Громадський Друг та його спадкоємці.

Збірник,,Дзвін" і,,Молот". Нездійснений часопис,, Основа"

Першим таким органом стає літературний і політичний місячник п. н. „Громадський Друг". Цю назву запропонував був М. Драгоманов, як би нав'язуючи до попереднього „Друга". Він же організував для нього і ту фінансову базу, що дала змогу почати видання. 3 фінансовою допомогою прийшли „Київська Громада", Олена Пчілка, українці з Одеси, Драгоманов та інші.

Приступаючи до видання, I. Франко і М. Павлик поставили завдянням створити часопис типу товстого журналу. Та не так сталося, як гадалося. Появилося всього двоє чисел. Перше – 13-го квітня 1878 р. в шість аркушів друку, в кількості 600 примірників і друге – 11-го травня того року.

Серед співробітників, крім М. Павлика, який одночасно був видавцем і відповідальним редактором, і який опублікував тут м. ін. свою „Регенщукову Тетяну", оповідання „Юрко Куликів" та вірш „Плачуть сестри ревне"... були М. Драгоманов, який дав низку дрібніших нотаток, переважно під різними криптонімами та статтю за підписом К. В. (Кирило Василенко) п. з. „Пригода Д. Іловайського в Галичині", маленька картина із слов'янської патології та інші, Евген Борисів („Самогубство російського ряду на Вкраїні"..., „Дещо про релігійні секти на Україні", „Як живеться українському народу" та інші), Хв. Вовчок, Ф. Василевський, (Софрон Круть), що був добровольцем у Сербії, дав більшу працю про Сербію та кілька дрібних нотакток про балканську справу, О. Терлецький, I. Франко (Мирон), що дав низку поезій.

Тут же початок його „Боа Сопхсгісїог" та нотатки про життя і побут селянства в Україні і у Франції та інші. Врешті кілька перек-ладів праць на громадсько-політичні теми та бібліографічні нотатки.

Як було зустрінуто вихід „Громадського Друга", можна довідатися з листів М. Павлика і I. Франка до М. Драгоманова:...,,всі лютяться на ч. 1 „Громадського Друга" – писав М. Павлик -і настрашилися того, що за нами все більше йде молодіжі"...

По виході другого числа він же писав: „Самого «Громадського Друга» рвуть та читають: молодіж з прихильности, старі і „народовці" зі злости, а крім того народ"...

Теж писав I. Франко:... „молодь горнеться до нього („Громадського Друга"), читає, подає з рук до рук"..., „Молодіж, котра досить радо горнеться до „Громадського Друга", взяли в крипи, грозять ексклюзіями та арештами всякому, кто з нами перестає, тягнуть по канцеляріях та допрошують – но пекло та и годі".

Не обійшлося і без критичних зауважень з боку прихильників, від молоді – віденців, які закидали виданню відсутність виразної программ тощо.

Гірше була справа з передплатою. Повідомляючи Драгоманова про вихід першого числа, М. Павлик подає кількість передплатників на цей час. Було їх... 12. Не ліпше і по виході другого числа:... „таких, що можуть заплатити –15, писав він – іншим треба давати даром"...

Так само писав і Франко:... „Передплатників у нас до 15, котрі поплатили по 50 крон або 1 Гульден дорівнював 10 кронам".

Підбиваючи потім підсумок для цілого видання (разом зі зб. „Дзвін" і „Молот") Павлик зазначував, що з передплати і розпродажу поступило найбільш 100 ґульд.

Обидва числа „Громадського Друга" підпали конфіскаті. Перше частково, друге – в цілості. У першому сконфісковано було повністю вірш I. Франка (Мирона) п. з. „Товаришам з тюрми", у двох місцях статтю М. Драгоманова (К. В.) „Пригоди Д. Іловайського", редакційну дописку до неї та редакційну вставку до статті Е. Борисова (Е. Б-ва): „Дещо про релігійні секти на Україні" разом із „Попівським сумлінням", записаним, буцім то з уст народу сатиричний вірш Анни Павлик.

Друге число підпало конфіскаті за вірш I. Франка: „Невольники", оповідання М. Павлика: „Регенщукова Тетяна" та за уривок з повісти Золя: „Провина абата Мура" п. н. „Природа а церков".

Редактора М. Павлика засуджено на шість місяців гострого арешту. Постало питання перетворення часопису на двомісячні збірники. Ця форма позбавляла від безпосередньої цензури та забезпечувала від можливої конфіскати. Перший такий збірник вийшов п. н. „Дзвін". Появився він замість „Громадського Друга" чч. 3 і 4, в розмірі 7 друк. арк. Другий п. н. „Молот" – замість чч. 5-7 розміром в 13,75 арк. друку.

Тут було позакінчувано розпочаті в „Громадському Другові" матеріяли та опубліковані нові (Ів. Франка „Каменярі" „Критичні письма о галицькій інтелігенції", „Література, її завдання і найважніші ціхи" та популярний виклад соціялістичних думок – „Моя зустріч з Олексою" та інші, М. Павлика, 3. Старицького: „До молодіжі", О. Пчілки та інші.) Зокрема принесли ці збірники низку розвідок та статтей про соціяльно-економічне становище українського селянства і робітництва.

На „Молоті" видання збірок припинилося. Натомість гурток студенської молоді, що купчилася навколо цих завдань на чолі з Ів. Франком, задумав видавати двотижневик п. н. „Нова Основа". До реалізації не прийшло. На перешкоді стали дві причини. Першою була відсутність особи, що взяла б на себе функцію відповідального редактора, зв'язану не тільки з неприємностями поліційними, але и з неприязню з боку ширших кіл, головно старшого громадянства, яке наприхильно дивилося на подібні видання. А серед самих ініціяторів ще не було нікого, хто міг би цю функцію перебрати на себе з огляду на вік (треба було мати не менше 24 роки). Другою причиною було появления часопису „Батьківщина", що зменшило зацікавлення запроєктованим часописом на місцях.

Дата добавления: 2015-07-08