Вісь Польща — УНР: розвиток

Отже, курс на відновлення Речі Посполитої в кордонах 1772 р. не мав реальної альтернативи. На рівні практичної полі- тики це означало розділ УНР між Польщею та Росією по лінії Дніпра: Варшава ніколи не висувала домагань на Лівобережжя сучасної України. 19 березня Падеревський, попри аргументи англійського прем’єра, який вважав, що «Польща не повинна по­ глинати населення, яке не є і не хоче бути польським», зажадав від Мирової конференції включення до складу Польської держа- ви всієї Галичини2. 22 травня Сойм офіційно ствердив: Східна Га- личина мала утворити «невіддільну частину польської держави», українцям евентуально надавалися права широкої національ- ної, економічної та цивільної автономії. Сойм також висловив

«сподівання», що польському населенню в Україні будуть надані аналогічні за обсягом і характером автономні права. Нарешті, УНР запропонували укласти таку мирову угоду, яка «гаранту­ вала би вищеподані польські інтереси» 3.

1 Див.: Ллойд Джордж Д. Правда о мирных договорах. — Т. 1. — С. 270, 272; Т. 2. — С. 175—192.

2 Див.: Там само. — С. 177—178, 193, 195.

3 Докл. див.: Стахів М. Україна в добі Директорії УНР. — Т. 7. — С. 186—192.

24 травня представник УНР у Варшаві Борис Курдинов- ський1 та прем’єр-міністр і міністр закордонних справ Польщі Падеревський поставили свої підписи під двосторонньою уго- дою. Обидва уряди визнали державну незалежність України та Польщі, погодилися, що підпорядковані їм збройні сили будуть взаємодіяти під загальним польським командуванням, а та- кож визнали необхідність укласти окрему військову конвенцію щодо конкретних форм взаємодопомоги. УНР відмовлялася від усіх прав на Східну Галичину, яких вона, до слова, і не мала, ви- знавала територію до р. Стир інтегральною частиною Польщі, зобов’язалася не робити ніяких дипломатичних кроків без по- переднього погодження з урядом Польщі, а також забезпечити громадянські права польської меншини в Україні та відшкоду- вати їй матеріальні збитки. Польський уряд, зі свого боку, брав зобов’язання подати Україні збройну допомогу в боротьбі з біль- шовиками, гарантував забезпечення політичних та економічних прав українського населення Польщі2. 31 травня Падеревський гарантував учасникам Паризької мирової конференції, що «Поль­ ща надасть усім національним, мовним та релігійним меншинам ті ж самі права, що й іншим своїм громадянам. Вона забезпечить цим меншинам, — запевняв прем’єр, — усі свободи, які були або

будуть надані їм великими націями і державами Заходу <...>» 3.

Дата добавления: 2015-08-17