|
Читайте также: |
К а й д а ш. Благословляю вас, діти, на довге щасливе життя! (Доторкається іконою голів Карпа і Мотрі, передає її старшому боярину).
М о т р я. Благословіть, тату, благословіть, мамо, на щасливе життя! (Подає ікону Богородиці Кайдашисі).
К а й д а ш и х а. (Медово) Даруй, Боже і Пресвятая Богородице, нашим дітям вік довгий та щасливий! Щоб ти, моя доню, була здорова як вода і цвіла довіку, як рожа, щоб ти закрасила мою хату, моя втіхо, як зозуля садочок! (Благословляє молодят, передає ікону світилці. Карпо й Мотря встають, цілуються з батьками).
Д о в б и ш к а. Дорогі свати! Кохали ми дочку, як панночку (схлипує), а вам даємо за наймичку.
Д о в б и ш. Будьте, діти, щасливі й здорові! А ти, дочко, як будеш свекрові та свекрусі покірненька, буде твоя голівонька веселенька.
К а й д а ш и х а. У нас вона житиме весело, як рибка в морі!
К а й д а ш. Дорогі наречені! Дорогі гості! Просимо вас до столу!
Причет співає:
Нашій свасі та й полегшало,
Що в коморі та й поменшало.
А свекрусі та й погіршало,
Що в коморі та й побільшало.
Старший боярин зв’язує рушником руки Карпу й Мотрі, хоче вести їх за стіл з боку хати. Раптом з натовпу вискакує до них баба Палажка.
Б а б а П а л а ж к а. Куди? Треба сідать за сонцем, щоб щастя сідало! (Забирає в боярина молодят і тягне за стіл з боку залу). З-за музик вискакує до них баба Параска.
Б а б а П а р а с к а. Ви тільки подивіться на цю розумецьку! Звичай гласить проти сонця сідати! (Забирає молодят і тягне за стіл від хати).
Б а б а П а л а ж к а. Звідки ти ті звичаї знаєш? Он свого сина женила, як язичниця, навіть вечірки не було! (Вириває з її рук молодих і цуприкує в інший бік).
К а й д а ш. Ану цитьте мені! (Махає двома кулаками). Не мордуйте дітей, хай сідають як хочуть – вони сьогодні тут головні! Тут випить хочеться, аж душа болить, а вони за звичай вхопилися!
Старший боярин бере наречених і садовить у центрі столу, сам сідає поруч з Карпом. Світилка – за Мотрею, тоді Довбиші. Біля Карпа – Кайдаші і Лаврін, довкола інші гості. Музики шкварять гопака, хлопці й дівчата пускаються в танок і подвір’я кипить кольорами, вигуками, сміхом.
К а й д а ш. (Встає з чаркою в руці, музика стихає). Любі друзі! Дорога українська громадо! (Обводить чаркою всіх на сцені і в залі). Шляхом переговорів (показує лівою рукою на Довбишів і на себе з Марусею), в результаті консенсусу (тикає в Карпа і Мотрю) сьогодні створюється нова родина. Тепер Кайдашів побільшає так, що й у Семигорах стане тісно, а мені доведеться ще одну хату прироблять через сіни. Так випиймо ж за те, щоб Карпо і Мотря нас не підвели, щоб батьків шанували, всіх вас поважали, нашу землю квітчали!
Вигуки: “Славно! Будьмо! За здоров’я! На щастя!’ Всі цокаються чарками, п’ють. Музики грають польку, гості з-за столу, окрім наречених, а також всі присутні в шеренги по три пускаються в танок колесом від тину до столу. Постійно лунають тюкання, примовки.
К а й д а ш и х а. Сюди піду, туди піду!
Д о в б и ш. Давай-давай, якось буде, якось буде, якось буде!
Б а б а П а л а ж к а. Ой чарка нова, та горілки нема!
Б а б а П а р а с к а. Хилю-хилю не тече, коло серця пече!
Хлопці пускаються в танок навприсідки, дівчата крутяться дзиґами навколо своєї осі, розквітчуючи сцену вихором стрічок. Танцювальне колесо ходить ходором, аж поки всі стомлюються.
Дружки заводять пісню:
Пустіть, свату, в хату,
Нас тут небагато,
Семеро по семеро,
Свату хату перевернемо.
Карпо з тацею, на якій стоїть чарка, а Мотря з тацею з шишками підходять до всіх присутніх на подвір’ї за чергою вклоняються, боярин наливає з сулії – пригощають. До тину з вулиці підходять два воли.
Л і в и й в і л. Як ти гадаєш, нас сьогодні напоять?
П р а в и й в і л. Навіть не мукай на цю тему: старий хазяїн сам он ніяк не нап’ється, а молодому за дівчатами й зовсім не до нас.
Л і в и й в і л. Так, так... Обліпили його дівки, як оси спілу диню, або нашого батька корови.
П р а в и й в і л. Пішли краще полежимо, бо після весілля снопи з поля возить, то добряче на цій крутогорі намучимось.
Л і в и й в і л. А в них так: як гулять – то разом нас багато, а як спуск з гори розкопать, щоб вози не ламалися – то нехай краще дурні воли мучаться.
П р а в и й в і л. Охо-хо-хо-хо!
Л і в и й в і л. Не хо-хо-хо, а му-му-му!
Воли виходять. Дружки співають, народ гуде, веселиться, аж поки гасне світло. Завіса.
Дата добавления: 2015-11-16; просмотров: 39 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Д о в б и ш к а. Ой, матінко рідна! Кайдаші йдуть на розглядини! | | | К а р п о. Дві хазяйки, а в хаті чому й досі не метено? |