Зоря. Організація. Редакція. Зміст і співробітники. Зв'язок із східньоукраїнськими землями. Припинення. Причини

Одночасно з,,Ділом" і „Батьківщиною" починає виходити у Львов! „письмо літературно-наукове для руских родин" п, н. „Зоря", перше число якого появилося 1-го січня 1880 р. за редакцією Ом. Патрицького. Виходив етимологічним правописом в формі 33x23,5 в 16 сторінок друку.

Напочатку часопис гуртував не лише представників народовецького українського табору, але були тут і з табору москвофілів. Одначе назабаром став він вже чисто національним українським органом. Зміст – поезії Іл. Грабовича, I. Гушалевича, В. Масляка, М. Маркова, Дан. Млаки та інших, що своєю мистецько-літературною якістю не завжди досягали відповідної вартости.

Не далеко відходив від поезії і відділ прози, в якому мають місце, крім ориґінальних творів, переклади російських авторів (Тургенева, Щедрина та інших). Тут же в перекладі твори М. Гоголя, з ориґінальних,,Гальшка, княгиня Острозька" I. Шараневича, „Марія, княжна руска", історична повість з XII ст. Євг. Грушкевича, як також оповідання Д. Лепкого („Недібрана пара"), Л. Сапогівського, К. Бобикевича, згаданого вже I. Грабовича та інших.

Більш цінною і цікавою була частина історично-літературна. Можна тут зустріти такі праці чи розвідки, як, напр.: Ом. Огоновського про Квітчину „Марусю", або „Письма Галичан до Михайла Петровича Погодина в літах 1836-1861", що їх подав Ів. Ем. Левицький. Є це листи С. Шеховича, Вагилевича і особливо цінні Д. Зубрицького. Так само не позбавлена була інтересу частина історична. Були тут праці К. Заклинського про літописи і літописців XVII ст., I. Шараневича про княжий Галич, передруки чи перекази за „Киевскую Старину" праць Костомарова, тут же I. Грабовича з історії республіки Новгородської тощо.

3 інших матеріялів, що знайшли місце в перших роках,,3орі" це матеріяли етнографічного характеру Д. Лепкого, В. Лукича та інших, як також спеціяльний відділ п. з. „3 уст народніх". В. Лукич в цих річниках подавав цінні огляди з національно-культурного життя на східньоукраїнських землях. Врешті відділи, присвячені мистецтву и бібліографії.

Щойно з 1883 р. нав'язує „Зоря" тісніші взаємини зі східньоукраїнськими землями, як також притягає нові місцеві літературні і наукові сили на чолі з І. Франком.

3 цього часу з кожним числом починає набирати часопис більш виразного національного і мистецького характеру. На його сторінках з'являються визначніші імена, з яких згадати хоча б такі, як: О. Пчілка, Л. Українка, Б. Грінченко, О. Кониський, В. Самійленко, Ор. Левицький та інші.

Наприкінці 1885 р. „Зоря" переходить на власність Т-ва ім. Шевченка. Редакторами стають Ом. Калитовський, Гр. Цеглинський, а потім Ол Борковський при найактивнішій, фактичній редакційшй праці I. Франка. Поширюються зв'язки зі східньоукраїнськими землями, наслідком чого збагачується зміст часопису. Але стається так, що під натиском певних кіл з народовецького табору I. Франко, як виразний представник радикального напрямку, усувається від редакції. Старша громада пробує якийсь час сама вести часопис. I хоч лінія зазначена перед цим продовжується, все ж незабаром виявляються істотні хиби в редакції. Це виклиає необхідність реформи, що и наступає з приходом до редакції 1890 р. Володимира Левицького, Василя Лукича, як він назвав себе в літературі. Був він представником молодшого покоління, радикальний в націо-нальних поглядах, рішучий прихильник духового поєднання укра-їнського народу на всіх його землях. Продовжуючи працю I. Франка, добре обізнаний з редакторською технікою, він всю свою енерґію і знания впродовж шести років присвятив „Зорі", вивівши її знову на шлях цінного і цікавого органу всеукраїнства.

В цей час переходить „Зоря" на фонетичний правопис та прибирає характер ілюстрованого часопису.

Крім вже згаданих з'являються тут твори таких поетів і пись-менників, як: М. Коцюбинський („Для загального добра" та інші), Н. Кобринська („Ядзя і Катруся та інші), О. Кобилянська, С. Ше-лухин (С. Павленко), К. Студинський, що виступив з поезією, М. Грушевський (псевд. М. Заволока), що дає оповідання п. з. „Історія одноїночі" та інші, I. Нечуй-Левицький („Старосвітські батюшки та матушки"), М. Вороний, Б. Лепкий, М. Чернявський, В. Щурат, В. Лиманський, Я. Щоголів, I. Франко („Захар Беркут" та інші).

У відділі історії української літератури – праця Ом. Огоновського: „Історія літартури руської", що викликала відгук у „Киевский Старині", в критичній розвідці В. Коцовського в „Зорі" та інші. Тут же літературно-критичні праці і замітки М. Грушевського („Українсько-руські драми" та інші), О. Огоновського, Франка, Вахнянина, В. Коцовського, В. Щурата, А. Кримського, (про „Царівну" О. Кобилянської та „Лиса-Микиту" I. Франка і інші).

Багато поставлений був відділ життєписів та споминів, він дав нимало цінного матеріялу до історії українсько-національно-громадського і науково-культурного життя.

В останніх річниках заведено спеціяльний відділ, присвячений студіям творчости Т. Шевченка. Між матеріялами опублікувала „Зоря" м. ін. огляд чужинецьких голосів про Шевченка. Тут же цікава „Записка Головн. Начальн. Управління в справах друку" про Т. Шевченка, яку подав М. Вороний.

Часом на сторінках „Зорі" можна було бачити також листування визначних представників українського науково-літературного життя, як, напр.; В. Навроцького, Ст Руданського, О. Бодянського та інших.

У відділі історії – праці I. Франка („До історії руської церкви з XVIII в." та інші), К. Заклинського, Ом. Калитовського та інших. Тут же праці з археологи.

3 праць статистично-економічних звертають увагу праці С. Жука, зокрема його розвідка про східні і західні українські землі п. н. „Де ліпше?"

Відділ етнографічний дав багато цінних праць, розвідок, збірок, матеріялів, головно Д. Лепкого та Б. Познанського, з оглядів якого зокрема цінними є праці, присвячені українській Вороніжчині („Подолю") п. з. „Весна в українському селі", „Великодній тиждень в українському селі".

Багатий відділ бібліографічний пильно стежив за кожним проявом українського науково-літературного життя.

Врешті видання „Бібліотеки Зорі", що в 1883 р. дала „Поезії Тараса Шевченка", твори I. Франка, Дениса: „З ріжних країв і народів"; О. Калитовського: „Руска література апокрифічна", Ом. Патрицького: „Слово о Полку Ігоревім" та інших.

Часопису пощастило пробити мур, що ділив життя західньо-українських земель від українських земель під Росією. Особливо ж сильного розповсюдження на українських землях під Росією осягла „Зоря" в 1890-96 рр., здобувши там понад 400 передплатників. Стала вона дійсним всеукраїнським органом не лише за змістом, але і в передплаті. Це звернуло увагу російської адміністрації та уряду, наслідком чого була заборона пропуску часопису, що тяжко відбилося на його фінансовому стані, довівши річний дефіцит до 4000 корон.

Тим часом зроблений „Зорею" зв'язок перервати не пощастило. I коли 1897 р. було припинено її видання, перейшов він до її спадкоємця, яким з початку 1898 р. став „Літературно-Науковий Вістник".

Дата добавления: 2015-07-08