Соц-ний напрям у ПЕ Штаммлер, Штольцман. 5 страница

Теорія “ек-ної гармонії”. Стояв на індивідуаліс-тиних позиціях, оскільки вірив, що прогрес сус-ва зв`язаний з реалізацією свободи інтересів окре-мої людини, що приватні інтереси антагоністичні тільки зовні, а по суті вони солідарні. Сукупність цих інтересів та їх узгоджень є предметом ПЕ. На відміну від соціалістів, вважав, що гармонію інтересів може забезпечити кап-зм, який є асоці-ацією об`єднаних спільною метою людей. Але відносини між ними складаються на основі дії природних сил - об`єктивних ек-них з-ів. Дія цих сил забезпечує гармонію інтересів, а відтак - прогрес сус-ва. Узгодження інтересів у сус-ві від-бувається на основі обміну та спож-ня: кожна людина може знайти собі місце в ньому, довівши свою корисність, задовольняючи потреби інших і перебуваючи у відносинах рівноцінного обміну з ними.

Теорія послуг. Обмін між суб`єктами в сус-ві має в-сний хар-р, тому важливо визн-ти, що ле-жить в основі в-сті. Не зміг з позицій трудової в-сті пояснити, чому речі. Що мають мат виражен-ня, обмінюються на дух-ні цінності, чому різні за індивідуальними витратами праці товари обмін-юються на ринку за такою самою ціною, а ціна коливається під впливом попиту і пропозиції. Ви-знвши спочатку величину в-сті з позиції заощад-женої покупцем праці, він потім відмовився від цієї тези, оскільки не знав, як виміряти її к-но.

Послуга - це не лише витрати праці, а й взагалі будь-яке зусилля, що зберігає зусилля інших.

Теорія розподілу. Також виводить з теорії пос-луг. Гармонічне поєднання послуг капіталіста - власника засобів В, які він надає в користування, відмовляючи самому собі в придбанні відповід-ної суми послуг, землевласника, земля, якого використовується, та робітника, який докладає зусиль до засобів В, створює можливість їхньої участі в обміні послугами. Проблему розподілу сус-ого доходу вирішує на підставі теорії 3-х фа-кторів В, що мало відрізняється від теорії Сея. Цією теорією намагався довести ек-чні права класів на відшкодування їхньої участі у В у виг-ляді прибутку, ренти та зар-пл, показати, що гар-монія сус-них інтересів будується на ек-ній гар-монії, що розміри сус-ого продукту визнють роз-міри доходів і кожен із класів заінтересований у сприянні зростанню В. Розподіл сукупного про-дукту відбувається пропорційно до внеску кож-ного з них у В, тобто к-ть наданих послуг визна-чає частку, яка набере форми прибутку, ренти, зар-пл. У процесі розподілу загального доходу (після покриття всіх витрат) частка власника ка-піталу відносно зменшується, тому що сус-ний дохід перерозподіляється з допомогою держави на користь інших учасників процесу В. - з-н роз-поділу сус-ого продукту між капіталом і пра-цею. Згідно цьому з-ну, прибуток капіталіста в сус-ому доході поступається розміром зар-пл-ті. Частка прибутку й зар-пл зі зростанням капіталу також зростає, але частка зар-пл зростає швид-ше. Доходи, що зростають, забезпечують попит і є основою майбутніх капіталовкладень. Цей з-н не був доведен.

Теорія зар-пл випливає з його з-ну перерозподі-лу сус-ого продукту. Повна гармонія інтересів ка-піталіста та найманого робітника, єдність їхньої мети полягають у тім. Що вон разом створюють продукт для майбутнього розподілу. Капітал ро-бить В легшим і продуктивнішим. З розв-ком В створюються умови для робітника, які дають йому змогу з часом стати нарівні з капіталістом. Прибуток і зар-пл гармонійно поєднанні.

Проблему земельної ренти розглядав дуже по-верхово. В аналізі ренти використовує теорію пос-луг. Землевласник - це людина, яка піклує-ться про землю і є власником минулих послуг предків щодо обробітку та поліпшення земель. Участь землевласника у В порівнюється з рол-лю капіталіста. Який отримує прибуток за сукуп-ність колишніх послуг. З часом частка минулих послуг у В зменшуватиметься, а активного впли-ву - збільшуватиметься, а тоді дохід перерозпо-ділятиметься на користь не землевласника. Те-орія Бастіа не вносить нічого нового в ек-ну дум-ку, оскільки є компіляцією чужих теорій. Але в процесі узгодження різноплановим ек-них докт-рин він робить ряд цікавих висновків, зокрема доводить ще 1-н з-н про визначальну роль спож-ча щодо виробника. Стверджував, що досягнення гармонії інтересів відбувається тоді, коли особистий інтерес підкорено сус-ому. Запо-чаткування цього процесу спостеріг-гається вже в кап-ому сус-ві, його проявом є підкорення виробника інтересам спож-ча.

Внеском в ек-ну теорію є також те, що він визнає рівноцінними учасниками обміну продукти, ство-рені в мат немат сферах. Наполягає на не обхід-ному розв-ку немат сфери, що сприятиме зрос-танню зайнятості та доходів.

Соціальні проблеми. Вважає неприпустимим втручання в дію ек-них з-ів, що регулюють сус-ний розподіл з урахуванням абсолютного внеску кожного у В. Несправедливість цих з-ів виправд-овується їхнім стимулюючим впливом на розв-к сус-ва і людей, що не бажають працювати. Тобто ці з-ни породжують приватну відповідальність. Солідарність бачить не у взаємодопомозі, а в тім, що відповідальність кожного перед сус-вом забезпечує і справедливе ставлення до кожного.

Абсолютизація принципів вільної конкуренції та вільної дії ек-них з-ів ставить лібералізм Бастіа на вищий щабель класичної ек-ної теорії.

24. особливості ек-ної теорії у США в 1-ій Пол. 19ст. Г. Кері.

Амер-ська ек-на наука 19ст. розвивалася під впливом англ.-кої класичної ПЕ, але водночас мала певні особливості, зумовлені специфікою розв-ку кап-зму в США: він панував на Півночі, тоді як Південь усе ще залишався рабовласник-цьким. Виникла необхідність довести прогресив-ність кап-зму. Оптимістично змалювати його пер-спективи, оголосити побудову кап-зму загально-сус-ною метою. Засновником ліберальної ек-ної теорії в США вважається Генрі Чарльз Кері (1793-1879), у працях якого кап-зм розглянуто як ек-ний устрій, що керується об`єктивними ек-ни-ми з-нами і не потребує втручання держави. ПЕ Кері була поєднанням обґрунтованої критики іс-нуючих ек-них теорій із власними науковими пог-лядами. Вона заслуговує на увагу завдяки оригі-нальності підходів до трактування основних ек-них категорій, запропонованих класичною шко-лою, а також оптимістичному баченню перспек-тив сус-ва, заснованого на принципах індивідуа-лізму та конкуренції.

Основні праці - "Нариси про норму зар-пл", "Принципи ПЕ", "Минуле, сучасне, майбутнє", "Гармонія інтересів", "Основи соц-ної науки", "Принципи соц-ної науки".

Проблема в-сті є 1-єю з основних, він визнає роль в-сті в процесі обміну та розподілу і вважає, що “причина існування в людському розумі ідеї в-сті... це просто наша оцінка опору, який потрібно подолати перед тим, як ми оволодіємо бажаною річчю”. В-сть збільшується чи зменшується, коли збільшується чи зменшується опір. Оцінку розмі-рів цього опіру пропонує орієнтувати на витрати В. Визнає ідею кор.-сті, але трактує її тільки як ко-рисну властивість. Використовує ідею протис-тояння для пояснення основ взаємо обміну. Тор-гівля товарами - це обмін на підставі врахування витрат В: ніхто не запропонує за товар більше, ніж він вартий на даний момент, а не в минуло-му. Оск витрати В зменшуються з часом, бо при-рода все менше протистоїть спільноті людей. 2-а фактори визн-ють в-сть: природа та праця люди-ни. Однак визн-ня розмірів в-сті узалежнює від 2-х факторів не з погляду врахування витрат, а з по-зиції праці, що її було збережено завдяки перемо-зі людини над природою. Найбільш науковою що-до цього є його теорія земельної ренти. Спрос-товує те, що в-сть с-г продукції з часом має зрос-тати, бо зменшуєть к-ть родючих земель і люди повинні звертатись до обробітку гірших. Вважає, що “найбагатша земля є прокляттям для першо-прохідця”, і тимчасово, до отримання віддачі від неї, він оселяється на чистій ділянці. Вважав цю теорію справедливою не лише для амер-ких піо-нерів, а в історичному плані і для старих земель. Зазначає, що основою в-сті й ренти є ті труднощі в протистоянні природі, які люди долають у даний момент у даному сус-ві. В-сть - це оцінка товару з позиції зусиль усього сус-ва, тобто вона вимірює-ться сус-ними витратами. А в-сні відносини мають значення, як об`єкт ПЕ лише тому, що лежать в основі розподілу національного багатства, але з погляду В сама в-сть є рез-том об`єднання усього сус-ва.

Теорія «гармонії інтересів». Базується на дум-ці, що сус-ний поділ праці потребує якнайтісніше-го єднання всіх членів сус-ва і не індивідуальний, а саме загальносус-ний інтерес має стати визна-чальним. Теорія є оригінальною, оскільки факти, які він аналізує, хар-рні лише для Америки. Від-так його ек-ні погляди були в меншій мірі космо-політичними, ніж у європейських ек-тів, чиї погля-ди він поділяв. Поєднавши 2-і тези: про пріорітет сус-них інтересів та прод-ну силу єдності сус-ва, він фор-муює теорію «гармонії інтересів». Наго-лошує на тім, що кап-зм створює умови для все-бічного роз-ку сус-ва: В розширюється, прод-сть праці й дохо-ди зростають, розвивається ринок. Багатство сус-ва стає основою для зростання добробуту кожно-го його члена. Тому праця та інтереси кожного ма-ють бути підкорені загальній меті-роз-ку сус-ого В.

Розподіл. Проявом гармонії інтересів є справед-ливий розподіл, який ураховує внесок кожного у В. Цей природний з-н притаманний кап-змові й регулює відносини обміну та спож-ня.

Відкрив з-н зростання частки робітника у нац-ому продукті, відповідно до якого зростан-ня прод-сті праці призводить до знецінення колиш-ніх зусиль, оск сила природного опору зменшує-ться, а нові, асоційовані зусилля посилюють свій вплив. Відбувається переоцінювання внеску ка-піталіста у В і його відносна частка на момент розподілу зменшується. Це спричиняє зниження норми прибутку, хоча й не зменшує абсолютних розмірів доходу власників капіталів. Водночас доходи робітників зростають як абсолютно, так і відносно. Використовує свою теорію «гармонії інтересів» для оцінки внеску праці та капі-талу в сус-ний роз-к. Вважав працю та капітал однако-вими претендентами на створене ними благо. Дбаючи про власні цілі, капіталісти змушені по-ліпшувати умови В і становище робітничого кла-су. Їхній власний внесок оцінюється з позиції па-діння кор-сті капіталу та зростання розмірів зао-щадженої на його В праці. Цінність праці при цьому зростає, тому в процесі розподілу зростає частка робітника. Землевласник виступає капіта-лістом. Отже, кожен агент В отримує те, що сам він вкладає в нього, а тому кап-ний розподіл є ці-лком справедливим і не створює підстав для соц-них суперечностей, забезпечує гармонійний роз-к кап-ного сус-ва. Вважав, що земля адаптується до потреб населення так само, як і капітал. Зрос-тання населення сприяє роз-ку В так, щоб В за-собів існуван-ня завжди випереджало приріст на-селення.

Міжнародна торгівля. Вважає, що для прогре-сивного роз-ку важливо враховувати всі чинники, які можуть впливати на стан національної ек-ки. 1-м із них є зовняшня торгівля. Яка стимулює або стримує В залежно від тієї політики, яку прово-дить держава. На його думку, невтручання дер-жави в міжародні відносини під гаслом міжнарод-ного поділу праці може призвести національну ек-ку до пром-вої залежності, перетворити країну на постачальника сировини для розквіту якоїсь ін. Сус-во має розвиватися за принципом замкне-ної виробничої асоціації, у межах якої виробляю-ться всі види продукції і тим самим готуються ри-нки для них. Протекціонізм сприяє раціонально-му розміщенню В-в, організації центрів, де най-краще сполучаються інд-рія та с-г, тим самим за-безпечуються ринки збуту продуктів В і зменшую-ться витрати на транспортування. Стверджує, що внутрішня конкуренція забезпечить зростання зар-пл. Головний аргумент - це можливість збе-регти для виробника внутрішній ринок за рахунок автономізації ек-ки.

Кері майже не мав послідовників, не створив школи, і лише на його теорії нац-ної ек-ки та про-текціонізму можна знайти посилання у деяких ні-мецьких авторів.

27. Ек-на концепція і програма П. Прудона.

П`єр Жозеф Прудон (1809-1865). Праці: "Що та-ке власність", "Сис-ма ек-них суперечностей або Філософія злиденності".

Методології Прудона притаманний ідеалізм і су-б`єктивізм. Ек-ні категорії розглядає як втілення "абсолютного розуму", як вічні ідеї, відірвані від реальної дійсності. Намагаючись застосувати в досл-ні гегелевський діалектичний метод, обме-жує його, по суті, намаганням виявити в катюгорі-ях і ек-них процесах "добрі" і "погані" сторони. Отже, ек-ні категорії та ек-ні явища він розглядає не як єдність суперечностей, а як механічне поє-днання протилежних властивостей. Керуючись таким підходом, вважав, що завжди можна збе-регти добрі сторони і позбутися паганих. Це сто-сується як ек-них категорій, так і кап-ного В в ці-лому.

Теорія цінності. Цінність розглядає як вічну абс-трактну категорію, що є носієм 2-х абстрактних протилежних ідей: ідеї спож-ної цінності й ідеї мі-нової цінності. Між спож-ною цінністю і міновою цінністю існує "антиномія" - тобто протилежність. Спож-на цінність виступає як втілення достатку, багатства, а мінова - як відображення винятково-сті. Примирення цих суперечливих сторін синте-зом спож-ної і мінової цінностей виступає консти-туйована або синтетична цінність. Вона встанов-люється в обміні, який об`єднує елементи багатс-тва, створені різними галузями В, в одне ціле. Але обмін робить цінність конституйованою. У процесі обміну, на ринку, відбувається своєрід-ний добір продуктів. Одні з них сус-во визнає за цінності і включає до складу сус-ого багатства. Інші - ні. Створює і комбінує елементи багатства згідно із "з-ном пропорційності цінності" лише праця. Виходячи з цього з-н називає конституйо-вану синтетичну цінність пропорційною. Отже, ко-нституйована цінність виникає в обміні та обов`я-зково реалізується на ринку. Вона є конституйо-ваною тому, що передбачає злиття, комбінуван-ня окремих елементів багатства в одне ціле, син-тетичне тому, що знімає протилежність спож-ної й мінової цінностей, пропорційною, оск виникає в рез-ті встановлення працею пропорцій - що в них відбувається комбінування елементів багатс-тва. Для подолання труднощів В потрібно кожний товар наділити конституйованою цінністю, гаран-тувати його реалізацію. Своєю теорію конституй-ованою цінністю намагається усунути суперечно-сті кап-ого товарного В, суперечність між това-ром і грошима, надавши самому товару власти-востей, притаманних грошам. Теорія цінностей поєднує мінову концепцію цінностей з трудовою коцепцією і визнаю 2 джерела цінності - обмін і працю.

Ек-на програма Прудона. Зв`язував причини труднощів дрібного виробника з недоліками обмі-ну, з проблемами збуту. Основною причиною зу-божіння є несправедливості він оголошує обмін і гроші. І саме з цих позицій опрацьовує ек-ну про-граму реформування кап-зму через реформуван-ня обміну. Хоче зберегти товарне В, в якому ба-чить вершину людської свободи й особистої не-залежності. Він обстоює дрібну в-сть і передачу великих виробництв у в-сть їхніх колективів. Па-нування дрібних товаровиробників зумовить об-мін продуктами праці за трудовим еквівалентом. Для сприяння дрібним виробникам у реалізації продукції пропонував і зробив спробу створити обмінний банк - "Народний банк". Банк приймав би від товаровиробників товари і видавав би їм трудові талони, "робочі гроші", які засвідчували б к-сть праці, витраченої на виготовлення товару. За ці "робочі гроші" товаровиробник і одержував би в банку потрібні йому інші товари. Заправад-женням "робочих грошей" замість реальних він сподівався встановити в сус-ві рівність і справед-ливість, позбутися експлуатації, оск кожен одер-жував би стільки, ск виробив сам, залишити "до-брі" сторони товарного В й ліквідувати "погані".

Капітал він переважно трактує як гроші, вважаю-чи провідною його формою тільки капітал позич-ковий. Процент - це та єдина форма, в якій втіле-но неоплачену парцю робітника. Прибуток він розглядає як різновид зар-пл.

Оск ек-ною основою експлуатації у нього є про-цент, то зниження ставки процента "примусовими з-нами" і зведення її до нуля - це шлях до одер-жання робітниками повного продукту своєї праці. Керуючись такою логікою, він розвиває ідею "да-рового кредиту". Виступаючи проти грошей, про-понував надавати через банк робітникам і това-ровиробникам безпроцентний кредит в грошовій формі. Надання "дарового кредиту" усуває мож-ливість позичати гроші під проценти і тим самим ліквідує експлуатацію. Внаслідок такої реформи здійсниться не лише "злиття класів", бо залиша-тимуться лише трудящі, які обмінюватимуться продуктами відповідно до їхньої ціни, уряд теж чтане непотрібним, оск буде гарантовано справе-дливість у процесі обміну, усі будуть рівними, і зникнуть джерела конфліктів. Він є противником як буржуазної демократії і монархії, так і комуніз-му. Рушійно силою сус-ва він вважає клас дріб-них виробників, ек-ну основу якого становить дрі-бна в-сть і якому притаманна певна відокремле-ність, ізольованість. Його члени не повинні об`єд-нуватися в жодні державно-сус-ні організації. Він взагалі виступає проти держави. Зв`язок між ок-ремими госп-вами має здійснюватися через об-мін і взаємодопомогу.

Дрібнобуржуазний соц-зм Прудона мав значне поширення в 2-ій пол. 19ст. в багатьох європей-ських країнах. Його ідеї сприйняли бакуністи, а згодом анархо-синдикалісти.

26. критичний напрям в ПЕ. Ек-ні погляди С. Сісмоді.

Початок 19ст. ознаменувався бурхливим розв-ком кап-зму, що був прискорений пром-мим пере-воротом. Розв-к кап-них відносин супроводжува-вся занепадом і розкладом дрібного В, майновим розшаруванням і зубожінням значної частини населення. Кап-ну ек-ку починають розхристува-ти ек-ні кризи. Ідеї класиків ек-ого лібералізму щодо гармонії приватних і сус-них інтересів не пі-дтверджувались у реальному житті. За цих умов учні й послідовники класиків виступають з крити-кою кап-зму і класичної ПЕ.

Жан Шарль Леонард Сімонд де Сісмонді (1773-1842)Праці: "Про комерційне багатство, або Про принципи ПЕ в їхньому застосуванні до торгового законодавства", "Нові начала ПЕ, або Про багатства в його відношенні до народонасе-лення".

Він заперечує класичне визн-ня предмета й ме-тоду ПЕ. Предметом ПЕ вважає "мат добробут людей, оск. він залежить від держави". Ек-ні про-цеси намагався дослідити як такі, що регулюють-ся державою. Його цікавить, як уряд повинен сприяти В й розподілу. ПЕ перетворюється у ньо-го з науки, що вивчає причинні зв`язки явищ, на найку, що визначає етичні норми госп-кої діяль-ності людей. Застосовувати також інші методи досл-ня. Критикує абстрактний метод класики, іг-норування ними конкретно-історичних обставин. Ставить в центр своїх досл-нь становище люди-ни, наголошує на необхідності всебічного вивчен-ня історичного розв-ку країни, де ця людина жи-ве. Відтак його можна вважати попередником іс-торичної школи. Виступає з безкомпромісною критикою кап-зму. Звернув увагу на тяжке і без-правне життя робітників. Спостерігаючи кап-не сус-во, він бачить формування 2-х абсолютно протилежних класів - робітників і власників - або багатіїв і бідників. Свободна конкуренція посилює цей процес. Саме вона призводить до руйнуван-ня дрібного В, тобто до відокремлення власності від праці. У цьому відокремленні вбачає головну небезпеку, оск. цей процес відбувається не лише в пром-ті, а охоплює й с-г, деформується велика земельна власність і селяни перетворюються на с-г робітників. Отже, Сісмонді вперше поставив питання, яких ПЕ раніше не розглядала. Він про-голосив протилежність інтересів багатих і бідних, що посилюватиметься із розв-ком В. Він розроб-ляє проект реформування кап-зму. Якщо розв-ток В за умов конкурентної боротьби посилює не-рівність у сус-ві, призводить до загострення супе-речностей, то немає сенсу дотримуватись ідеї ек-ого лібералізму, що її пропагували класики. Дер-жава має втручатися в ек-не життя. Передовсім треба відновити поєднання праці та власності. Для цього він пропонує поділити В між дрібними власниками, повернутись до дрібного В і в с-г, і в пром-ті. Однак шляхів реального здійснення цієї програми він не тільки не запропонував, а й не бачив. Він був проти радикальних реформ, ог-олошує себе противником комунізму, а його соц-ні вимоги обежуються необхідністю запровад-ження робітничого законодавства.

Теорія в-сті, капіталу і доходів. Вважав, що праця є єдиним джерелом багатства. В нього не-має визначення субстанції в-сті. Мінова в-сть то-вару визн-ся витратами праці на його В. Викорис-товує теорію в-сті здебільшого для того, щоб провести чітке розмежування між трудовими і не-трудовими доходами, підкреслити експлуататор-ський хар-р останніх. Капітал трактує як вироб-чи запаси, переважнго як засоби В. Видляє основ-ний і оборотний капітал. Нагромадження капіталу зв`язує з ощадливістю. Прибуток визначає як від-рахування від продукту праці робітника, підкрес-люючи його експлуатарську природу. Зар-пл і факторів, що її визн-ть, він спецально не дослід-жував, але ставить її у залежність від нагромад-ження капіталу і зростання народу населення. Ренту він розглядає як винагороду природи за виробничу діяльність. Критично ставився до тези Рікардо про те, що гірші землі ренти не дають.

Теорія відтворення і кризи. Метою кап-ого В називає спож-ня, а суперечність між В і спож-ням є основною суперечністю кап-зму. Такої супереч-ності не існує в ізольованому госп-ві Робінзона, не існує її у дрібному товарному госп-ві. Супереч-ність між В і спож-ням за умов кап-зму проявляє-ться у труднощах збуту товарів, у кризах. Вва-жає, що товари купуються на доходи. Звівши в-сть до суми доходів, він робить рацівника. Висно-вок, що для реалізації всіх виготовлених товарів необхідно, щоб В відповідало доходам сус-ва. Зменшення доходів відповідно зменшить попит на товари, і частина їх залишиться нереалізова-ною. З розв-ком кап-зму звужується внутрішній ринок. Зменшується дохід робітників, тому що частина їх витискується з В машинами, а зайня-тим у В капіталісти намагаються платити якомога менше. Не зростає ринок і за рахунок попиту з боку капіталістів, які частини свого доходу, що її мали б використати на спож-ня, нагромаджують. За цих обставин усе більшу й більшу частину сус-ого продукту стає неможливо реалізувати на внутрішньому ринку. Зовнішні ринки у зв`язку з розв-ком кап-зму в інших країнах також звужую-ться. До кап-зму такої проблеми не існувало, то-му що була велика маса спож-чів - дрібних това-ровиробників. Але кап-зм руйнує дрібне В, зву-жуючи тим самим внутрішній ринок. Він пород-жує загальне надВ, а відтак і кризи. Кризи - це рез-т внутрішніх суперечностей кап-зму, рез-т загального надВ і відповідно недоспож-ня, а не диспропорцій в окремих галузях. Трактує кризи кап-зму як перманентні, що взагалі унеможлив-люють його розв-к. Теорія відтворення має назву теорії " третіх осіб", оск кап-не В для реалізаціїї продукту не може обмежитись робітниками і капі-талістами, а потребує ще й наявності дрібних ви-робників.

Ідеї Сісмонді хоч і не мали великого впливу на сучасників, проте сприяли певною мірою розви-ткові 3-х напрямків ек-ної думки. Його симпатії до робітничого класу, критику кап-зну сприйняли представники соц-них учень, а ідеї щодо предме-ту і методу ПЕ - представники історичної школи. Його заклик до втручання держави в ек-не життя, критика ролі особистого інтересу як єдиної спону-кальної сили ек-ного розв-ку започаткували кри-тичне ставлення до ек-ного лібералізму.

28. Ек-ні погляди К. Родбертуса.

Карл Йоганн Родбертус-Ягецов (1805-1875)

Праці: "До пізнання нашого державно-ек-ого ста-ну", "Соц-ні листи до Кірхмана", "Капітал".

Виступає з проповіддю соц-них ідей. Проте його соц-зм, на відміну від марксистського мирно спі-віснує з німецькою монархією. Він прихильник су-то ек-них форм боротьби, виступає проти політи-чних дій пролетаріату. Погоджується з тим. що можливості втілення ідей соц-зму на той час бу-ли надто обмеженими. Але це не стосується тео-рії. Тут не повинно бути компромісів. Саме тому він гостро критикує теоретичні засади так званого катедерсоц-зму і разом з тим стає 1-м з осново-положних теорій "державного соц-зму". Рефор-мування сус-ва він сподівався здійснити з допо-могою зрівняльного розподілу. Захищаючи пере-важно інтереси дрібної буржуазії, він, проте, вис-тупає за виплату робітникові повного продукту його праці. Еволюція кап-ого В відбуватиметься через перетворення кап-ної власності на трудо-ву. Здійснити соц-ні реформи має держава.

Теорія в-сті. Стоїть на позиціях трудової теорії в-сті, хоч розробка і формування її є в нього де-що специфічне. У своєму аналізу ви-сті він виді-ляє такі категорії: "уживаність", "речі, придатні до вжитку", "споживні цінності" і "блага". "Ужива-ність"- це здатність речі бути засобом досягнення мети, задоволення потреби. Вона має об`єктивну основу. "Речі, придатні для вжитку" - ті, які мають названу об`єктивну здатність. Але не всі " речі, придатні для вжитку" є "споживним цінностями". "Споживної цінності" набувають лише ті речі, що в них є потреба. "Споживна цінність" є категорією суб`єктивною. "Блага" - це речі, що мають спожи-вну цінність і є рез-том людської діяльності. В-сть благ визн-ся лише працею. Ставить питання: чи включаються у в-сть, крім праці, безпосередньо вкладеної у В блага, також витратами матеріалу і знаряддя В? Відповідь є позитивною: включають-ся, але теж як попередні витрати праці. Матеріал сам по собі не може бути відненсений до в-сті блага. У в-сть блага включається праця, витрата-ми якої визначається в-сть матеріалу. Праця, що визначає в-сть знарядь В, включається у в-сть блага або частково, залежно від міри його вико-ристання. Заслугою Родбертуса є те, що він виз-нає порівнювання цінностей, тобто визн-ня міно-вої цінності і самої цінності, її величини. Єдиною мірою цінності є праця, а одиницею її вимірюван-ня є час. Виходячи з трудової теоріїї в-сті, визнає за нетрудові доходи прибуток та земельну ренту. Він їх об`єднує в єдину категорію "ренти взагалі", яку визнає рівноцінною категорії додаткової в-сті.

Земельна рента. У його працях закладено осно-ви теорії абсолютної ренти. Середні ціни всіх то-варів, як пром-их, так і с-г, збігаються з їхніми трудовими в-стями. К-ть додаткової в-сті ("рен-ти") в обох галузях пропорційна створеним у них сумам в-стей. Проте в с-г та сама сума в-стей, а отже і додаткової в-сті, створюється меншим ка-піталом, ніж у пром-сті, тому що тут немає сиро-вого матеріалу, сировини. Норма прибутку визн-ся пром-стю. Через те в с-г виникає певний над-лишок над прибутком, який і становить земельну ренту. Земельну ренту приносять усі ділянки зе-млі. Що ж до диференційної ренти, то він її запе-речував, хоч і визнавав, що різниця в прод-ності і розміщенні земельних ділянок збільшує ренту. В його трактування ренти є певні заперечності. Не відповідає дійсності його твердження про те, що сировина відсутня в с-г В, насправді там теж ви-користовують насіння, добриво. Водночас сиро-вина відсутня в деяких галузях пром-сті, але там не виникає земельної ренти. Основою утворення земельної ренти називає приватну власність на землю. Вона є нетрудовим доходом власника землі. А привласнюється земельна рента земле-власниками на основі "позитивного права" через постійний примус. Розробляючи теорію земель-ної ренти, заперечував з-н спадної родючості гру-нту.

Проблема розподілу. Розглядаючи сус-во як ці-лісний соц-ний організм, утворений поділом пра-ці, наголошує на необхідності виконання сус-вом певних сос-них функцій. Одна з найважливіших - це справедливий розподіл сус-ного продукту. Справедлвий розподіл він називає основною проблемою, яку має вирішувати наука. Під спра-ведливим розумінням такий розподіл, який забез-печує одержання кожним робітником повного продукту своєї праці. Він підкреслює, що лишу робітник створює всі продукти. Власники землі і капіталу одержуюють частину продукту у вигляді процента і ренти. Отже, виділяє 2 сторони в роз-поділі багатства - ек-ну і соц-ну. Ек-на (через дію ринкових відносин) дає змогу власникам землі та капіталу привласнювати частину сус-ого про-дукту. А соц-на - забирає у робітників частину створеного ним продукту, що є порушення спра-ведливого розподілу. Не приділяючи особливої уваги з`ясуванню пропорцій, які складаються в процесі розподілу між факторами В, основний наголос робить на проблемі пропорцій між трудо-вими і нетрудовими доходами в нац-ному проду-кті. Він робить висновок, що частка робітників у нац-ому продукті зменшується на користь капіта-лістів і землевласників. Виходячи з цього, визнає необхідність ліквідації приватної власності, що забезпечить ліквідацію трудових доходів. Але це справа далекого майбутнього. Намагається знай-ти компроміс між сучасним йому кап-зму і колек-тивістським сус-вом майбутнього. Цей компроміс він бачить в посиленні ролі держави в розподілі нац-ого продукту.

Дата добавления: 2015-07-20