К а р п о (До Мотрі). Мотре, не пускай вінка на воду, щоб мені за ним не лізти та ніг не мочити. Давай просто в руки.

М о т р я. Ач, який котик! Хоче рибку з’їсти, і лапок не замочити! Я так зроблю, як звичай велить.

К а р п о. Коли на тебе Петро он весь вечір зирить, як кіт на сало.

М о т р я. А ти добре пильнуй! Вбережеш – твоє буде! (Іде з вінком до ставу, Карпо за нею).

Хлопці співають:

Скакала жабка під гречкою,

За нею Карпо з уздечкою:

Ой чекай, жабко, загнуздаю,

Поїду Мотрю провідаю!

Та ой чи жива, чи здорова

Моя Мотря чорноброва?

Карпо жартівливо свариться на хлопців кулаком.

Дівчата співають:

Ой на горі буркун родив,

А до Ганнусі Іван ходив.

Роди, буркуне, дородишся,

Ходи, Іване, доходишся.

А чи гарбуза, а чи дині,

А чи з Ганнусі господині.

Молодь починає стрибати через багаття.

Д і в ч и н а у вінку. (Ловить хлопця за рукав) Пішли вже в ліс цвіт папороті шукати!

Х л о п е ц ь. А хіба вона вже розквітла?

Д і в ч и н а у вінку. Ой, вже давно розцвіла, а хто той цвіт першим зірве, тому скарб відкриється!

Взявшись за руки зникають в лісі.

Б а б а П а л а ж к а. А чия то така проворна, як ти в молодості?

Б а б а П а р а с к а. Степанидина. Вона така легкодоступна, що до неї хлопці ходять, як діти до школи.

Б а б а П а л а ж к а. Вона наче в тебе вдалася. Не дурно ніхто й досі не сватає. До мене-то, ніде правди діти, йшли старости, так що в м’ясниці й двері не зачинялись. Я одіслала з гарбузами двадцять пар старостів, а до тебе з старостами ніхто й через поріг не заглядав.

Б а б а П а р а с к а. Виріс язик у тебе в роті довший, ніж у корови. Ніхто мені так не допік аж до живих печінок, як ти, капосна! (Відвернулась).

Дівчата галасливою юрбою обступили Лавріна.

Голоси: Лавріне! Лавріне! Давай стрибнемо з тобою через вогонь! І зо мною! І я хочу!

Л а в р і н. Та як по одиначки, то й до ранку не перестрибаємо. Ставайте хоч по дві.

Лаврін стає в центрі, по боках дві дівчини, переплітають руки і як трійка коней під гікання, сміх і свист розбігаються, стрибають через багаття. Потім Лаврін так само стає з іншими двома дівчатами. За їхнім прикладом “троїться’ й інша молодь.

К а р п о (З Мотриним вінком у руках). Пішли, Мотре, цвіт папороті шукать.

М о т р я. Е ні! Я вже тобі раз казала про регламентні норми(загинає пальці): заручини, сватання, весілля, а тоді вже й квіточки зривать.

К а р п о. То дозволь поза регламентом тебе хоч додому провести.

М о т р я. То й проведи. Тільки обережно, бо, може, під черешнею вже мати жде з качалкою. (Йдуть обоє зі сцени).

Б а б а П а л а ж к а (До баби Параски). А слабо через вогонь перескочити? (Підбирає спідницю, розганяється, стрибає через вогонь і під сміх молоді зникає зі сцени).

Дівчата беруться за руки, знову з піснями ведуть хоровод.

Б а б а П а р а с к а. Та я в молодості, блін, і не такі висоти брала! (Підбирає поділ, розбігається, але стрибає не через вогонь, а збоку, і також зникає зі сцени іншим боком).

Багаття згасає. Лемент вщухає. Хлопці паруються з дівчатами, беруться за руки і йдуть до лісу шукати цвіт папороті. Світло гасне, чути гул землі, тріск дерев, свист, шум. Потім все затихає. Лине легка радісна музика. На заднику випливає, навсібіч пломеніючи, квітка папороті.

Дата добавления: 2015-11-16