Марення українських націоналістів проти реалій геополітики

Франція, яка за результатами війни виразно домінувала на європейських теренах, прагнула реалізувати здобуту в кривавій війні стратегічну перевагу. У Парижі, так само як і в Лондоні і у Вашингтоні, добре пам’ятали, хто в критичні для долі Антан- ти дні уклав мирову угоду з їхніми смертельними на той час во- рогами. Провідники країн-переможниць ще не встигли забути, хто в листопаді 1917 р. сприяв державному розвалу Росії — од- ного з трьох фундаторів Антанти. Її провідники ще не встигли забути, що, проголосивши державну самостійність, УНР негайно підписала мирову угоду в Бресті, що дозволило Німеччині зо- середитись на військових операціях лише на Західному фронті. Провідники країн-переможниць ще не встигли забути, що ліде- ри антигетьманського повстання зруйнували хистку можливість відтворення українсько-російської федеративної демократичної республіки, яка могла б при нагоді відіграти роль східноєвро- пейської противаги Німеччині та її союзникам. Оголошення Директорією свого «позаблокового», нейтрального статусу, яке містилося в Декларації 26 грудня, не могло викликати в стані країн-переможниць нічого, крім роздратування. На цьому тлі нікого і ні до чого не зобов’язували ухвали ТКНУ про нормалі- зацію стосунків з Антантою вже не могли мати ніякого позитив- ного політичного значення.

Тимчасом перемога країн Згоди у Першій світовій війні, дер- жавний розпад чотирьох монархій — Австро-Угорської, Росій- ської, Німецької та Оттоманської Порти — висунули на перший план необхідність перебудови всього європейського геополітич- ного простору. Основні принципи цієї перебудови сформулював учений-геополітик зі світовим ім’ям сер Гелфорд Джон Маккiн- дер (Halford John Mackіnder).

1 Директорія... — Т. І. — С. 53, 75.

IX

Дата добавления: 2015-08-17