Глобальні проблеми сучасності.

1. Поняття соціального прогнозування. Типи прогнозів.

2. Глобальні проблеми сучасності і шляхи їх рішення.

3. Перспективи соціального розвитку.

При розгляді першого питання «Поняття соціального прогнозування. Типи прогнозів» слід звернути увагу на те, що проблема прогнозування пов'язана з вивченням законів матеріального світу і із застосуванням цих знань на практиці.

Отримання соціальних прогнозів в різних сферах суспільства дуже важливе. Для розуміння сутності цих прогнозів необхідно з'ясувати зміст таких понять, як «передбачення», «прогноз», «прогнозування». У них зафіксована здатність бачити істотне в процесах і явищах до того, як це знайдено в досвіді, на практиці, здібність суб'єкта, що пізнає, до випереджаючого відображення дійсності (у соціальному передбаченні - пізнання майбутнього).

Прогноз означає прогноз, припущення, прогностичну модель, що є науково-обгрунтованою думкою про можливий стан об'єкту в майбутньому і про альтернативні шляхи і терміни їх досягнення.

Історично склалися наступні типи світоглядних підходів до проблеми майбутнього явищ і процесів: релігійний, утопічний і філософський.

Релігійний підхід заснований на вірі у те, що майбутнє визначається надприродними силами, що його можна пізнати шляхом ворожіння або божественного одкровення і, що на майбутнє можна впливати, звертаючись до надприродних сил.

Утопічний підхід заперечує теперішній час, абсолютизує майбутнє. Несправедливому і «безрозсудному» справжньому пристрою суспільства утопісти протиставляють, детально розписані, створені силою їх уяви, порядки справедливого майбутнього.

Філософський підхід заснований на передбаченні майбутнього як наступній стадії розвитку природи і суспільства в рамках пізнання загальних закономірностей цього розвитку.

У прогнозуванні використовуються наступні основні джерела інформації про майбутнє:

1.Оцінка перспектив розвитку досліджуваного об'єкту на підставі досвіду вже вивчених подібних об'єктів;

2. Умовне продовження в майбутнє тенденцій розвитку об'єкту;

3.Створення моделі майбутнього стану досліджуваного об'єкту, відповідно до бажаної зміни умов розвитку.

Соціальні прогнози є розробками, паралельними плануванню, програмуванню, проектуванню, управлінню соціальними процесами. Їх мета полягає в підвищенні ефективності планів, пробами, проектів, рішень.

Прогнозування, як науково-обгрунтована думка вірогідності про стан об'єкту в майбутньому, розділяється на наступні види:

1) пошуковий прогноз - є визначенням можливих станів об'єкту в майбутньому на основі тенденцій властивих йому в минулому і сьогоденні;

2) нормативний прогноз - визначає шляхи і терміни досягнення можливих, бажаних станів об'єкту на основі певних соціальних норм, ідеалів, стимулів, потреб, цілей;

3) комплексний прогноз - містить елементи пошукового і нормативного прогнозування;

4) системний прогноз - системне уявлення про об'єкт прогнозування.

У сфері управління знаходять застосування і такі форми (підтипи) пошукових і нормативних прогнозів, як:

а) цільовий прогноз - визначаючий бажаний стан об'єкту;

б) плановий - визначає напрями планування для досягнення бажаних цілей;

в) програмний прогноз - визначаючий заходи і умови бажаного стану об'єкту.

Існують і інші види прогнозів, наприклад, поточний, оперативний, короткостроковий, середньостроковий, довгостроковий, загальнодержавний, глобальний.

Звертаючись до сутності соціального прогнозування слід сказати про його методи. Метод анкетування. Він дозволяє за допомогою анкет виявити необхідну інформацію і використати її у виробленні прогнозу.

Метод екстраполювання заснований на розповсюдженні висновків, одержаних із спостереження над однією частиною явища, на інші його частини.

Моделювання - дозволяє за допомогою моделі зробити прогноз майбутнього стану об'єкту.

Студенту слід ознайомитися з типовою методикою прогнозування, вона включає наступні етапи:

- передпрогнозна орієнтація (визначення об'єкту, предмету, проблеми, цілей, задач, робочих гіпотез, методів, структури і організації дослідження);

- побудова початкової моделі прогнозованого об'єкту;

- збір даних, істотних для вирішення задачі прогнозу;

- побудова ряду показників методом екстраполяції;

- побудова пошукових моделей прогнозованого об'єкту;

- оцінка прогнозу;

- вироблення рекомендацій для ухвалення рішень;

- експертиза прогнозу.

Вивчаючи друге питання «Глобальні проблеми сучасності і шляхи їх рішення» слід звернути увагу на те, що вказані проблеми є проблемами загальнолюдського масштабу.

Глобальні проблеми - це проблеми, які охоплюють весь світ і є загрозою для існування цивілізації.

Вирішити їх силами однієї держави або навіть групи держав не можна. Тут необхідна світова співпраця на основі повної рівноправності, пошани, суверенітету кожного учасника, виконання прийнятих зобов'язань, норм міжнародного права.

Учені згрупували глобальні проблеми в три основні групи.

До першої групи відносяться: проблеми світу, війни, роззброєння, виживання.

Друга група - це проблеми використовування досягнень науково-технічного прогресу, демографічні, розвитку освіти, охорони здоров'я, культури.

Третя група - це проблеми, пов'язані з природними ресурсами, енергією, продовольством, екологією.

Система глобальних проблем носить конкретно-історичний характер. Їх загострення може викликати кризу цивілізації. Сьогодні як ніколи створилася можливість тотального (загального) знищення цивілізації, необоротного порушення механізмів біосферних процесів Землі і навколоземного простору. Людство не може більше покладатися на стихійність в еволюції світопорядку. Сучасному світу потрібна стійкість, демократія, цивілізованість, позбавлення від насильства, що створює умови для виживання людини.

При розгляді третього питання « Перспективи соціального розвитку» слід виходити з того, що рішення глобальних проблем вимагає нового підходу до розуміння взаємодії держав і суспільних рухів.

Соціальний прогрес - це безперервний поступальний розвиток суспільства, в якому досягаються нові, вищі рубежі, рівні і кращі якісні його стани.

Важливою особливістю соціального прогресу є його необоротний характер. Наукове передбачення дозволяє на основі знань певних закономірностей і тенденцій історичного розвитку знаходити практичні засоби для вирішення соціальних проблем. Другою особливістю соціального прогресу є зростання його темпів, динаміки, стрімкості поступального розвитку. Для нього характерні так само: насиченість змінами і інтенсивність наукових відкриттів, технічних винаходів, міжнародного обміну у сфері науки і культури.

Посилаючись на обмеженість природних ресурсів, дослідники сьогодні говорять про межі соціального прогресу. Проте історія свідчить про те, що наявність «певних» меж зростання соціального прогресу швидше може послужити стимулом суспільного розвитку, ніж гальмом, бо майбутні покоління, як це було і у минулому, знайдуть вихід з труднощів.

Інтелектуальний прогрес людства допоможе розумно розпорядитися знаннями і знайти вихід з безвиході і криз. Людина підсилить свою потужність, як у минулому писемністю і книгодрукуванням, тепер - комп'ютерами, в майбутньому - новими винаходами і нововведеннями. Соціальному прогресу не загрожує вичерпання інтелектуальних здібностей людини і в цьому все значення.

Практика підтверджує, що провідними тенденціями соціального прогресу є зростання свободи людини, зростання гуманістичних цінностей, узгодження особистих і суспільних інтересів, консолідація демократичних сил в боротьбі з тероризмом, інтернаціоналізація суспільних відносин, прагнення до справедливості, рівності, до гармонії відносин людини з природою.

Соціальний прогрес не застрахований від зигзагів і позадніх рухів, проте наукове передбачення і свідома діяльність людей допомагають виправити викривлення на його шляху.

На шляху соціального прогресу сьогодні стали глобальні проблеми. Світ стоїть перед вибором - загинути або вижити. Ніколи у минулому історичний вибір не був таким ясним і однозначним. Покоління, що нині живуть, повинні знайти вихід не в трагічному епілогу, а надихаючому пролозі загальнолюдської гуманітарізації, гуманізації і солідарності.

Гуманістична місія соціального прогресу полягає в тому, щоб забезпечити реальний поступальний процес розвитку людства відповідно до об'єктивних закономірностей і тенденцій.

У довідковій літературі по даній темі дивитися статті:

1.Современный философский словарь. - М., 2004. Ст.: «Бу­дущее», «Глобальность», «Постмодерн»,с «Утопия», «Футуроло­гия».

2.Новая философская энциклопедия. В 4-х т. - М, 2001. Ст.: «Глобалистика», «Глобализм», «Прогноз», «Прогресс».

3.Філософський енциклопедичний словник. – К., 2002. Ст.: «Прогнозуваня», «Прогресс \ регресс», «Філософські глобальні проблеми».

КОНТРОЛЬНА ЧАСТИНА Модуль 3

3.1. Б.Рассел, підкреслюючи, що людина є частиною приро­ди, вважав, що людські «думки і рухи відповідають тим же зако­нам, що і рух зірок і атомів». Яку точку зору відстоював Рассел?

- матеріалізм;

- натуралізм;

- ідеалізм;

- реалізм?

3.2. Представником якого напряму в соціології був Монтеск'є, який вважав, що клімат визначає соціальні закони, звичаї і свідомість людей?

- географічного детермінізму;

- демографічного детермінізму;

- технологічного детермінізму?

3.3. Політична доктрина, яка виправдовує захоплення чужих територій географічною аргументацією, називається:

- фашизм;

- расизм;

- геополітика;

- монархізм?

3.4. Ідеалізм основою буття (базисом) суспільства вважає:

- матеріальну культуру;

- економіку;

- право;

- свідомість?

3.5. Соціальна доктрина, яка пояснює соціальні явища біоло­гічними (расовими) особливостями людей:

- геополітика;

- реалізм;

- натуралізм;

- реформізм?

3.6. Який напрям у соціології вважає, що суспільна свідо­мість визначає буття людей:

- ідеалізм;

- расизм;

- матеріалізм;

- натуралізм?

3.7. Матеріалізм під основою буття (базисом) суспільства ро­зуміє:

- свідомість;

- право;

- мораль;

- економіку;

- релігію?

3.8. Який напрям у соціології вважає, що розвиток суспільст­ва є реальним процесом буття людей, в основі якого лежить пев­ний спосіб виробництва?

- реалізм;

- матеріалізм;

- натуралізм;

- ідеалізм?

3.9. Основний інститут політичної системи суспільства, що здійснює управління суспільством, охорону його економічного і соціального життя:

- церква;

- держава;

- парламент;

- профспілка?

3.10. Держава в першу чергу є:

- апаратом управління;

- апаратом експлуатації;

- органом таємного спостереження за поведінкою людей?

- засобом для вирішення зовнішньополітичних цілей?

3.11. Політичний устрій суспільства, заснований на принци­пах рівності і свободи:

- тоталітаризм;

- олігархія;

- демократія;

- монархія?

3.12. Тоталітаризм як політичний режим передбачає:

- верховенство закону і демократії;

- правовий державний устрій;

- диктатуру номенклатури і геноцид проти свого народу;

- диктатуру криміналу і тіньової економіки?

3.13. Людина є єдністю біологічного і соціального. Як це співвідноситься:

- біологічне визначає соціальне;

- соціальне має зверхність над біологічним;

- у різні періоди їх сполучення різне, але переважає біологіч­не;

- у різних ситуаціях по-різному, але пріоритет за соціальним?

3.14. Чи справляє науково-технічний прогрес вплив на біологічну (природну) основу людини?

- так;

- ні?

3.15. Чи існує розходження понять «людина» і «особистість»:

- ці поняття тотожні;

- між цими поняттями немає нічого спільного;

- «людина» характеризує біосоціальну сторону людей, «осо­бистість» - соціальну?

3.16. Людина вільна тоді, коли діє:

- за необхідності;

- як їй забажається;

- пізнавши необхідність і діючи відповідно до неї?

3.17. За яких умов можливий тип поведінки, описаний О. Некрасовим: «Кого хочу - помилую, кого хочу - страчу!»

- тоталітаризму;

- демократії;

- правової державі?

3.18. Особистість - це людина:

- яка досягла значних результатів;

- здатна багато чого запозичити із суспільної свідомості;

- багато віддає суспільству;

- з певними рисами характеру, здібностями і схильностями?

3.19. Індивідуальність це:

- духовність людини;

- індивід, що став особистістю;

- неповторне в людині?

3.20. Громадянська позиція, змістом якої є любов до Вітчиз­ни:

- інтернаціоналізм;

- патріотизм;

- расизм;

- космополітизм?

3.21. Яка роль народних мас в історичному процесі? Вони:

- інертні;

-є вирішальною силою соціального розвитку;

- можуть бути тільки руйнівною силою;

- подібні колесу, але не мотору історії?

3.22. Історично видатна особистість:

- обіймає високу керівну посаду;

- уособлює корінні прогресивні перетворення епохи;

- користується всенародним визнаним;

- якісно перетворила соціально-політичну й економічну ситу­ацію в державі?

3.23. Гайдеггер вважає, що людина, будучи більш-менш важ­ливим атомом у русі світової історії, є «іграшкою обставин і по­дій». Яка світоглядна установка відповідає подібним поглядам?

- расизм;

- фаталізм;

- волюнтаризм?

3.24. Як співвідносяться між собою необхідність і свобода:

- необхідність і воля не мають нічого спільного;

- у світі немає волі, все відбувається по необхідності;

- вільна людина не підвладна необхідності;

- воля є пізнання необхідності і дія відповідно до неї?

3.25. Як співвідносяться між собою цивілізація і культура?

- цивілізація старша за культуру;

- культура виникла раніше цивілізації;

- цивілізація і культура виникли одночасно;

- цивілізація і культура не мають нічого спільного?

3.26. Філософське вчення про цінності:

- епістемологія;

- гносеологія;

- культурологія;

- онтологія;

- аксіологія?

3.27. Чи існували глобальні проблеми людства в минулі сто­ліття:

- так;

- ні?

3.28. Поступовий рух суспільства від менш розвинутого до більш розвинутого:

- деградація;

- регрес;

- перебудова;

- криза;

- трансформація;

- прогрес?

ПРОБЛЕМНО-ПОШУКОВА ЧАСТИНА

Модуль 3

1. Прокоментуйте наступне положення Герцена: «Ми звик­ли людський світ відокремлювати кам'яною стіною від світу при­роди. Це несправедливо. У дійсності немає жодних суворо прове­дених ліній і граней між ними».

2. Проаналізуйте твердження: «Всі основні факти історії по­яснюються географічними умовами тієї місцевості, де вони від­бувалися»?

3. З позицій якої світоглядної установки правомірним є по­ложення: «У структурі нуклеїнової кислоти ми маємо справу із самим життям і єдиним підходом для поліпшення долі людини на Землі»?

4. Проаналізуйте положення Мальтуса: «Головна і безперер­вна причина бідності мало або зовсім не залежить від способу правління або від нерівномірного розподілу майна»..., тому бідні, по суті, не мають права вимагати від них (тобто багатих) роботи і їжі»?

5. Прокоментуйте положення С. Соловйова, яке стверджує, що, незважаючи на всі зиґзаґи прогресу, «рівнодіюча історії йде від людожерства до людинолюбства, від безправ'я до справедли­вості, від ворожої роз'єднаності окремих груп до загальної солі­дарності».

6. Проаналізуйте положення, до якого прийшов 3. Фрейд у процесі своєї медичної практики: «Сама природа встановила не­рівність, обдарувавши кожну людину певними можливостями і духовними талантами надзвичайно нерівномірно, і цьому нічим не можна зарадити».

7. Прокоментуйте положення: «Хід історії визначається стій­кою речовиною спадковості, яка утворюється в хромосомах, не­однакова у людей різних соціальних кіл і груп, чим і пояснюється їх різне положення в суспільстві»

8. Прокоментуйте висловлення З. Фрейда: «Не можна обійти­ся без панування меншості над масою тому, що маси відсталі і недальновидні... індивідуальні представники маси заохочують один одного до вседозволеності і розбещеності".

9. Обґрунтуйте: чи незаперечним є твердження: «Ідеї про ме­ту життя існують остільки, оскільки існує релігійний світогляд»?

10. Прокоментуйте положення: «Усі люди один на одного схожі як тілом, так і душею. Досить одного екземпляра, щоб су­дити про всіх інших».

Завдання для індивідуальної роботи

До змістового модуля 1:

1. Поняття «філософія». Основні джерела та умови виникнення філософії.
2. Філософія і наука. Специфіка філософських знань
3. Структура та функції філософського знання. Гуманістичний зміст філософії.
4. Історичні етапи розвитку філософії.
5. Людина-світ як визначальний предмет філософського осмислення.
6. Проблема першоначал (субстанції) світу.
7. Поняття «світогляд» та його структурні рівні. Основні типи світогляду.
8. Західна і східна парадигми філософського знання.
9. Досократична філософія, її універсалістські орієнтації (Мілетська школа).
10. Атомістичне вчення Демокріт
11. «Сократичні діалоги» Платона про «світ ідей». Етика Платона.
12. Вчення Платона про суспільство.
13. Філософія Аристотеля (вчення про субстанцію, суспільство).
14. Логіка і методологія Аристотеля.
15. Загальні засади християнської філософії. Патристика Схоластика.
16. Проблема загальних понять у філософії номіналізму й реалізму.
17. Філософські погляди М. Кузанського.
18. Соціально-політичні погляди Н.Макіавеллі.
19. Емпіризм Ф.Бекона.
20. Концепція походження держави Т.Гоббса.
21. Раціоналізм Р.Декарта, його вчення про методи.
22. Позитивізм (О.Конт). Неопозитивізм (Б.Рассел), постпозитивізм (К.Поппер).
23. «Філософія життя» (Ф.Ніцше, А.Бергсон), психоаналіз (З.Фрейд).
24. Філософія прагматизму (У.Пірс, У.Джеймс, Дж.Дьюї). Екзистенційна філософія.

До змістового модуля 2:

1. Проблема простору і часу у філософії.

2. Рух і розвиток.

3. Сучасна наука про принципи організації світу.

4. Проблема буття у філософії та основні його типи.

5. Визначальні ознаки свідомості. Структура свідомості.

6. Гносеологія як сфера філософського знання: її предмет та основні категорії.

7. Основні принципи сучасної наукової гносеології. Історична і сошокультурна детермінація пізнання.

8. Єдність чуттєвого та раціонального рівнів пізнання. Сенсуалізм, раціоналізм.

9. Раціональний рівень пізнання та його форми.

10. Проблема істини та її критерії

11. Сучасні концепції істини: класична, когерентна, прагматична.

12. Поняття наукового методу та класифікація наукових методів.

13. Основні принципи та різновиди діалектики.

14. Рівні наукового пізнання. Аналіз, синтез. Аналогія.

15. Форми наукового пізнання.

До змістового модуля 3:

1. Поняття «суспільство» у філософській традиції.

2. Онтологія соціального.

3. Поняття «культура» та її сутнісні начала. Основні ознаки й властивості культури.

4. Головні тенденції культури XX століття. Проблема кризи сучасної культури.

5. Проблеми управління суспільством у німецькій класичній філософії (Ї.Кант, Гегель).

6. Взаємозв'язок індивідуальної та суспільної свідомості.

7. Підходи до історичного процесу в історії філософії.

8. Глобальні проблеми сучасності: філософський аналіз.

Орієнтовний перелік питань для контролю

рівня засвоєння програми курсу дисципліни

1. Поняття «філософія». Основні джерела та умови виникнення філософії.

2. Філософія і наука. Специфіка філософських знань.

3. Структура та функції філософського знання. Гуманістичний зміст філософії.

4. Історичні етапи розвитку філософії.

5. Людина-світ як визначальний предмет філософського осмислення. Поняття «світ» та особливості його формування.

6. Сучасна наука про принципи організації світу.

7. Рух як загальний спосіб існування світу. Поняття форм руху.

8. Рух і розвиток.

9. Проблема простору і часу у філософії.

10. Проблема первоначал (субстанцій) світу.

11. Проблема буття у філософії та основні його типи.

12. Поняття «світогляд» та його структурні рівні.

13. Основні типи світогляду.

14. Виникнення і природа свідомості. Наука: релігія про основні підґрунтя свідомості.

15. Мова і свідомість. Свідомість і праця.

16. Визначальні ознаки свідомості

17. Структура свідомості.

18. Взаємозв'язок індивідуальної та суспільної свідомості.

19. Гносеологія як сфера філософського знання: її предмет та основні категорії.

20. Основні принципи сучасної наукової гносеології.

21. Історична і соціокультурна детермінація пізнання.

22. Чуттєвий рівень пізнання, його форми та особливості.

23. Єдність чуттєвого та раціонального рівнів пізнання. Сенсуалізм, раціоналізм.

24. Раціональний рівень пізнання та його форми

25. Проблема істини та її критерії

26. Сучасні концепції істини: класична, когерентна, прагматична

27. Поняття наукового методу та класифікація наукових методів

28. Основні принципи та різновиди діалектики.

29. Поняття «метафізика» у філософській традиції.

30. Діалектика і метафізика про розвиток.

31. Спостереження й експеримент: їх сутність та види.

32. Основні закони діалектики та їх зміст.

33. Сутність парних категорій діалектики.

34. Рівні наукового пізнання. Аналіз, синтез. Аналогія.

35. Індукція і дедукція. Моделювання: сутність та класифікація.

36. Форми наукового пізнання.

37. Поняття «суспільство» у філософській традиції.

38. Онтологія соціального.

39. Поняття «культура» та її сутнісні начала. Основні ознаки й властивості культури.

40. Головні тенденції культури XX століття. Проблема кризи сучасної культури.

41. Західна і східна парадигми філософського знання.

42. Проблеми управління суспільством у німецькій класичній філософії (Ї.Кант, Гегель).

43. Досократична філософія, її універсалістські орієнтації (Мілетська школа).

44. Атомістичне вчення Демокріта.

45. Класичний період старогрецької філософії (софісти, Сократ).

46. «Сократичні діалоги» Платона про «світ ідей». Етика Платона.

47. Вчення Платона про суспільство.

48. Філософія Аристотеля (вчення про субстанцію, суспільство).

49. Логіка і методологія Аристотеля.

50. Загальні засади християнської філософії. Патристика. Схоластика.

51. Проблема загальних понять у філософії номіналізму й реалізму.

52. Філософські погляди М. Кузанського.

53. Соціально-політичні погляди Н.Макіавеллі.

54. Емпіризм Ф.Бекона.

55. Концепція походження держави Т.Гоббса.

56. Раціоналізм Р.Декарта, його вчення про методи.

57. Основні риси та напрямки філософії XX ст.

58. Позитивізм (О.Конт). Неопозитивізм (Б.Рассел), постпозитивізм (К.Поппер).

59. «Філософія життя» (Ф.Ніцше, А.Бергсон), психоаналіз (З.Фрейд).

60. Філософія прагматизму (У.Пірс, У.Джеймс, Дж.Дьюї). Екзистенційна філософія.

Дата добавления: 2015-07-19