Теоретичні підходи щодо формування цілісної картини світу

Одним із важливих завдань шкільної освіти є формування у дітей картини світу - образу природного, предметного, соціального довкілля та внутрішнього життя людини. Одним із способів вирішення цієї проблеми є збагачення змісту пізнавальної діяльності, використання відповідних методів навчання і виховання, спеціальна організація діяльності. [4,274].

Сучасна шкільна освіта, яка орієнтується на особистість дитини, передбачає освоєння нею світу не як ізольованої від людини об’єктивної реальності, а як взаємопов’язаного та взаємозалежного, цілісного світу Природи, людини утворює певну модель - картину світу [22,58].

На основі існуючих у психологічній науці дефініцій приймемо за основу таке визначення поняття: картина світу - це цілісна, багаторівнева, впорядкована система уявлень особистості про світ (інших людей, про себе, про природу і культури, Людини та її внутрішнього світу. Цілісні уявлення про навколишній світ визначають можливість повноцінної орієнтації дитини у світі, його розуміння й взаємодії з ним. Уявлення про навколишній світ лежать в основі світорозуміння та світогляду. Тому їх можна віднести до ключових компетенцій дитини.

До необхідності формування у дітей цілісних, системних уявлень про світ спонукають, з одного боку, філософські, психолого-педагогічні ідеї та знання, з іншого - сучасні вимоги педагогічної практики. Наукова та практична обмеженість однобічних, предметних знань стала очевидною.

Ідея про необхідність пізнання дитиною світу в його цілісності не нова для педагогіки. Однак, вона лишається недостатньо реалізованою у педагогічній практиці. На вирішення цього завдання, а саме на формування цілісної картини дітей шкільного віку, й спрямоване дане дослідження.

Все життя людини складається із безкінечних ситуацій та взаємодій зі світом, в яких людина здобуває власний досвід. Для успішної взаємодії із соціумом, і зі світом загалом, людині необхідно адекватно сприймати, розуміти, осмислювати й інтерпретувати життєві ситуації, з якими вона зустрічається.

На думку В. П. Яссмана [13,77], процес взаємодії людини за світом складається із трьох компонентів:

1) сприйняття інформації про навколишній світ;

2) відображення світу і себе у ньому, обробку інформації (поточної і тієї, що була отримана раніше), її систематизацію, аналіз, зберігання, смислоутворення, вибір форми поведінкової реакції, контроль за здійсненням діяльності тощо;

3) зовнішня активність (реагування) людини в певній життєвій ситуації.

Головним компонентом є відображення світу, який розуміється як свідомість, що формується протягом усього життя людини і визначає характер сприйняття нею світу та поведінку в різних ситуаціях, виступає в якості призми, через яку людина дивиться на світ. В процесі пізнання світу результати пізнання відображуються у свідомості людини у формі уявлень, знань, умінь, навичок, особистісних смислів, цінностей, ставлень, типів поведінки й спілкування тощо. Сукупність перерахованих вище результатів пізнавальної діяльності культуру), цінностей та ставлень до світу, яка регулює життєдіяльність індивіда в певному культурному середовищі.

Як вважає Ю. А. Аксьонова, картина світу включає як індивідуальні компоненти, так і універсальні, які поділяють усі члени певної соціальної групи або людства в цілому.

1) Згідно з концепцією С. Смірнова, картина світу, як цілісне утворення пізнавальної сфери особистості, існує на трьох рівнях: сенсорно-перцептивному (як чуттєва картина дійсності, умови діяльності);

2) інтелектуальному (символічна репрезентація світу на рівні системи суспільно вироблених значень, предметів культури, норм, еталонів діяльності);

3) особистісному (забезпечення єдності пізнавальної та емоційно-потребової сфер, прогнозування важливих для людини подій, пов’язаних із її потребам) [19].

Картина світу, зазначає Д. Снянський, виконує дві важливі функції: по перше, вона відображує дійсні зв’язки людини зі світом, тобто виконує орієнтувальну функцію, будучи фундаментальною опорою людського існування; по-друге, зміни в суспільно-історичній практиці породжують зміни в інформаційному полі культури, однак у картині світу закріплюються лише ті зміни, які мають продуктивний характер, тобто можна говорити про адаптивну функцію картини світу. Ці дві функції тісно переплітаються між собою, створюючи певне поле культури.

Отже, картина світу як система уявлень не може створюватися лише за рахунок безкінечного розширення знань. Швидше цілісність картини світу розуміється, з одного боку, як можливість бачити зв’язки і залежності між об’єктами та явищами навколишньої дійсності, з іншого як можливість бачити світ в різних його аспектах: і з позиції певних наукових фактів, і з позиції пізнання світу через образи, і з позиції пізнання світу через ставлення та відношення.

Дата добавления: 2015-08-17