Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Що розповідають біографії членів КНМ УНР?

Хто такий Гелфорд Маккiндер? | Франція | Велика Британія | Доктрина Вільсона: ставки зроблено | Ілюзії УНР | Уряд Чехівського. Внутрішня політика | Зовнішня політика | Аграрний закон 8 січня. Вихід за межі цивілізації | Розвиток національної культури | Чому УНР не могла не програти? |


Читайте также:
  1. З 1 січня 1999р. замість ЕКЮ в безготівковий обіг 11 країнами було запроваджено ЄВРО. З 1 січня 2002р. ця валюта використовується в готівковому обігу країн ─ членів ЄВС.
  2. Співробітництво між митними адміністраціями держав-членів ЄС.

Придивимось до цих персон уважніше.

Сергій Остапенко (1881—1937 (?)), прем’єр-міністр. Наро- дився в Троянові Волинської губернії в бідній селянській ро-

дині. З 1904 р. — член УПСР. До 1907 р. — в ув’язненні. 1909 р. екстерном закінчив Володимирський кадетський корпус у Києві. Напередодні 1917 р. — доцент Київського комерційного інституту. Член делегації УНР на перегово- рах у Бресті-Литовському. За Української Держави працю- вав при українській мирній делегації на переговорах із представниками Радянсь- кої Росії в Києві. Міністр в уряді Чехівського. У лютому 1919 р. вийшов з УПСР. З лип- ня 1919 р. — приват-доцент


Сергій Остапенко


Кам’нець-Подільського уні- верситету. 1921 р. засуджений


за так званою «справою УПСР». Загинув у таборі ГУЛАГу.

Олександр Шаповал (1888—1972), міністр військових справ. Полковник Дієвої армії УНР, член УПСС із 1917 р. — командир 1-го козацького полку ім. Богдана Хмельницького. Учасник ан- тигетьманського повстання. На початку 1919 р. — командир т. зв. Правобережного фронту Армії УНР. З 13.2.1919 — міністр військових справ в уряді Остапенка. Помер на еміграції в США.

1 Директорія... — Т. ІІ. — С. 476—477.


Григорій Чижевський (1888 —?), міністр внутрішніх справ. Відомостей по собі залишив обмаль. Народився в сім’ї відомого діяча українського руху Павла Івановича Чижевського (1860— 1925). П. Чижевський (вірогідно, масон) — відомий земський діяч, член УРДП, ТУП, української фракції в 1-ій і 2-ій Держав- них Думах. Член УЦР від Полтавської губернії, член ЦК УПСФ. З 1918-го — голова української торгової делегації у Швейцарії, голова закордонного бюро УПСФ у Відні, член екзильного уря- ду УНР у Тарнові. Г. Чижевський з 24 квітня 1918 р. виконував обов’язки помічника Полтавського губернського комісара.

Степан Федак (1861—1937), міністр фінансів. Визначний гро- мадський діяч, правозахисник, адвокат та фінансист. У 1918 р. — державний секретар харчових

справ ЗУНР.

Іван Фещенко-Чопівський (1884—1952), міністр народ- ного господарства. Народився в м. Чуднів на Житомирщині. Випускник Київського полі- технічного інституту, згодом доцент цього вишу.

Член УПСФ, УЦР, голова Київської міської Національ- ної Ради, голова Губерніаль- ної ради Київщини, директор департаменту промисловості в уряді Винниченка (1917), міністр торгівлі й промис-


лу в уряді Голубовича (1918). У 1921 р. — перший і єдиний


Олександр Шаповал


Голова Ради Республіки, створеної за рішенням Петлюри на еміг- рації у Тарнові. У 1945-му заарештований НКВС, засуджений на 15 років заслання. Помер у таборі ГУЛАГу.

Євген Архипенко (1884—1959), міністр земельних справ. Народився в м. Кагарлик. Один із лідерів Української народно- республіканської партії, заснованої наприкінці 1918 р., до якої належав і керівник міністерства шляхів П. Пилипчук (у тому ж уряді). УНРП відіграла керівну роль в організації заколоту Ос- кілка 29 квітня 1919 р. У 1919—1920 рр. — міністр в урядах Мар- тоса та Прокоповича. З 1921 р. — на еміграції. Помер у ФРН.


 

Іван Фещенко-Чопівський


Кость Мацієвич (1873—

1942), міністр закордонних справ. Народився в с. Дере- мезна Васильківського повіту Київської губернії. У 1894-му закінчив Київську гімназію. З 1895 р. — лідер київської

«Ст удентської громади». 1897 р. закінчив Ново-Олек- сандрівський інститут сіль- ського господарства (Поль- ща). З 1899-го — земський діяч, агроном на Полтавщині. У 1908—1912 рр. відбував тю- ремне покарання за участь в антидержавній діяльності. 1916 р. на запрошення князя Львова очолив економічний


відділ Всеросійського союзу земств. Із 1917 р. — член УЦР та Ма- лої Ради від УПСФ, товариш генерального секретаря земельних справ. Рішуче засудив аграрну реформу УЦР: «Аграрний терор і руїна в сільському господарстві України, — заявив він, — ви­ никли внаслідок проголошення ІІІ Універсалом ідеї примусової соціалізації землі». Член делегації УНР на переговорах у Бресті- Литовську. В 1918 р. активно працював з Петлюрою у Всеук- раїнському земському союзі. Член УНСоюзу. З травня 1919-го до 1923 р.— посол УНР у Румунії (радник посольства — І. Фе- щенко-Чопівський). Масон. Помер у Празі.

 

 


Дата добавления: 2015-08-17; просмотров: 65 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Рада Народних Міністрів. Уряд Остапенка| Уряд Остапенка — продовження

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.007 сек.)