Співробітники. Зміст. Завдання

Після згаданої вже „Боротьби" довше пощастило протриматися тижневику „Слово". Був це центральний орган української партії

соціял-демократів (УСДРП). Почав він виходити з 11.IV. 1907 р. При матеріяльній підтримці петербурзької української соціял-демократичної організації (головго одного з її членів – М. Шадлуна) і за фактичним редаґуванням колеґії в складі: С. Петлюри, М. Порша, Вал. Садовського та Я. Міхура. До кінця 1907 р. офіційним видавцем-редактором була Ол. Королева, після якої підписував часопис як відповідальний редактор С. Петлюра. Сили були обмежені. Головний тягар лежав на згаданій Колеґії, серед якої вправним журналістом був, власне тільки С. Петлюра, Решта щойно починали свою журналістичну роботу. Серед постійних співробітників були: Гр. Коваленко (Сьогобочний), і Дм. Донцов. До найактивніших належав також А. Жук (А. Вовчанський). 3 інших I. Мазепа, (псевд. Андрієвський), В. Дорошенко (В. Білоцерківський), Л. Юркевич (Л.Рибалка), Дм. Дорошенко, В. Чехівський, В. Степанківський (В. Коваль). 3 поетів та письмиенників: С. Черкасенко, Гр. Чупринка, Дніпрова Чайка, П. Тенянко та інші. Основна праця лежала на членах редакційної колеґії. Так, М. Порш (псевд. М. Гордієнко, М. Чацький, Полуботок) писав на політичні, економічні та національні теми, що пізніш вйшли п. н. „Про автономію України", С. Петлюра (С. Сімон, П-ра) спинявся на темах національно-культурних і літературних, Я. Міхура (Хв. Кучерявий) дав низку статтей на робітничі теми, врешті В. Садовський писав головним чином на теми економічного і політичного характеру.

Напочатку „Слово" ставило своїм заеданиям політичне і соціяльне освідомлення ширшого читача, вважаючи, що національна свідомість прийде разом із соціяльною. Прихильником такого становища був М. Порш. Іншої думки були С. Петлюра, В. Садовський та Я. Міхур. Вважали вони потрібним, щоб „Слово" жвавіше реаґувало на прояви української дійсности, виразно виявляючи свою позицію у визвольній українській боротьбі. Перевагу згодом взяла ця остання думка, що и повела часопис в напрямі захисту українських національних потреб по лінії інтересів українського робітництва.

Розходилося „Слово" в кількості приблизив тисячі примірників. Для українського політичного партійного органу на ті часи була ця кількість чимала. Але була вона невстачальна, щоб покрити всі сподівані і несподівані витрати.

Передплатниками спочатку були, головним чином, члени партійних труп. Пізніш коло читачів поширилося безпартійним учительством і селянством. Не останнє місце мала і студентська молодь.

Дата добавления: 2015-07-08