Читайте также:
|
« Псевдо Щоденник»
Сьогодні ми знову зустрілись…ходили на суші. Все було чудово. Купа нових емоцій, вражень і позитиву. Уявляєш, щоденнику, її улюблений сік, також, апельсиновий і взагалі в нас надзвичайно багато спільного. Все, що подобається їй подобається і мені, хоч про все я їй не казав, щоб не виглядало награно. До нашого другого побачення ми дуже багато спілкувались по телефоні і це мені подобалось. Коли я був з нею, то забував про все на світі, про все. Я танув в її очах. Вони були чудові, як і все в ній. Блять… невже я закохався. Та ні це не можливо. Вона мені часто по телефону говорила, щоб я почав ходити до церкви, але я казав, що коли буда вважати за потрібне, то тоді піду. Блять…шо я пишу, я ж повинен з нею переспати, інакше буду лисий. В кінці побачення я знову провів її до пижика і вона знову не дала себе нормально поцілувати. Був поцілунок, але такий дитячий. Це мене інтригувало.
Мені з нею дуже подобалось, я жалію, що я на неї поспорив, але вже треба дійти до кінця. Блять… як я не хочу її обманювати. Я б усе віддав, щоб відмінити той клятий спор. Я все робив, щоб ми зустрілись 8 березня. Але в глибині душі я все це робив для того, щоб перемогти. Не люблю програвати. Що зі мною…
26.02.11р.
Кожного дня ми спілкувались по телефону…зазвичай дзвонила вона – коли на своєму телефоні я бачив «Юля 7 Спор» для мене наставало свято. Кожного вечора мені хотілось почути її голос. Її слова мене заворожували. Я не розумію, що зі мною. Якесь сказане «Цьом», але як воно мене тішило. Я ні про що не можу думати окрім неї. Її голос мені хотілось записати на диктофон, щоб потім цілу ніч слухати; хотілось, щоб її дотик був татуїровкою, який би завжди був зі мною; мені не хотілось спати, а хотілось думати про неї; я усвідомив, що жив на вершині гори, а моє щастя чекало мене внизу; я зрозумів, що треба говорити те, що відчуваєш і робити те, що думаєш. Мені хотілось дивитися, як вона спить і міцно обняти, попросивши Бога, щоб Він зробив мене її ангелом охоронцем.
Вчора я ходив до церкви, але Юлі я про це так і не сказав. І не скажу. Я не розумію, що зі мною коїться. Коли я молився, то усвідомив, як багато болі я завдавав іншим дівчатам, але чомусь в минулому це мене не хвилювало. Я якийсь звір. Я закохався…
01.03.11р.
Сьогодні ми знову зустрілись щоденнику… Зазвичай до третього побачення в мене вже був секс з дівчиною, але тут все було інакше. Я ішов і знав, що сексу не буде. Але це мене не стримувало. Навпаки, я з ще більшою охотою біг на це побачення. Мені хотілось просто її побачити, обняти, поспілкуватись…
Коли ми пили каву, то я розповів їй, що я пікапер…і уявляєш, вона це нормально сприйняла. Чому я це розповів? А, напевне, не хотілось більше її обманювати. Не хотілось тримати від неї таємниць. Але той клятий спор не дає мені спокою.
Вона мені дуже подобається, я не можу без неї. Навіщо я спорив? Скільки болі я завдав іншим? Пікап зробив з мене тварину без почуттів. Коли я ходив до церкви, то усвідомлював, що я поганий і я хотів змінитись.
Для чого я це робив? Для тієї короткої миті, яку всі називали оргазмом, чи для того, щоб бути крутим чуваком? Не знаю, щоденнику, я заплутався. Але сьогодні я зрозумів, що не гідний такої дівчини як вона, я просто не заслуговую на неї. Вона ангел, який живе на землі, і якщо я не зупинюсь, то заберу в неї крила. І зроблю їй боляче. Блять, що робити…?
04.03.11р.
Дата добавления: 2015-07-10; просмотров: 56 | Нарушение авторских прав