Розділ XXXIV 25 страница

— Що, випустили?—почувся за вікном незнайомий го-
лос.

— Наче крізь землю запався,— відказав бас.

— А де Іван? — спитав незнайомий голос.

— Він там без пам'яті валяється. Той падлюка йому нос-
ком у морду загатив...

Я стояв за дверима, тремтячи всім тілом, і слухав, як
віддаляються від мого дому важкі кроки. Нервовий сміх
почав лоскотати мені горло, і я тоненько хихикнув. Зайшов
у кімнату і, не запалюючи світла (місячне сяйво розлива-
лося по кімнатах і загасало, і я потрапляв, як у хвилі, із
світла у тьму), почав скидати із себе одежу. Вряди-годи
виривався з мене тонкий смішець, і я судомно трусився.
Черпнув квартою води і задзвонив зубами об бляшаний
крайчик. Воду пив глитаючи, горло було наче дерев'яне.
Після того ліг у ліжко, замотавсь у ковдру, лишивши від-
слоненим тільки ніс. Хотілося мені затишку й тепла, бо
надто багато розтратив сьогодні енергії. Не по мені такі
витрати, тож перш ніж пірнути в солодкий сон, я міцно
заклявся жити розважливіше і без таких непотрібних мені
пригод...

Наступного дня почалася військова операція по ліквіда-
ції духів та привидів, якою керував безпосередньо пан пол-
ковник Дупанов-Ростовський. Для цього було виділено два-
дцять чотири солдати в повній амуніції. Вони промарширу-
вали без барабанів та стягів, але в повному бойовому по-
рядку через місто рівно о десятій годині вечора. Ясна річ,
що збирали на себе безліч очей, та й не могли інакше, бо
струсили своїм одновимірним кроком не одну вулицю — від
тупоту солдатських чобіт у будинках, повз які проходили,

подзенькувало скло. В такому порядку вони підійшли до
старого дерев'яного дому, в якому мешкав Кулаківський,
і під голосну команду фельдфебеля розійшлися по чітко ви-
значених полковником місцях. Двоє розташувалося на за-
лізних сходах, один став в передухідді біля дверей учителя
фізики, двоє було поставлено внизу, біля вхідних дверей,
в їхній обов'язок входило також стежити за дверима вдови
і вчителя латини Міхневича. Четверо полізли на горище,
а що горище виявилося просторе, туди послано було поміч
ще з чотирьох солдатів. Решта оточила правильним колом
(з чітко визначеною дистанцією пост від поста) цілий буди-
нок. Сам полковник приїхав на коні й особисто перевірив
сторожу, полізши навіть на горище. Звідти він виліз за-
курений і змушений був чхнути рівно стільки разів, скільки
солдатів сторожувало сьогодні будинок, солдатам же на го-
рищі чхати було суворо заборонено під страхом покарання
шпіцрутенами. Тому солдати використали момент, щоб ви-
чхатися саме тоді, коли чхав полковник. Потому солдати,
боячись зворушити куряву, позастигали на горищі, як му-
мії. Зміни караулу не передбачалося, солдати перед цим
спали цілий день, бо зміна караулу з її урочистим церемо-
ніалом законно викликала б немалу й зайву при такій делі-
катній ситуації метушню. На люб'язне запрошення Кулаків-
ського погостювати в нього, полковник рішуче відмовився,
покладаючись на тверде правило, що там, де не спить началь-
ник, не спатимуть і солдати. Він тільки прийняв пропозицію
вмитися, бо його обличчя після горища стало підозріло сму-
гасте, а на форменому кашкеті загніздилося кілька павуків,
яких полковник безпечно заніс у квартиру Кулаківського,
наче провіщаючи, що ця квартира має спорожніти.

Солдати простояли в караулі цілу ніч, пости перевіряв
фельдфебель, а на ранок прискакав сам полковник. Фельд-
фебель доповів йому, що за ніч ніяких подій не відбулося,
а ворожих вилазок помічено не було. Полковник криво
всміхнувся на це повідомлення, остаточно переконавшись,
що страшили Кулаківського не духи, а люди. Ясна річ, вони
не могли не помітити солдатів, які прийшли сюди з таким
парадом, та й пильні караули їх до будинку не допустили б.
Полковник дав розпорядження тримати солдатів біля бу-
динку цілий тиждень, а сам уже сюди більше не навідував-
ся, мав більше задоволення при картах, в які різався що-
вечора. Кулаківський на ті вечори вже не ходив, але пол-
ковник швидко знайшов йому заміну. Був це той-таки
Адольф Карлович Берген, який привів у захват товариство
досить промовистим фокусом: добре випивши, в'н трощив

лобом горіхи, і не знайшлося жодного, що ного лоб не роз-
бив би. Це викликало в компанії немалий ентузіазм, а
Адольф Карлович уперше зажив собі більш -менш твердого
авторитету.

Кулаківський же після того, як було знято караул, від-
чув до своєї квартири обридження. Остогид йому й самий
Житомир, і він, з'їздивши в Київ і заплативши відповідну
суму правителю канцелярії учбового округу, перевівся у Ка-
м'янець-Подільський. Квартира, в якій він жив, належала
гімназії і здавалася безкоштовно, і я подав директорові про-
хання, щоб її відрядили мені, оскільки наймати квартиру
в місті мені не по кишені.

— А ви не боїтеся духів? — спитав директор, криво усмі-
хаючись.

Я чемно відказав, що нічим не відрізняюся від інших, але
коли є змога зекономити сто двадцять карбованців у рік,
то тут не зупинишся ні перед якими страхами.

— Значить, страхи коштуватимуть вам сто двадцять кар-
бованців у рік? — не без іронії спитав директор.

— Точно так,— підтвердив я, удаючи, що не маю почут-
тя гумору.

Цікава ще одна деталь у цій історії. Коли Кулаківський,
спакувавши чемодани, виїжджав зі своєї квартири, маючи
намір покинути місто, його вийшла провести разом із трьо-
ма своїми дітьми вдова Охоцька. На превелике моє здиву-
вання, вона заплакала, а 'її діти довго махали вслід від'їж-
джаючому екіпажу — випадало, наче проводжали вони ко-
гось рідного. На ще більший мій подив, Кулаківський кіль-
ка разів визирав з екіпажа й махав провожатим так само
розчулено, як і вони йому. Можна було б подумати, що між
ними були стосунки складніші, ніж я тут описав, але це
була б неправда. Вдова з дітьми щиро раділи, що збулися
неприємного сусіда, а Кулаківський радів, що всі оті страхи,
які пережив, більше його не турбуватимуть. До речі, він
устиг дізнатися, що я клопочуся про ту квартиру і небла-
зенно з того втішився, обійнявши мене на прощання й опо-
вівши про численні вигоди, які та квартира мала. Я щиро
подякував за таку люб'язність, і ми розлучилися майже
приятелями.

Дата добавления: 2015-10-29