Вживання апострофа. Апостроф — орфограма небуквена

Апостроф — орфограма небуквена. Це графічний знак, який не позначає звука.

Апостроф ставиться перед я, ю, є, ї:

1) після літер, що позначають губні тверді приголосні звуки, якщо перед ними немає приголосного (крім р), який належав би до кореня: солов'їний, сім'я, м'ята, п'ятниця, верб'я, зв'язати, торф'яний;

2) після р в кінці складу: довір'я, сузір'я, матір'ю, пір'їна;

3) після префіксів, що закінчуються буквою на позначення приголосного звука: без'ядерний, об'єднаний, з'єднати, під'їжджати, роз'яснити;

4) після к в імені Лук'ян та похідних від нього: Лук'янівка, Лук’яненко, Лук'янчук;

5) у складних словах, перша частина яких закінчується на приголосний: двох'ярусний, дит'ясла, пів'яблука.

Апостроф не ставиться:

1) після б, п, в, м, ф, що позначають тверді губні звуки, якщо перед ними стоїть інша, крім р, літера на позначення кореневого приголосного звука: Святослав, святковий, тьмяний, морквяний, медвяний (але: черв'як, верб'я).

2) після літери р, що позначає м'який приголосний на початку слова чи в середині складу: порятунок, рясний, гарячий, буряк.

§ 11. Розділові знаки у реченнях з однорідними членами

Однорідними називаються члени речення, тотожні за своєю семантико-синтаксичною функцією — вони поясню­ють той самий член речення і виконують однакову синтаксич­ну функцію: Щастя, радість, доброта прийшли тепер до кожної оселі (Збан.); Пісня шириться, росте, розли­вається на вечірніх просторах (Довж.); Глибока, тиха, нерозважлива туга Вникає в серце, каменем лягає (Л. Укр.); Моє щастя — Вітчизни простори, оповиті і сонцем, і хмелем, й зерном (Стельм.).

Однорідними можуть бути як головні, так і другорядні члени речення: Ліси й садки укрились цвітом запашним (Заб.); Зазолотились, засиніли, заграли в семибарвній грі гранітних сходів мокрі схили (Баж.); Сніг укривав землю, стріхи, дерева (Гол.); Гори востаннє засвітили­ся легким, ажурним золотом (Гонч.); Розцвітай же, сло­во, і в родині, і у школі, й на заводі, і у полі.., (Тич.).

Однорідні члени речення пов'язуються між собою або тільки інтонацією, або інтонацією і сполучниками суряд­ності: / мене в сім'ї великій, сім'ї вольній, новій, Не забудьте пом'янути незлим тихим словом; На розпутті кобзар сидить та на кобзі грає (Шевч.).

При однорідних членах речення можуть бути узагальню-вальні слова, які виступають тим самим членом речення, що й однорідні члени. Роль узагальнювальних слів найчасті­ше виконують займенники всі, все, ніхто, ніщо та при­слівники скрізь, всюди, завжди, ніде: Усе в чеканні: спілі краплі рос, земля і місяць, вишні і тополі (Б. Ол.). Уза­гальнення є стилістичним прийомом увиразнення змісту.

Дата добавления: 2015-07-08