Загальні підходи до визначення креативності.

У повсякденній свідомості твердження «розумної людини» трактують по різному. Це не обов’язково найгірша або найкраща людина. Поняття «розумний» і «кмітливий» дуже часто виступають майже синонімами. У традиційних уявленнях з розумом асоціюється ще й багатий запас знань. Розумна людина знає чого хоче, розуміє, як це втілити в життя і робить це, вона має високий рівень мислення. Розум — це унікальна здатність людини до мислення. А мислення — процес свідомої роботи мозку, який дозволяє людині вирішувати різні завдання, з якими вона стикається протягом життя. Розумною людиною прийнято вважати того, хто всебічно розвинений, володіє інформацією з різних областей знань і вміло використовує цю інформацію в життя.

Світ не зміг би стояти на одному місці, якщо ніколи б не приймались креативні та інноваційні рішення. Існує дуже тоненька межа між вмінням мислити нестандартно та креативно. Нестандартність найчастіше припускає просто якусь відмінність, варіацію існуючого методу і способу роботи. Креативність повинна містити абсолютно новий і, головне, ефективний підхід до вирішення завдання. «Докази цінуються за якістю, а не за кількістю.»

[3, с. 10]

У загальному вигляді креативність повинна розглядатися як загальна здібність до творчості. «Креативність (від лат. creatio –творення) – це здатність людини породжувати нестандартні ідеї та знаходити оригінальні рішення, відходити від традиційних схем мислення.» [ 4, с. 157]

Клод Адріан Гельвецій стверджував, що про просторості розуму слід судити лише за винахідливістю і кількості думок, які дві людини витягують з однієї і тієї ж речі.

Однак, не всі психологи визнають креативність особливою якістю, однією із різновидів загальних здібностей. Деякі із них, наприклад,

Берт, Н. Марш, Ф. Верной, Б. Хелінгер розглядають креативність як одну зі сторін інтелекту, яка не вимірюється традиційними інтелектуальними тестами. Їхні думки підкріплюють результати досліджень, які показують залежність оцінок креативності від минулого досвіду, характеру засвоєних знань та навиків, особливостей навколишнього середовища. Вагоме дослідження було проведено вченими Е. Олгетрі та В. Юлакі, які вивчали особливості креативності 1165 школярів із Англії, Шотландії та Германії та встановили, що оцінки креативності залежать від соціально-економічного положення. У всіх країнах, діти, які належали до привілейованого класу, отримали більш високі бали по тестам креативності, ніж їх ровесники із середнього та низького класу. Вчений Д. Гуднау на прикладі двох дитячих садочків встановив, що навчання дітей активному маніпулюванню предметами приводить до того, що діти починають більш нестандартно їх використовувати.

Практичний психолог В. Уорд у своєму дослідженні збільшив число дивергентних відповідей у дітей, помістивши їх у обширне інформаційне середовище. Залежність оцінок креативності дозволяє впливати на неї, формувати або розвивати її.

Відомий американський вчений і винахідник Т. Едісон стверджував, що найважливіше завдання цивілізації – навчити людину мислити.Виникає наступне питання: від яких показників навколишнього середовища можна чекати розвиваючих дій? Вчені встановили, що навколишнє середовище повинно відрізнятися багатством інформації, великою свободою та вільною атмосферою.

Існує точка зору, згідно якої, творчі досягнення пов’язані з неврозами, патологією мозку та нервовою системою. «Л. Кронбах бачить причину креативності у поганій регуляції розумового процесу, у невмінні володіти якісним «просіюванням» ідей.» [4, с. 152]

Вчений Г. Доміно у своїх дослідженнях виявив, що креативні діти мали матерів з патологічними особливостями. Але існують такі дослідження, які навпаки, відмічають у високо креативних індивідів досить велику силу духу, стійкість до перешкод навколишнього середовища та до різного роду конфліктів. Відомі науковці-психологи Ф. Берон, Р. Кеттел відмітили те, що серед креативнихрідше зустрічаються психози, ніж у населення у середньому, але частіше бувають ексцентричні вчинки, відхилення від норм поведінки та схильність до самогубства.Ф. Берон пояснює це підвищеною чутливістю до навколишнього середовища.

Немає єдиної точки зору і у відношеннях мотиваційних характеристик креативності. Серед вчених існує думка про те, що креативний індивід намагається найкращим чином реалізувати себе, максимально відповідати своїм можливостям, виконувати нові, незвичні для нього види діяльності та застосовувати нові засоби щодо певної діяльності. Також, в основі мотивації креативних вчинків лежить прагнення до риску, до перевірки межі своїх можливостей.

Особливий тип інтелектуальних здібностей під назвою креативність у наш час широко вивчається англо-американськими психологами. Отримані у їх дослідженнях дані дозволяють констатувати наступне. «…Існує зв’язок креативності з творчими досягненнями особистості, але сутність цієї властивості до цих пір ще не є з’ясовано; не можна з повною впевненістю відділити креативність від інтелекту у традиційному розумінні; поки що не знайдені надійні засоби визначення креативності.» [1, с.136]

«Креативність виховується у тих навчальних класах, де обдаровані діти спілкуються з ровесниками тієї ж направленості розуму, вибирають теми для розширених проектів, йдуть на інтелектуальний ризик та обдумують свої ідеї не поспішаючи, не мають необхідності скоріше перейти до нового завдання. На жаль, у багатьох школах акцент робиться на засвоєнні знань, а не на їх оригінальному використанні. Саме із-за цього мислення дітей стає більш відсталим або обмеженим банальними зв'язками, які приводять до правильних відповідей. Коли талановитим учням не вистачає проблем, вони іноді втрачають прагнення виділятися. А якщо батьки та педагоги чинять на них занадто сильний натиск, то до підліткового віку діти частіше починають задавати питання: кому це потрібно? Якщо відповіддю на це стає «мені самому», то вони можуть покинути розвиток свого обдаровування.»

[3, с. 25 ]

Відомий науковець Ю. Тейлор стверджував, що вже в 60-х рр. XX ст. було створено 60 визначень креативності. Вони були розподілені на 6 типів. Гештальтистські – описують креативний процес як руйнування існуючого гештальту для побудови кращого. Інноваційні – орієнтовані на оцінку креативності за новизною кінцевого продукту; Естетичні або експресивні, які роблять акцент на самовираження творця; Психоаналітичні або динамічні – описують креативність у термінах взаємовідносин (Воно, Я і Над-Я).

Саме так і потрібно розуміти твердження відомого російського психолога В.М. Дружиніна про те, що не всі люди потенційно креативні. Тобто, не кожен володіє високим рівнем креативності, а саме креативною здатністю. Дружинін стверджує, що існують люди високо креативні та низько креативні.

П’ятий тип креативності, описаний Ю. Тейлором – цепроблемні визначення – ті, що визначають креативність через ряд процесів вирішення задач; До шостого типу Ю. Тейлор відносить визначення, які не потрапили ні в один із перерахованих вище типів.

Розвиток креативних здібностей школярів здійснюється у процесі різноманітної творчої діяльності, у якій вони взаємодіють з навколишнім середовищем та з іншими людьми.

Американський психолог Е.П. Торренс створив наступне твердження: «Креативність – це означає копати глибше, дивитись краще, виправляти помилки, спілкуватися з кішкою, пірнати в глибину, проходити скрізь стіни, запалювати сонце, будувати замок на піску, вітати майбутнє.» [6, с.87]

У психолого-педагогічному словнику термін «креативність» означає творчі можливості (здібності) людини, які можуть проявлятися у мисленні, почуттях, спілкуванні, окремих видах діяльності, це здатність створювати множину різноманітних оригінальних ідей у нерегламентованих умовах діяльності. На думку професора І.Мілославського, терміном «креативний» позначається творчість, що «не тільки висуває ідеї, але й доводить їх до конкретного практичного результату. А слово «творчий» (рос. творческий) залишається зі своїм вихідним значенням, що не розрізняє діяльність результативну й, навпаки, безрезультативну.» [5]

Сучасний російський психолог М. О. Холодная відмічає, що «креативність розглядається у вузькому та широкому значенні. У вузькому значенні слова креативність – це дивергентне мислення (точніше, операції дивергентної продуктивності), згідно Дж. Гілфорда, відмінною здатністю якого є різноспрямованість і варіативність пошуку різних, в рівній мірі правильних рішень щодо однієї і тієї ж ситуації. Креативність у широкому значенні слова – це творчі та інтелектуальні здібності у тому числі здатність привносити щось нове у досвід, здатність породжувати оригінальні ідеї в умовах дозволу та постановки нових проблем. Здатність привносити усвідомлювання прогалин та протиріч, а також формулювати гіпотези щодо відсутніх елементів ситуації, здатність відмовлятися від стереотипних способів мислення.» [19, с. 52]

Варто визначити правомірним підхід до проблеми зарубіжних психологів, які у проблемі креативність виділяють чотириаспекти: по-перше, це креативний процес (як здатність), по-друге, це креативний продукт, третій аспект – це креативна особистість та четвертий – це креативне середовище – сфера, структура, соціальний контекст, вимоги, які були сформовані до продукту творчості.

Вчені говорять про один і той же феномен, додаючи у визначення креативності нові та нові нюанси. Створити систематизацію понять креативності намагалась Буторина О.В. Саме так розуміють креативність різні автори: креативність – це здатність до творчості, інтелектуальна творчість, щось нове, оригінальне, віддалені асоціації, реструктурування цілісної системи, незвичне кодування інформації, дивергентне мислення, результат (або відсутність) внутрішньо особистісних особливостей, вихід за межі знань, які вже накоплені, нетрадиційне мислення, яке дозволяє швидко розв’язати проблемну ситуацію та ін. Цей список не є повним, адже пишуть також про «ефективну самостійність», як системну якість, яка є окремим проявом креативності.

Поняття креативності розширюється до нескінченності і внаслідок цього розмивається. Тому, говорячи про креативність, слід хоча б позначати, про яку креативність йдеться: креативність як здатність або креативність як особливість. Інакше вийде повна плутанина. Одні автори говорять про креативність як про когнітивний процес або тип мислення, інші розуміють під нею тип особистості, треті об'єднують і той і інший підхід, навіть не задумуючись, що є істинна креативність, а що є лише властивостями особистості, які сприяють прояву креативності.

Дата добавления: 2015-08-17