|
Читайте также: |
Хата Кайдашів. Мотря порається коло печі, свекруха сидить біля вікна і шиє сорочку. Мотря також сідає шити до другого вікна.
К а й д а ш и х а. Чого це ти, Мотре, сіла шити? Хіба не бачиш, що обід недоварений, хата досі не метена?
М о т р я. Та вже бачу, не повилазили.
К а й д а ш и х а. Гляди лиш, щоб і справді не повилазили! Сядеш шити по обіді, як упораєшся.
М о т р я. (Тонким дражливим голосом) Ох-ох! Так у мене чогось болить спина, так ниють руки.
К а й д а ш и х а. Дражнись, дражнись! Кидай шити та вимітай хату, кажу тобі. Я хазяйка в хаті, а не ти! Роби, що тобі загадують!
М о т р я. А я вам, мамо, не наймичка. Коли пішлось на колотнечу, то нам треба робить діло пополовині. Поганять і в мене стало б хисту, аби було кого.
К а й д а ш и х а. Цить! А то як візьму кочергу, то й зуби визбираєш!
М о т р я. Ви мені не рідна мати: не давали зубів, не маєте права й вибивати. А в коцюби два кінці: один по мені, другий по вас!
К а й д а ш и х а. Оце сатана попалася, що такі і в болоті не водяться! (Розгорнула сувій полотна, щоб відрізати на сорочку).
М о т р я. (Ледь стримуючись) Одріжте й мені тонкого полотна, хоч на одну сорочку на празники.
К а й д а ш и х а. Мене товста сорочка ріже в тіло, а ти ще молода, носи тим часом товсті сорочки.
М о т р я. А ви думаєте, мене товста сорочка не ріже в тіло?
К а й д а ш и х а. Та бач, дочко, ти не ходиш до панів, а мене пани й попи просять варити обід, кличуть у покої вечерять, як же мені йти між такі люди в товстій сорочці?
М о т р я. Хоч я до панів і не вхожа, але ж і я пряла на тонке полотно, може, більше од вас.
К а й д а ш и х а. Оце причепилася причепа! Про мене, бери все полотно та й закутайся в його з головою! Вже не знаю, як од тебе одчепиться! (зо зла кидає полотно на лаву).
М о т р я. (Витягла зі скрині товстий починок, взяла мотовило, щоб мотать) Помотаю, осную та вироблю собі тонкого полотна, як ви не даєте.
К а й д а ш и х а. (Підскочила, як ошпарена) То це ти збираєшся на своє хазяйство моїм прядивом?
М о т р я. Воно таке ваше, як і моє. Хіба я не брала конопель, не мочила, не била на бительні, не терла на терниці більше од вас? (Мотає, аж хуркотить).
К а й д а ш и х а. Чи ти жартуєш, молодице, чи зо мною дражнишся?
М о т р я. В мене жартів нема.
К а й д а ш и х а. (Підскочила) Дай сюди мотовило! Це не твоє, а моє. Принеси од батька та й мотай на йому, про мене, свої жили!
М о т р я. Ба не дам, бо й мені треба!
К а й д а ш и х а. (Смикнула до себе мотовило) Дай сюди, кажу тобі! Я сама зараз буду мотать!
М о т р я. (Ухопила мотовило двома руками) Не дам! У вас нема чого мотать, бо ви нічого не напряли.
К а й д а ш и х а. (Тягне до себе і вже верещить) Геть ік нечистій матері! Дай сюди мотовило!
М о т р я. Не дам!
К а й д а ш и х а. Дай!
М о т р я. Ба, не дам!
К а й д а ш и х а. Дай, кажу тобі!
М о т р я. Не дам, кажу вам!
На лемент до хати вбігли Кайдаш, Карпо і Лаврін.
К а й д а ш и х а. ( Смикає до себе) Дай сюди, бо як пхну, то й ноги задереш!
М о т р я. (Тягне до себе) Одчепіться, бо й я вмію пхатися!
К а й д а ш. Чи ви показились, чи в хрещика граєтесь? Покиньте мотовило!
Л а в р і н. Та це вони, мабуть, у ворона граються.
К а й д а ш. Добра іграшка! (Хапає кочергу) Покиньте мотовило, бо так і впечу обох по спині! (Вириває в жінок мотовило).
Захекана Мотря відходить до печі. Кайдашиха стомлено падає на лаві на полотно, руки в боки, хекає то ліворуч, то праворуч.
К а й д а ш. Чого ви лаєтесь? Чого сваритесь? Господи, сьогодні свята п’ятниця, а вони тільки до гріха доводять. Нащо тобі, Мотре, мотовило?
М о т р я. Буду свої починики мотать, бо у вас доброї сорочки не заслужиш.
К а й д а ш и х а. Вона хоче прясти собі на полотно нарізно од нас.
Дата добавления: 2015-11-16; просмотров: 82 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Картина друга | | | К а р п о(важко дише), Тату, оступіться! Не вводьте мене в гріх! |