Військова катастрофа

Логіку конкретних політичних рішень дедалі більше визна- чав перебіг подій на фронтах воєнних дій. В умовах усе більшо- го тиску Червоної армії на польсько-українському напрямку, який розпочався 21 квітня,

рештки армії та держапара- ту під загрозою захоплення в полон евакуювалися до Ра- дивилова і Тернополя. З ін- шого боку поодиноким ук- раїнським збройним загонам загрожували польські збройні сили. Головною потугою на цьому напрямку була армія генерала Юзефа Галлера, пе- реведена з Франції до Польщі з «умовою» не воювати в Га- личині. Вона була «направле­

на до Галіції нібито для того,

щоби вигнати звідти більшо­

виків, — пояснював англій- ський прем’єр-міністр, — але

Юзеф Галлер

насправді ж вона повинна була завоювати цю країну та приєд­ нати її до Польщі» 1. 14 травня 100-тисячна армія Галлера розпо- чала бойові дії на Волині. Ідеологічне забезпечення кампанії —

необхідність боротьби з більшовизмом. Їй протистояли дві дивізії — десь 35 тис. січовиків та інших українських військових2. 16 травня поляки захопили ключовий пункт — м. Луцьк. Уламки

«соборної» УНР поспіхом перевозили на територію Західної Об- ласті. Українські частини, які не встигли вискочити з оточення, зосереджувалися вздовж залізниці Броди — Здолбунове, штаб армії та уряд перебралися до Тернополя3.

1 Ллойд Джордж Д. Правда о мирных договорах. — Т. 1. — С. 272.

2 Див.: Стахів М. Україна в добі Директорії УНР. — Т. 6. — С. 15—16; Там само. — Т. 7. — С. 115—119, 129—130; Нагаєвський І. Історія Української держави ХХ століття. — С. 237; Удовиченко О. Україна у війні за держав- ність. — С. 62.

3 Див.: Удовиченко О. Україна у війні за державність. — С. 62—63.

Дата добавления: 2015-08-17