й малими істотами.
Кожна із них зі страхом світить у мій бік очима. Зараз я
зайду в клас і кину на ряди, заповнені цими недоростками,
блискавку свого погляду. В класі зависне мертва тиша, і
тільки одне я прочитаю у тих очах — жах! Мені стане со-
лодко й спокійно від того, бо я навчатиму цих істот житей-
ської мудрості, хоч вони й ненавидять мене, й опираються.
Кожен із них несвідомо вбере в душу мою науку, як губка
воду. Бешкетуйте і злословте, панове гімназисти, виривай-
теся з пут, що їх я вам готую,—нікуди ви не втечете! Ста-
нете нікчемними колесиками величезної державної машини,
і вона вас пожере. Народите свої подобенства і напихатиме-
те їх моїми істинами, бо я розчинюсь у ваших єствах, наві-
ки безсмертний, адже в усіх вас на плечах, як і в мене, тав-
ро...

В той день у місті з'явилися перші ознаки холери. Нагло
захворів просто на вулиці якийсь хлопчак, він впав у кор-
чах на землю — його вирвало й пронесло. Всі з жахом роз-
біглися, і довкола хлопчака утворилася жахнюща порожне-
ча. Я стежив за тим усім звіддалік, як багато інших,— всі
чекали, чим це кінчиться. Тоді з'явився на вулиці Микола
Платонович Біляшівський, спинився біля хлопчика і щось
у нього запитав. Але той був без пам'яті, Микола Платоно-
вич роззирнувся і побачив зовсім порожню вулицю. Помі-
тив він тільки мене. Здалося, ми зустрілися поглядами, на-
че спитуючи один одного, я дивився на Біляшівського іро-
нічно, а він із жалем. Очевидно, той жаль стосувався не
мене, а нещасного юного простолюдця, і саме тому не ви-
тримав я того змагання поглядами — що мені до його жалю
та співчуття? Всміхнувся кисло: його жаль і співчуття так
само себелюбні, як і моє несприйняття чужого болю, адже
не про ближнього він думає насправді, а про спасіння влас-

ної душі. Біляшівський знав, що на нього дивляться. Був
певний: не тільки з моїми очима зустрівся він на цій порож-
ній вулиці — таких прихованих очей було на ній багато.
Отож начебто кидав нам виклик, як, зрештою, кидали ви-
клик і ми йому: ану-но, покажи, який ти добрий!

Микола Платонович уже не дивився на нас, він підняв
хлопця, поклав собі на плечі й пішов по цій порожній-непо-
рожній вулиці. Після дощів стояла тоді суха й тепла погода,
хоч жовтень наближався до кінця, листя вже майже поопа-
дало, і випадок холери треба було б уважати за нетиповий,
адже починається ця хвороба здебільшого не на зиму, а на
кінець літа. Це, правда, міг бути лихий передвісник і на на-
ступний рік.

Біляшівський був уже немолодий; здається, йому нелегко
було нести хворого, він важко дихав, але намагався іти
швидко. Я приклеїв до його тіні себе, незримого, бо поба-
чити перебіг цієї історії конче хотів: Микола Платоновнч
піддавав себе немалій небезпеці. Саме в той день від нього
пішов останній слуга; побачивши, що хазяїн притягнув у дім
хворого холерою, відразу ж непомітно зник. Біляшівський
покликав його, але, не почувши відгуку, першу домопогу
хворому подав самотужки. Потім побіг до свого приятеля-
лікаря, того самого, що удавано лікував Третяка, і той за-
свідчив, що у хлопця таки холера. Він запропонував Миколі
Платоновичу помістити хворого в лікарню для ізоляції, на
що Біляшівський не згодився. Він сам розтирав його і поїв
ліками, лікар навідувався щодня, і мені стало нудно бути
постійно біля них. Я покинув той дім — почав побоюватися,
що, холера, як хвороба по-особливому чіпка, може переки-
нутися і на мене безтілесного, що, здається, в медицині пов-
ністю не виключається. Цей випадок посіяв у місті жах, і
всі компанії, що збиралися по домах, миттю розпалися —
люди воліли відсиджуватись удома. Миколу Платоновича,
коли він виходив за продуктами чи на прогулянку, оминали
десятою дорогою, а крамарі, побачивши його здаля, зачи-
няли непомітно лавки, і часто Микола Платонович не міг
до них достукатися. Отож випадало, що він жив тепер наче
у великій повітряній капсулі, але, помітивши це, не відсту-
пився від доброчинності, а упросив лікаря привозити йому
харчі...

Я оповів Охоцькій про розмову, яка відбулася в мене а
директором гімназії, і вона залилася слізьми.

— Бідній у цьому світі — як прокаженій,— сказала вона,
не помічаючи, що висловлюється мудро.— Ну чим, бога ра-
ди, я завинила?

Я хотів її заспокоїти, але саме в цей момент почув у ко-
ридорі підозрілий шерех.

— Говоріть до мене, говоріть,— прошепотів я і почав про-
биратися вздовж стіни до дверей: був певний, що з того
боку до замкової щілини вже приклеївся підглядач.

Охоцька була жінка не дурна і миттю збагнула, про що
йдеться, вона перестала плакати і почала щось, як завжди,
оповідати, а я стрілою метнувся до дверей і штовхнув їх з
такою силою, що мав би достеменно пробити підглядачеві
лоба. Він, однак, устиг відсахнутися і вискочив у розчинені
парадні двері, я побачив тільки спину і формений картуз
гімназійного вчителя, хоч розібрати, хто саме підглядав, не
встиг.

— Бачили?—сказав я, повертаючись до Охоцької, але
вона вже знову лила сльози, наче вимагала, щоб я все-таки
її втішав. Але я був надто сердитий, через це тільки нервово
пройшовся по кухні, а тоді розвернувся на закаблуках і спо-
вістив Охоцькій, що мені приходити до неї у дім не годить-
ся, адже ми з нею маємо ворога, який не залишить нас у
спокої, що це загрожує мені втратою місця, чого я, незва-
жаючи на співчуття до її бідності, дозволити собі не можу.

Дата добавления: 2015-10-29