Читайте также:
|
М о т р я. Підожди, ще виспишся, а таке коли ще почуєш?
Б а б а П а л а ж к а. (Галопом) Святая святиця, небесна цариця! П’ятінко-матінко, і ти, святий понеділочку, Божий клюшничку. Мокрино, Марино, Агапіте, Алипіє, Іване, Дем’яне й ти, Миколає, Мирликийський чудотворче! Пом’яни, Господи, раба Божого Омелька, та ті книжки, що в церкві читають: єрмолой, бермолой, савгирю і ще й тую, що телятиною обшита. Наберу я в черепок хуху та виллю на раба Божого Омелька. Алилуй же його, Господи, і шарпни його по боках, по ребрах, по кістках, по чересах, коло його скотини. Хрест на мені, хрест на спині, уся в хрестах, як овечка в реп’яхах. Помилуй його, безкостий Марку, сухий Никоне, мокрий Миколаю! Сарандара, марандара, гаспіда угас, василиска попер! Амінь біжить, амінь кричить, аміня доганяє! (Дмухнула на воду тричі навхрест і дала Кайдашеві напитись).
К а й д а ш. Мені аби чого міцнішого, а то що ж...
К а й д а ш и х а (дає бабі Палажці сувій полотна і вузлик грошей). Спасибі тобі, Палажко, одігнала злу силу, а то б усю ніч по лісах бродив та кропиву косив.
Б а б а П а л а ж к а. Я ж не даремно в Києві 20 пасок з’їла, мене нечиста сила боїться більше, як ладану. (Відводить Кайдашиху набік). Втопи в горілці маленьке цуценя, намочи в ній на три дні оселедця і дай йому ту горілку на похмілля – ото вже поможе, як нашим зверхникам політична реформа.
К а й д а ш и х а. Ще раз дякую. Вибачай, що самі не спимо, й тобі не даємо.
Б а б а П а л а ж к а. (Трясе полотном під рукою) Та я ще й не спала. Та мені ще нічого й не снилося. (Йде додому).
Всі заходять до хати. Перед порогом Лаврін притримує Мелашку за руку.
Л а в р і н. Доки там батьки вляжуться, побудь зі мною, бо я за день на тебе й не надивлюся.
М е л а ш к а (горнеться до чоловікового плеча). І я що не роблю вдень, а очі тебе шукають.
Л а в р і н. Коли ти не повернулася з Києва, я думав, що не переживу.
М е л а ш к а. А я, було, нароблюся за день у проскурниці, ляжу, а ти все ніби в головах стоїш.
Л а в р і н. Не кидай мене більше.
М е л а ш к а. Не покину! Ти найдорожче, що в мене є на цілому світі!
Обнявшись ідуть до хати. Світло у вікні гасне. З вулиці прокрадається привид херсонського чумака. Він заглядає у вікно, стукає люлькою і крутить нею перед шибкою – ніхто не виходить. Тоді стукає і крутить гранчатою пляшкою – двері відчиняються, видибує Кайдаш.
К а й д а ш. Покажіть-но, дядьку, ще раз те, що проти місяця переливається.
Чумак відступає до тину, манить за собою – Омелько за ним. Чумак на вулицю – Кайдаш за ним. Через якусь мить у ставку щось булькнуло, аж виляски пішли. На подвір’я влітає баба Параска, зопалу стукає у вікна.
Б а б а П а р а с к а. Марусе! Лавріне! Вставайте! Біда! Нема!..
З хати вибігли перелякані Кайдашиха, Лаврін, Мелашка, з іншої – Карпо і Мотря. Баба Параска бігає довкола першої трійки.
Б а б а П а р а с к а. Біда! Нема! І ніколи вже не буде!
К а й д а ш и х а. Та зупинись, не здіймай вітру! Кого нема?
Б а б а П а р а с к а. Омелька вашого вже нема! Йшли чоловіки з шинку, бачать під греблею в ставку щось біліє – туди, а він уже неживий. Був – і нема!
Дата добавления: 2015-11-16; просмотров: 72 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Йде зі сцени. | | | Картина п’ята. |