Преса Карпатської України. (Угорської Руси). Мовний характер. Розвиток. Діячі

Довше затрималося, підтримуване впливами зовнішніх політичних сил, москвофільство в б. Угорській Русі (Карпатській Україні). Не могло воно оминути і такого барометру суспільного життя, як преса. Вже з самого початку, що сягає другої половини 70-тих рр. минулого століття відбилося воно на її сторінках, як по лінії національно-культурній, головно мовній, так і соціяльній.

Був це час, що його чи не найліпше характеризують слова редактора,,Карпат" М. Гомичкова, який писав, що „Драгоманов хочет от нас чтоби ми писали язиком слуг, – но литература пишется везде для господинов".

Тим „язьіком господинов" стала штучно вироблена мішанина церковнослов'янщини з мовами: російською і мадярською. Це було те ж саме „язичіє", що вже конало в Галичині під смертельними ударами розвитку української мови і культури.

Першим часописом, що в пей час почав виходити в Карпатській Україні (б. Угорської Русі), був „Свет", видаваний в Ужгороді в 1867-71 рр. Т-вом св. Василія Великого. Виходив за редакцією гімназійного професора Ю. Ігнатка, Кир. Сабова та В. Кимана.

Побіч з літературними творами, що переважно були передруком творів російських письменників, були тут статті історичного, господарського, релігійного та печатей загальноінформативного характеру.

Серед співробітників були такі представники москвофільства, як вже загадуваний редактор „Церк. Газети" I. Раковський та ідеолог А. Добрянський. Але тут же і такі імена, як місцевий поет О. Павлович, етнограф і поет М. Злоцький та А. Кралицький – історик-письменник, який такими словами окреслив національне обличчя свого народу в одному з неопублікованих в той час віршів:

„Мой отець рускій дякь

И мамка, мні мили

В Вишних Чабинах

Хрестити велели.

Там бо суть ті чесни люде,

Руски-Українці,

Котри в той чесности мене

На дальше учили"...

Популярности цей часопис не здобув. Причиною того була його мова та пропаганда ідей далеких від інтересів, що могли б захопити своею життєвістю місцевого читача. Вже чарез рік кількість перед-платників (на 1868 р.) впала з 410 на 200.

Один з дописувачів (підп. Верховинець) такими словами пояснює цей факт: „Першою причиною упадку „Свету" має бути „письменний язик". Здається, що „Свет" пише незрозумілою публіці мовою, писателі... не вживають мови, якою говоримо, чи слова, які кожний читан розуміти може без словаря"...

Переходячи до змісту, той же автор підкреслює: „Нащо маємо шукати чогось в чужині... ходимо по Москві по Кіліковим полям, а дома горить нам власна будова... ані від Дону, ані від Кулікова ніхто не прийде гасити"...

За рік тут же з'являються такі рядки, що характеризують зміст часопису:

„Не маємо нічого для свого простого народу і хочемо славитися літературою свойому народові неприступною".

3 початком 1871 р. „Свет" було зреформовано. Почав виходити „Новий Свет" за редакцією В. Гебея, який в першому числі при-обіцяв змінити характер часопису в напрямі наближення до народу, як мовою, так і змістом. Проте часопис продовжував традицію попередника. Виступи з вимогою народнього напрямку залишилися без наслідків. Преса ще довший час була глухою до таких вимог. Не мала вона сил вирватися з ланцюгів мови і культури, ідей і поглядів „Господинов".

По упадку „Нового Свету" (1873 р.) виходить, заснований гім-назійним проф. М. Гомичковим часопис „Карпати".

Протримався він до 1886 р., продовжуючи традицію своїх попе-редників, помалу наближаючись до мадярської орієнтації своїм змістом. Популярности не здобув. Можна це бачити з кількости передплатників. Року 1873, як свідчить редакція, було 330 перед-платників, у 1874 р. середньо за рік 217, на початку ж наступного 1875 р. – передплата впала до 169, а за цілий рік – лише 183. Тому, ще перед припиненням його, заходами Е. Фенцика з 14.ІХ. 1885 появляється новий часопис п. н. „Листок", який опинився ще в тяжчому становищі. Кількість передплатників щораз зменшувалася, впавши вкінці до 25.

Все це вказувало на потребу рішучих змін. До цього і взялося Т-во св. Василя Великого, почавши з 1897 р. видавати часопис п. н. „Наука" за редакцією віцеректора Духовної Семинарії Ю. Чучки. Після нього редакторами були д-р В. Гаджега, а потім Авг. Волошин, який провадив її в усіх наступних роках (з 1903 р.). За редаґування А. Волошина, крім В. Гаджеги, послідовного і непохитного захисника українського народнього напрямку, історика, пізніш дійсного члена Накового Т-ва ім. Шевченка, були співробітниками: В. Желтвай, пізніш визначний громадський діяч і журналіст (Вишнявський), I. Дем'ян, Д. Григашій, Ом. Невицький, Гіядор Стрипський, відомий в українській літературі та науковій праці під іменем Біленький та інші.

До кінця 1903 р. була „Наука" двотижневиком, а з січня 1904 р. стала тижневиком. Розвивалася вона в народньому напрямі, и під-креслювала окремішність свого народу від російського та вказувала на справжнє українське ім'я, що йому належить. Так, напримір, 1904 р. на її сторінках читаемо, що назва „Українець" не є чужою для русинів".

„Ви маєте знати" – пише на цю тему один із співробітників (Угрорусин) в одному з чисел – „же велика розлука есть между народом великоруським і малоруським. То не я маю доказати, то доказує білий світ. То дуже давно доказала історія."

Це становище відбилося і на змісті часопису, сторінки якого все частіше починають приносити новіші твори тогочасного укра­їнського письменства. Разом з тим підкреслюють, що „не треба нам великорущини, но нужно писати по нашему милому мало-руському язику".

Так еволюціонуючи, „Наука" поволі здобувала симпатію на-родніх має. Відкидаючи все неприродне і чуже народові, вона ставала провідником української культури.

Виступивши проти неприродного явища – москвофільства, „Наука" одночасно поборювала всякі асиміляційні зазіхання, звідки б вони не йшли. Не викликало напади на неї. У відповідь часопис більш починає звертати увагу на всі прояви народнього життя, на організацію просвітньої пращ, кооперації, на ширення господарських відомостей чи порад і т. д. Врешті 1907 р. „Наука" починає видавати популярний ілюстрований додаток п. н. „Село".

Так протрималася „Наука" до першої світової війни, яка перер­вала її існування.

Дата добавления: 2015-07-08