Рада Народних Міністрів. Уряд Мазепи

Упродовж другої половини 1919 р. цей уряд відбув як міні- мум 100 засідань (перше — 29 серпня, передостаннє — 16 лис- топада, останнє — 29 грудня), розглянувши на них 325 питань, тобто середня продуктивність одного засідання становила аж 3,5 питання. Характерна особливість діяльності цього кабіне- ту — діяльність навіть не в екстремальних, а в над екстремаль- них умовах. Сам Головний отаман описав їх в одному реченні:

«Якраз тепер на міжнародному суді розв’язується справа — бути чи не бути нашому державному незалежному життю». Дарма казати — ніякого суду як такого не було, а сама справа націо- нал-соціалістичної УНР була програна задовго до початку ан- тигетьманського повстання. Попри те, керівники «держави» (в даному випадку — Петлюра, Швець, Макаренко та керую- чий справами Директорії Миронович) сформулювали новому урядові його величні завдання у таких словах: «наріжним ка­ менем в основу нашого державного будівництва» повинно бути запровадження «щиро народного парламентаризму, консоліда­ ція творчих сил українського громадянства без ріжниці націо­ нальностей, стоячих на ґрунті нашої державності, переведення в життя намічених соціально­економічних реформ і прямування довести Республіку нашу до мирного співжиття зо всіма народа­ ми світу» 2. Дарма казати — жодне з цих завдань не могло бути реалізоване ані теоретично, ані практично. Наприклад, через відсутність будь-якого авторитету провідників цього режиму, та й режиму в цілому як такого, в народі.

А проте діяльність уряду Мазепи розгорталася у крайньому поспіху, в умовах перманентних евакуацій та реорганізацій. Ще одна характерна особливість — усталена практика розробки до-

1 Петлюра С. Статті. — Т. I. — С. 233—235.

2 Директорія... — Т. ІІ. — С. 565, 572.

кументів за принципом «сьогодні» — «на завтра»1. Ані їхня кіль- кість, ані їхня якість, урешті, ніякого практичного значення не мали — уряд Мазепи, як і уряди його попередників, — це уряди потяга, який безупинно переміщався вздовж залізничної колії Київ—Фастів—Козятин—Вінниця—Жмеринка—Проскурів— Ярмолинці—Кам’янець-Подільський. Далі їхати потягом не було куди і не було як: на території колишньої Австро-Угорської імпе- рії, яка починалася за Дністром, стандарт залізничної колії був іншим, ніж на російській Південно-Західній залізниці.

Після відставки Мартоса «через перевтому» уряд зненацька вирішив розібратися зі станом державних фінансів, ухваливши, що «таємні видатки, які ріжні відомства провадять з військо­ вого фонду й інших джерел, підлягатимуть ревізії Державного контролю УНР» (1 вересня). З цього випливає, що всі поперед- ні уряди УНР мали в своєму розпорядженні таємні фонди не- відомого походження, якими їхні керівники розпоряджалися на власний розсуд і без будь-якого контролю. Немає потреби вказувати, що це рішення було радикально компенсовано його неухильним та послідовним невиконанням. Намагався уряд Мазепи і самореорганізуватися та самовдосконалитися шляхом суворого «приєднання» морського міністерства до військового (29 серпня), скасування міністерства у справах Галичини (12 ве- ресня), перейменування міністерства культів у міністерство ісповідань (18 вересня), а також, скажімо, таких екзотичних рішень, як «внесення кандидатури заступника міністра освіти професора Івана Боберського на посаду фахівця по фізичному ви­ хованню з 11 вересня» (23 жовтня).

Здійснили були і спробу запровадити нову форму держав- ного устрою, ухваливши 12 вересня розробити впродовж 3 діб (!!!) законопроект про скликання передпарламенту. Ця «справа

<...> була негайно поставлена на порядок денний. Міністерству внутрішніх справ, — писав Мазепа, — уряд доручив спішно ви­ готовити відповідний проєкт закону. В основу проєкту мала бути покладена постанова наради членів Трудового Конгресу, що відбулася 17 вересня в Кам’янці з участю представників від політичних партій, громадських та професійних організацій» тощо. У постанові наради говорилося, що треба негайно скли- кати передпарламент для «сконсолідування всіх творчих сил Ук­

1 Там само. — Т. І. — С. 557.

раїнської Народної Республіки та управильнення планомірного будівництва держави». Нарада домагалася, щоб передпарламент

«був тілом тимчасово­законодавчим і контрольним та з’єднав у собі без виїмку всі верстви нашої суспільности, які стоять на ґрунті української державности». «Президія і комісії Тру­ дового Конгресу мали ввійти в передпарламент як рівноправні його члени. Передпарламент мав існувати до скликання Пар­ ламенту або сесії Трудового Конгресу». Після листопадової ка- тастрофи, роз’яснював прем’єр, «всі українські політичні групи домагалися реорганізації проводу». Так звана «права опозиція» та верхівка УПСР обстоювали «негайну ліквідацію Директорії і встановлення замісць неї Ради Республіки» (есери) або «На­ чальника УНР (праві групи) ». Натомість лідери УСДРП, отже, і сам Мазепа, «пропонували до часу скликання передпарламенту не касувати Директорії, а лише обмежити її компетенцію на користь кабінету міністрів. В такому дусі був уложений проєкт “Тимчасового закону”, до обговорення якого члени уряду зараз же приступили» 1.

26 жовтня на черговій Державній нараді2 Головний отаман повідомив: «Наш уряд твердо стоїть на ґрунті останньої де­ клярації про заведення парляментаризму на широких демокра­ тичних підставах. Події на фронті поки що не дають перевести цей державний лозунг в життя. Щоби все ж таки хоч у невели­ кій частині підготовити ґрунт для нормальної парляментар­ ної діяльності, — говорив Петлюра, — наш уряд скликав отсю першу Державну нараду... Доки не виясниться остаточно наше стратегічно­політичне становище і не дасть змоги урядові скли­ кать парлямент чи передпарлямент, Державна нарада не раз ще матиме нагоду зустрінутися з Верховною Владою і урядом для обміркування питань, про які бажано мати авторитет ширшої громадської опінії» 3.

Тимчасом у третій декаді грудня в Хмільнику лідери УПСР в «порозумінні з представниками Галицької армії» обрали так звану «Раду Республіки» у складі 12 осіб на чолі з Іваном Ли- занівським. Загалом на цьому збіговиську були присутні 18 осіб,

1 Мазепа І. Україна в огні і бурі революції. — Т. 2. — С. 82—83, 195.

2 Повний писок 84 учасників Державної наради див.: Доценко О. Літопис ук- раїнської революції. — Т. 2. — Кн. — 4. — Київ; Львів. — 1923. — С. 130— 131; звіт про роботу наради див.: Там само. — С. 131—140.

3 Мазепа І. Творена держава. — С. 128—129.

отже, «обирали самі себе». Мета, поставлена перед Радою Рес- публіки, формулювалася просто: «проголосити свою радянську владу на Україні, а тоді разом з іншими українськими радянцями почати будувати свою незалежну радянську Республіку». З цим і прийшли до голови уряду. Після переговорів ухвалили інше рішення: «в найближчому часі скликати передпарламент, пе­ ред яким Директорія і уряд мають скласти свої повноваження»;

«Раду Республіки перетворити в комісію при уряді для виготов­ лення законопроекту про скликання передпарламенту»; «при­ значити І. Макуха керуючим міністерством внутрішніх справ»,

«Сумневича — керуючим міністерством фінансів та народного господарства». 29 січня на засіданні ЦК УСДРП в Кам’яці за участю Безпалка, Мазепи, Лівицького, Шадлуна та інших було ухвалено резолюцію, згідно з якою політичною програмою уря- ду повинно надалі залишатися скликання передпарламенту,

«перед яким уряд і Директорія здають звіт з своєї діяльності і складають свої уповноваження», а «для унормування загально­ го управління негайно видається окремий закон, в якому точно означується компетенція Директорії як верховної влади». На другий день — 30 січня — така собі комісія під головуванням Лівицького подала проект «Тимчасового закону про державний устрій і порядок законодавства», з яким погодилися всі інші впливові есдеки. У документі, який складався з 4-х пунктів, ішлося:

«1. Після відновлення урядового центру негайно, одначе не пізніше як 1 травня 1920 р., скликається передпарламент — “Державна Народня Рада”, яка встановляє тимчасову форму державного устрою і порядок законодавства на час до скликання постійного законодатного органу.

2. До скликання передпарламенту Директорія здійснює свою владу виключно через раду і кабінет міністрів.

3. Верховне представництво військ УНР належить голові Директорії, як Головному отаманові. Для командування армією призначається Головним отаманом, на предложення голови ради міністрів і військового міністра, головнокомандуючий армією, що фактично керує військом на підставі загальних вказівок верхов­ ного головнокомандуючого, якому безпосередньо підлягає.

4. Для координації фронту і тилу утворюється в місці пе­ ребування штабу головнокомандуючого військова рада на чолі

з головнокомандуючим армією в складі членів: військового мініс­ тра або його заступника, начальника штабу головнокомандую­ чого армією, представника від Головного отамана та одного від кабінету міністрів».

Іншими словами, йшлося не про що інше, як про запровад- ження колективного органу військової диктатури, якому і пере- давалася вся повнота влади в УНР. 29 грудня 1919 р. на засіданні РНМ в Брацлаві за участю Макуха, Безпалка, Паливоди, Чер- каського та Мазепи було сформовано комісію для вироблення статуту передпарламенту. Цей проект передали для погодження лідерам УПСР Степаненку, Голубовичу, Григорієву «та іншим,

що в той час перебували в Кам’янці». Останні заявили, що до-

магаються скасування Директорії взагалі, але погодилися з тим, що до скликання передпарламенту вона залишається «для репре­ зентації верховної влади». Есери також висунули вимогу негайно позбавити повноважень Швеця та Макаренка. Дізнавшись про це, несподівану спробу перебрати ініціативу на себе здійснив фактичний лідер УНРади Баран. 8 лютого 1920 р. він вніс в раду проект резолюції, згідно з якою пропонувалося визнати Дирек- торію та РНМ «неіснуючими». Її навіть не поставили на голосу- вання. Натомість ухвалили «побажання, щоб в найскоршому часі був скликаний тимчасовий законодатний орган у формі перед­ парламенту, який би мав вирішити питання про верховну владу в УНР та її правительство» 1.

Укотре до цієї теми повернулися аж 29 грудня, ухваливши

«для негайної підготовчої роботи в справі скликання передпарла­ менту назначити комісію по виробленню статуту Ради Респуб­ ліки і переведення виборів до неї, в склад якої входять представ­ ники від С.Р.: Данило Сухенко, С.Д.: Панас Феденко, Радикалів: Микола Балицький, С.С.: Олекса Щадилів» — до того та після того нікому не відомі діячі без юридичної освіти.

Дата добавления: 2015-08-17