Уряд Чехівського. Внутрішня політика

Перший націонал-соціалістичний кабінет УНР відбув 40 за- сідань (перше — 25 грудня, останнє — 13 лютого), на яких об- говорив близько 500 різноманітних питань1, тобто в середнь- ому 12 питань на 1 засіданні. Основні теми засідань: державне будівництво, справи військові та міжнародні, фінансові, аграрні, культури та освіти, культів та інші.

Протоколи перших засідань свідчать про таку-сяку адекват- ність перших кроків нового уряду. Міністри утворили Малу Раду Міністрів з правом «остаточного вирішення справ, переданих їй Великою Радою», які вважаються дійсними «при присутності голови її чи його заступника, державного секретаря чи його пред­ ставника і не менше ніж 4 міністра» (2 січня), призначили послів до іноземних держав (2 січня), обрали на посаду голови Малої РНМ товариша міністра фінансів Василя Мазуренка (3 січня), обрали міністрів внутрішніх справ, юстиції та фінансів заступ- никами голови РНМ (10 січня), ухвалили кандидатури 10 осіб на посади «найвищих суддів» (10 січня), доручили міністру внут- рішніх справ «скласти комісію для негайного вироблення проек­ ту державного устрою Української Народної Республіки» «для пред’явлення Конгресу Трудового народу», вирішили «спільно із Директорією» «обміркувати законопроект про місцеві з’їзди та ради трудового народу» (13 січня), оголосили військовий стан на всій території УНР та стан облоги в Полтавській і Чернігівській губерніях (20 січня). Ухвалили і «з’єднання УНР з ЗУНР» (21 січ-

1 Якщо точно — 497, без урахування питань про затвердження «журналів» попередніх засідань уряду.

ня, спільне засідання РНМ із Директорією), призначивши «свято прилучення Галичини до України» на 22 січня (18 січня), хоча за день перед тим з’ясували, що обидві «держави» не мають навіть шляхів сполучення між собою і, отже, ніяк фізично «прилучені» одна до одної бути не можуть (20 січня).

Певну увагу міністри приділили й основному питанню — становищу на фронтах, хоча, цілком очевидно, ніякого впливу на перебіг воєнних дій вони не мали. Членів уряду просто ставили перед фактом, лише інформуючи їх «про стан військових подій на Вкраїні» (16, 20 грудня, 13, 22 лютого). Принаймні двічі обго- ворювали питання створення та відрядження місії до Паризької мирної конференції: кандидатів визначали не за професійними, а за політичними ознаками. Так і записали: «представниками України поза кордоном призначались тільки виключно певні ук­ раїнці» (25 грудня)1. Ці люди, як показали їхні подальші дії, не мали жодного, жоднісінького уявлення про міжнародні справи. Вони за визначенням не могли зрозуміти, що від дня підписання перемир’я в Комп’єні 11 листопада шансів України на самостійне державне існування не було.

Дата добавления: 2015-08-17