Читайте также:
|
1 – “Рекорд”, 2 – “Люера”, 3 – Жане – Рекорд, 4 – “Рекорд - Праваца”
|
На шкіру та на слизові оболонки ліки можна наносити за допомогою спринцівок, шприців, порошковдувачів, скляних паличок, шпателів або застосовувати ванни чи обмивання тварин.
3.Оволодіння навиками по оральному та парентеральному шляхах введення ліків в організм тварин.
Оральне введення ліків – (через рот) проводять на тваринах, яких попередньо надійно фіксують.
Введення рідких форм за допомогою пляшок застосовують переважно великій рогатій худобі. Для цього тварині піднімають голову, лівою рукою надавлюють язик, або захвачують його рукою і витягують по беззубому краю, а правою рукою вводять пляшку, кладуть її на корінь язика і поступово виливають вмістиме пляшки. Збудження тварини, або кашель вказують на те, що рідина попала в трахею, в такому випадку голову тварині відпускають, щоб вона заспокоїлась. Дрібним тваринам рідкі форми вводять з ложки, спринцівки, або шприца на кінець якого надівають гумову трубку.
При застосуванні рото- та носо-стравоходних зондів, їх попередньо обмивають гарячою водою і змазують вазеліном. Правильність проходження носо- стравоходного зонду контролюють вказівним пальцем, введеним у відповідну ніздрю. Носовий хід зонд проходить вільно, а досягнувши глотки, зустрічає перешкоду, тому зонд витягують трохи назад і знову штовхають в глотку в момент акту ковтання. При цьому зонд повинен потрапити в стравохід, але може потрапити і в трахею, тому вільний кінець зонду опускають в стакан з водою. Якщо зонд буде в трахеї то при видиханні в стакані з'являться пухирці повітря, а якщо в стравоході, то пухирці можуть з'явитися, але їх поява не буде співпадати з актом дихання і потім вони зовсім зникнуть. Після того, як буде встановлено правильне положення зонду, через лійку вливають лікарський засіб.
Парентеральне введення ліків забезпечує точність дозування і швидкість дії.
Парентерально вводять тільки стерильні розчини з дотриманням правил асептики:
а) готують поле для ін'єкції Для цього на місці ін'єкції вистригають
шерсть, шкіру протирають ватним тампоном змоченим 70% етиловим спиртом, або 5% розчином карболової
кислоти, як до так і після ін'єкції.
б) наповнюють шприц лікарським засобом. Розчин для ін'єкції набирають
в шприц за допомогою ін'єкційної голки, перевертають його поршнем донизу і видаляють через голку пухирці повітря, яку повертають вертикально до верху.
Підшкірно вводять — крупним тваринам (велика рогата худоба, коні, верблюди) в основному 2- 20 мл, (при необхідності дозу можуть доводити до 200 мл) в ділянці середньої третини шиї, вівцям на внутрішній поверхні стегна, свиням у основи вушної раковини, з внутрішньої поверхні стегна, або в колінну складку. Дрібним тваринам (собаки, коти, кролі) вводять 0,5 - 2 мл у ділянці лопатки, на бокові поверхні шиї, або на внутрішні поверхні стегна.
Техніка підшкірного введення: великим і середнім пальцями лівої руки захвачують шкіру і відтягують її, щоб утворилась складка, вказівним пальцем створюють в ній заглибину. Шприц з голкою фіксують так, щоб на канюлі голки знаходився мізинець, а вказівний палець фіксував поршень. Голку вколюють коротким різким ударом в заглибину складки паралельно складці. Впевнившись, що кінець голки знаходиться під шкірою, вказівний палець переносять на поршень і давлять на нього. Після введення голку виймають, а місце обробляють.
Не можна допускати попадання під шкіру повітря, особливо в кровоносні судини, не можна вводити речовини, що визивають некроз тканин, не можна змішувати в одному шприцу несумісні речовини (наприклад, олійні і водні розчини, луги й кислоти, екстракт алое з всіма іншими речовинами).
Внутрішньом’язово вводять крупним тваринам в дозі від 2 до 30 мл олійного, або водного розчину в місця з добре розвинутими м'язами: ділянка сідничного, трьохголового м'язу, в підгрудок, свиням за вухом, або з внутрішньої поверхні стегна.
Внутрішньом'язові ін'єкції менш болючі ніж підшкірні.
Техніка введення голки при внутрішньом'язовій ін'єкції вимагає підготовки поля ін'єкції, і введення голки під невеликим нахилом різким ударом в товщу м'язів на глибину 4-5 см.
Внутрішньовенне введення забезпечує відповідну концентрацію ліків за дуже короткий час. Цим шляхом можна вводити ліки які підшкірно та внутрішньом'язово сприяють утворенню набряків, абсцесів, некрозів і забороняється вводити олійні розчини, суспензії, речовини, що визивають коагуляцію та гемоліз еритроцитів.
|
Коням, великій рогатій худобі, верблюдам, вівцям і козам розчини вводять в яремну вену і в підшкірну молочну вену, свиням - у вену вуха, ока або вену хвоста, собакам і котам у вену стегна або гомілки.
Техніка введення: вірьовкою або пальцем пережимають вену на нижній частині шиї, доки вона не наповниться кров'ю і не збільшиться в об'ємі. Голку вколюють різким ударом в середній третині вени так, щоб одночасно пробити шкіру і стінку вени. При уколі, або ударі голки її направляють у напрямку до голови. Коли в голці з'явиться кров, до неї за допомогою гумової трубки приєднують шприц Жане або апарат Боброва, з яких попередньо випустили трохи розчину для видалення повітря. Апарат або шприц опускають до низу доки на дні не з'явиться кров, якщо крові немає то, голка не в вені і всю процедуру повторюють. Коли ж кров з'явилась, відпускають вірьовку або палець якими пережимали вену, піднімають вверх шприц і повільно вводять лікарський розчин. Але голка може вискочить з вени, тому треба перевіряти, опускаючи шприц донизу, щоб впевнитись, що розчин вливається внутрішньовенно. Перед кінцем вливання шприц або апарат опускають на низ, натискують пальцем вену вище голки на 2 - 3 секунди і витягують голку, а місце ін'єкції обробляють.
4. Оволодіння навиками введення ліків тваринам різними шляхами.
Самостійна робота студентів по групах:
- вивчити способи введення лікарських речовин;
- вивчити інструменти для ентерального та парентерального введення ліків;
- заповнити таблицю, вказавши місця ін’єкції у різних видів с/г тварин:
| Вид тварини | Шляхи введення | ||
| Внутрішньовенно | Внутрішньом’язово | Підшкірно | |
| ВРХ | |||
| Коні | |||
| Свині | |||
| Собаки |
Після виконання роботи студенти повинні:
знати: методи та способи фіксації тварин, способивведення ліків, техніку введення лікарських засобів різними шляхами, місця парентеральних ін'єкцій у різних видів тварин,
вміти: фіксувати тваринвводити лікарські засоби різними шляхами, застосовуючи при цьому різні інструменти, готувати місце ін'єкції, заправляти шприци і готовити їх до ін'єкцій.
Завдання додому:
Хмельницький Г.О., Строкань В.І. Ветеринарна фармакологія з рецептурою К.: Аграрна освіта, 2001. с.29 – 41.
Розробила: викладач Фучило Л.Д.
ПЛАН ЗАНЯТТЯ № 51
З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ «Фармакологія»
Тема: Розбір засобів, що діють на центральну нервову систему пригнічуючи та збуджуючи. Вправи з виписування рецептів.
Мета заняття:
Навчальна Закріпити знання по вивченню засобів, що діють на центральну нервову систему пригнічуючи та збуджуючи Оволодіти навичками та засвоїти уміння самостійно виписувати рецепти на засоби що діють на центральну нервову систему; формувати вміння застосовувати знання з теми в комплексі; набути навички в розпізнаванні засобів даної групи, закріпити знання з їх класифікації, дії, властивостей і застосування.
Розвиваюча Розвивати і формувати пам'ять, логічне мислення, вміння аналізувати; осмислено ставитися до виконуваної роботи.
Виховна Виховувати інтерес до дисципліни, до обраної професії, професійні риси, почуття відповідальності.
Вид заняття: практичне заняття
Міждисциплінарні зв’язки: латинська мова, анатомія, патологічна фізіологія, акушерство та гінекологія сільськогосподарських тварин, внутрішні незаразні хвороби, епізоотологія з мікробіологією.
Дата добавления: 2015-11-14; просмотров: 72 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Забезпечення заняття | | | Забезпечення заняття |