|
Читайте также: |
Із незапам’ятних часів мало яка етнічна спільнота незалежно від свого суспільного розвитку не завжди була приречена територіально і географічно на існування з рівними чи різними за рівнем свого суспільного розвитку ближчими або дальшими іншомовними сусідами. Таке ближнє чи дальнє сусідське співіснування різномовних спільнот завжди і повсюди характеризувалося наявністю постійних чи періодичних контактів, які здійснювалися і здійснюються між окремими індивідуумами чи групами індивідуумів.
Немає потреби наголошувати, що першим засобом міжродового чи міжплемінного/міжетнічного порозуміння було тлумачення, оскільки власне «переклад» виник значно пізніше, тільки після того, як у тій чи іншій конкретній мові з’явилося письмо. Та незважаючи на це, власне «переклад», як вид мовленнєвої діяльності, відіграв історично важливіше значення, ніж тлумачення, хоч порівнювати ці два види мовленнєвої діяльності навряд чи взагалі є доречним.
У наш час, у добу інформаційної навали, однаково широко використовуються як переклад, так і тлумачення, які здійснюються загалом добре підготовленими фахівцями. Ці люди, як правило, досконало володіють фонетичними, граматичними, лексикологічними та стилістичними системами обох мов – мови оригіналу і мови перекладу.
Дата добавления: 2015-09-01; просмотров: 389 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| АНТРАКТ | | | Історична роль літературного перекладу у створенні національних літератур і закріпленні національних мов. Назвати прізвища таких перекладачів. |