Висновки. Знання про світ - складова частина вчення про людину

Знання про світ - складова частина вчення про людину. Тільки через пізнання світу, його сутності, структурних рівнів організації, законів розвитку та існування людина може пізнати саму себе, свою природу і сутність, зв'язок з іншими людьми. Поняття «світ» має конкретно-історичний зміст, який визнача­ється станом культури, науки, техніки, матеріального виробництва, суспільних відносин, природи. Чим більше розвинуті форми діяль­ності людини і продуктивні сили суспільства, тим ширше і різнома­нітніше бачиться світ людиною, тим сильніше цей світ олюднюється. Разом з тим і сама людина, «опредметнюючись» результатами своєї праці, своїм розвитком зобов'язана світові. Тому світ - це єдність об'єктивної дійсності і «дійсності людських сутнісних сил», які ма­ють конкретно-історичний характер.

У сучасному світі значно посилюються інтеграційні зв'язки між окремими людьми, організаціями і державами, росте взаємозалежність між ними. Цей процес дослідники назвали глобалізацією. Глобалізація багатогранна, вона охоплює різні сфери життя суспільства.

Картина світу як система уявлень не може створюватися лише за рахунок безкінечного розширення знань. Швидше цілісність картини світу розуміється, з одного боку, як можливість бачити зв’язки і залежності між об’єктами та явищами навколишньої дійсності, з іншого як можливість бачити світ в різних його аспектах: і з позиції певних наукових фактів, і з позиції пізнання світу через образи, і з позиції пізнання світу через ставлення та відношення.

Суспільствознавче змістове наповнення зосереджує третьокласників на усвідомленні суті цінності життя людини, морально-правових норм поведінки в суспільстві постійна заміна ролей зумовить широту поглядів учнів на світ людей, вчинків, дозволить їх розглядати як взаємозумовлені, залежні одне від одного, спонукати до використання життєвого досвіду, до проб, подолання труднощів, творення нового знання, необхідного для життя.

Цілеспрямоване і систематичне використання на уроках предмету «Я у світі» завдань розвивального характеру навчає школярів активно і творчо мислити, формує соціальну і життєву компетентності, позитивно впливає на особистісний розвиток учня, робить процес навчання цікавим і радісним.

Уроки можуть бути досить різноманітними як за формами роботи, так і за змістом, вдалим буде використання парних, групових форм роботи тощо.

Для реалізації розвивальної функції слід використовувати завдання, спрямовані на формування особистісних якостей дитини – допитливості, цілеспрямованості, вольової й емоційної сфер, досвіду творчої діяльності. Зокрема завдання і вправи, які передбачають рефлексивні дії учнів, тренування поведінкових еталонів, оцінку й вибір оптимального розв’язку з-поміж запропонованих.

Для мотивації варто включати ігрові і практичні ситуації, дослідницько-пошукові і творчі завдання. Надзвичайно важливо, щоб учні мали змогу бути почутими, коли переживатимуть ситуацію успіху, будуть поставлені в ситуацію вибору змісту, форми діяльності, виду завдань партнерів для їх виконання з позиції конструкторів знань, а не пасивних спостерігачів.

Можна використовувати особистісно-орієнтовані технології навчання (за О.Савченко), зокрема:

• діагностична основа навчання;

• зосередження на потребах учнів;

• гуманізація навчального спілкування;

• співпраця, співтворчість між учнями і вчителем;

• переважання навчального діалогу;

• турбота про фізичне й емоційне благополуччя;

• стимулювання розвитку, саморозвитку і відповідальності учнів.

Виходячи із вище викладеного, нами було теоретично обґрунтовано методику формування уявлень про навколишній світ і розроблено практичні матеріали, метою яких є ознайомлення дітей шкільного віку з навколишнім світом і формування у них цілісної картини світу.

Дата добавления: 2015-08-17