Січові стрільці — збройна опора націонал-соціалізму

Воєнним фоном для переговорів Курдиновського та Паде- ревського були катастрофічні за своїми наслідками українські поразки. Нічого дивного в тому не було: єдиною організованою збройною опорою Директорії в період тотального військового та державницького краху, який розпочався буквально на другий день після закриття Трудового Конгресу, залишався фактично лише Корпус січових стрільців. Усе інше назвати регулярною

1 Про діяльність Б. Курдиновського в царині українсько-польських вiдносин див.: Там само. С. 158—163, 193—195. Див. також: Доценко О. Літопис ук- раїнської революції. Т. 2. Кн. 4. — Київ; Львів. — 1923. — С. 64—71.

2 Нагаєвський І. Історія Української держави ХХ століття. — С. 317—318. Стахів подав іншу дату підписання угоди — 23 травня. Див.: Стахів М. Ук- раїна в добі Директорії УНР. — Т. 7. — С. 163, 181.

3 Ллойд Джордж Д. Правда о мирных договорах. — Т. 2. — С. 476—477. Див. також: Верига В. Визвольнi змагання в Українi. — Т. 2. — С. 71.

армією було навряд чи можливо. Гранично відверто охаракте- ризував стан справ генерал Марко Безручко. «Українська армія організується і формується без усякого пляну й без усяких під­ став, — констатував він. — Виключенням із цього був лише За­ порізький корпус і загін Січових Стрільців (після протигетьман­ ського перевороту — корпус Січових Стрільців). <...> Українська армія ніколи не могла довести частин навіть до половини штат­ ного складу. Ні одна мобілізація їй не вдається, а те, що змобілі­ зоване, після перших боїв дезертує» 1. Нагадаю, це свідчення на- лежить воєначальнику, який у буквальному значенні цього слова врятував Європу від більшовицької чуми, поклав край більшо- вицьким планам розпалити революцію на території Європи. Своє ставлення до політичного проводу УНР Стрілецька Рада КСС зафіксувала документально, запевнивши, що зали- шатиметься «карним і слухняним військом кожного Українського Народноправного Правительства, яке стоятиме на плятформі самостійности Української Народної Республіки і признавання Українському Народові всієї землі в його розпорядимість» 2. Вкотре звернімо увагу читачів на те, що цей документ підготували й під- писали люди, які ще півроку тому були відданими габсбурзьки- ми лоялістами, які воювали в тому числі і проти «українців- наддніпрянців», російських підданих, які на той час відмовили

у підтримці режиму Директорії УНР.

Тимчасом — поза деклараціями Коновальця — польський наступ у Галичині і на Волині розвивався своїм порядком. Україн- ський фронт розвалювався на очах. Поляки здобули Луцьк, Ди- ректорія та Рада Народних Міністрів через Красне та Золочів пе- ребралися на короткий час до Тернополя. 1 червня втратили і це місто. Шматки, які залишалися від Дієвої армії, втративши всі військові запаси, відступили на Галичину, розмістившись у три- кутнику Озеряни — Тернопіль — Збруч. Намагаючись хоч якось стабілізувати ситуацію, уряд видав «наказ» щодо «організації місцевої самооборони проти грабіжників і дезертирів з Червоної армії» (практичні наслідки наказу невідомі), «оповістив» «народ український» про заколот Болбочана та «зрадника Гавришка» (обидва — 11 червня), постановив побороти «злочинну погромну

1 Безручко М. Січові стрільці в боротьбі за державність. — Каліш, 1932. — С. 81.

2 Цит. за: Ріпецький С. Українське січове стрілецтво. Визвольна ідея і зброй- ний чин. — Нью-Йорк, 1956. — С. 277—278.

протиєврейську агітацію» (15 червня); міністр єврейських справ перед тим закликав «єврейське населення України» «рука в руку з українським народом боротися за перемогу вільної Української Народної Республіки» (12 червня)1.

16 червня УНР підписала угоду про перемир’я. Лінія зами- рення пройшла по лінії: Залізці (біля Тернополя) — Серет — Ос- трів — Золота Липа — Незвиськ. У той самий час інша частина українського війська розпочала наступ на поляків: 12-го червня відбили Теребовлю, 15-го — Тернопіль, 20 червня — Бережани і Зборів. Дієва армія, зі свого боку, відвойовувала у червоних те- риторію на схід від Збруча.

Ефективні воєнні операції червоних змусили французьке політичне керівництво ухвалити рішення про евакуацію військ з Одеси. Це сталося в останніх числах березня. Можлива полі- тична угода між УНР та Францією «була положена під зелене сук­ но як неактуальна» 2. Територія, яку формально контролювала Директорія, станом на 1 травня обмежувалася лінією Дністра на півдні, лінією Львів—Сокаль—Луцьк—Сарни на заході та лінією Сарни—Здолбунів—Збараж—Теребовля на півночі та сході. На решті території сучасної України господарювали білі, червоні та зелені армії і загони, а також румунські й польські збройні сили3.

Отже, вже в середині травня 1919 р., тобто за п’ять місяців після початку антигетьманської авантюри, перед республікан- ським керівництвом на повний зріст постало питання життя і смерті: як урятувати бодай рештки збройних сил. Діяли українці як завжди: кожний сам по собі, уникаючи будь-якої координації планів та дій між собою. Так, Петрушевич та військове керівниц- тво ЗУНР стояли перед вибором: або відійти за Збруч на терени Великої України, або продовжувати боротьбу проти поляків на території Галичини. Очевидно, що в умовах неприхильного став- лення з боку Антанти, відверто ворожого ставлення Румунії та війни з Польщею єдиним рішенням міг бути перехід Збруча та об’єднання з Дієвою армією. У її лавах на той момент налічува- лося близько 25 тис. вояків, які щойно під тиском більшовиків відступили на лінію Луцьк—Сарни—Рівне—Крем’янець. Після

1 Директорія... — Т. ІІ. — С. 535—539.

2 Стахів М. Україна в добі Директорії УНР. — Т. 5. — С. 201.

3 Докл. див.: Капустянський М. Похід українських армій на Київ—Одесу. — С. 26—39.

цього об’єднані українські армії могли завдати удару по більшо- вицьких військах, стратегічне становище яких у той час надзви- чайно ускладнили активні операції Денікіна.

Галичани зупинилися на першому варіанті. УГА, чисельність якої сягала 30 тис. бійців, почала стягуватися в трикутник між Серетом, Збручем і Дністром на лінію Гусятин—Чортків—Бу- чач—Нижнів1. 24 травня румуни виставили ультиматум про евакуацію району Снятин—Коломия—Хриплин—Делятин.

«Не маючи сил встрявати у війну ще з Румунією, Галицький Уряд мусив згодитися на ультиматум румун», — підсумував генерал Удовиченко. 6 червня УГА почала наступ в напрямку Чорткова, але поляки відкинули галичан на початкові позиції. Натомість Петлюра та Коновалець уклали перемир’я з поляка- ми, яким демаркаційну лінію між УГА і польськими військами було встановлено по лінії Залізці—р. Серет—Тернопіль—Ост- рів—р. Золота Липа—Дністер—Незвиська. Петрушевич визна- ти цю угоду відмовився, безперспективні для УГА бої тривали й надалі, аж поки вона не «вичерпала всі матеріальні й полі­ тичні ресурси» 2. 16 липня УГА почала евакуацію на східний берег Збруча, Петрушевич та командування армії перебралися до Кам’янця-Подільського.

Рештки ж Дієвої армії УНР чисельністю до 14—15 тис. багнетів, 350—380 кулеметів, до 120 гармат, за майже повної відсутності кавалерії, технічних частин, авіації, бронепотягів тощо у її складі, наприкінці травня утримували територію між Дубном і Бродами3. Цим силам протистояли: 12-та червона ар- мія, яка окупувала Київську, Волинську та Подільську губернії, й 14-та, яка займала відповідно Херсонську та Катеринославську губернії. Їхня загальна чисельність сягала 70 тис. вояків. На про- тилежному, західному фронті військам УНР протистояла поль- ська армія. На деяких ділянках фронту їх та українців розділяла вузька смуга завширшки 10 км.

1 Докл. див.: Історія українського війська. — Т. 2. — С. 485—504, 521—537.

2 Удовиченко О. Україна у війні за державність. — С. 91, 92. Див також: Історія українського війська. — С. 507—520.

3 Про організацію армії УНР в першій половині 1919 р. див.: Капустян­ ський М. Похід українських армій на Київ — Одесу. — С. 42—46, 48—52. Див. також: Ріпецький С. Українське січове стрілецтво. — С. 283, 284; Історія українського війська. — С. 536—537; Нагаєвський І. Історія Української де- ржави ХХ століття. — С. 282—303.

У цій ситуації політичне та військове керівництво «об’єдна- ної» УНР остаточно розкололося: штаб УГА «відмовився кори­ тися розпорядженням Наказного отамана Осецького та Ота­ мана Петлюри і видав наказ своїй армії скупчуватись в кут між рр. Дністром і Збручем», маючи на меті «в крайньому випад­ кові» укласти мир з більшовиками. Командування Дієвої армії, зі свого боку, вирішило прориватися на територію України. Це, в свою чергу, було неможливо без перемир’я з поляками. На- ступ Дієвої армії в напрямку Старокостянтинів—Проскурів— Кам’янець, який мав на меті створити умови для об’єднання з УГА, розпочався 1 червня. Упродовж 30-денних безупинних боїв республіканським військам удалося навіть зайняти Про- скурів, але в ніч проти 6 липня червоні відбили місто, поставив- ши Дієву армію на межу катастрофи1. «З відступом Української Наддніпрянської армії на південь від залізниці Волочиськ — Про­ скурів, — писав Удовиченко, — становище її стало катастро­ фічним. Фізичні її можливості дійшли до краю. Крім того, пов­ ний брак набоїв і зброї. Україна була в повній ізоляції, і дістати військове знаряддя з­за кордону не було змоги навіть за величезні кошти» 2, — підкреслював воєначальник. Армія була вимушена зосереджуватися між Збручем і Дністром по лінії Зіньків—Яр- молинці—Городок—Гусятин.

Дата добавления: 2015-08-17