Франсуа де Ларошфуко
Але коли я прокинувся, то відразу почались проблеми. Сестра сказала, що не звільнить мені квартиру, бо її подруга десь поїхала і вона немає куди піти переночувати. Але я все ж таки зміг її умовити за свій рахунок піти в готель. Та це було не все…зателефонувала Юля і сказала, що може не приїхати. Це був крах, я розумів, що якщо вона не приїде, то спор я програю. В голові виникло багато різних ідей, але жодна з них не була досконалою. І в кінцевому, закуривши, я вирішив просто чекати. Що буде, те буде. І тут через годинку знову дзвіночок від неї. Її слова повернули мене до життя: «Я приїду, але пізно, десь годинка дев’ята вечора». «Хаха… тим краще»- подумав я. Прибравши в квартирі, що я робив досить рідко, я нарізав купу фруктів її улюблених, поставив на стіл Пляшку Мартіні, розпалив ароматичні свічки по всій квартирі, щоб був хороший збуджувальний запах і, включивши музику, чекав її приїзду. Все було ідеально.
Задзвонив телефон… вона сказала, що в центрі. І я пішов за нею. Коли ми зустрілись, в неї був хороший настрій, що мене радувало. І знову дорогою почались питання:
- А куди ми ідем?
- Ну як куди? До мене.
- Макс, а може краще десь тут каву поп’ємо і я поїду додому, бо до 12 години я повинна бути вдома.
- Хаха… до якої 12. я лишень подарунок подарую тобі після 12, коли настане повноцінно 8 березня, бо наперед не можна дарувати.
- Хаха. Ой ні…такого не буде.
- Ну побачимо. Пішли.
Ну коли вона зайшла до мене то була здивована атмосферою, яку я створив, зробивши невеличку екскурсію по квартирі ми сіли за стіл і почали легенько пити. Я рідко зустрічав дівчат, які не соромились пити в мене такими дозами. Ну я не кажу, що вона пила багато, але ми випили десь по п’ять мартінок. Це мені дуже подобалось, вона поводилась дуже впевнено і природно. Я відчував високий рівень комфорту. Потім почались легенькі танці. Її вміння рухатись просто вразили мене, а коли спеціально для мене вона сіла на шпагат, то я ледве себе контролював. Згодом ми почали пити Мартіні з горла, що було дуже весело. Легенький аромат сп’яніння відчувався і дозволяв нам не контролювати себе. І тут вона сказала: «Макс все прекрасно, але я дійсно кохаю свого хлопця». Я проігнорував це і перевів тему, і через 10 хвилин почалась жара. Ми цілувались, як навіжені. На столі, на підлозі, на ліжку…по всій кухні.
Настала 12 година. Юля вже забула, що їй потрібно було додому і я зрозумів, що прийшов час дарувати подарунок. Ми пішли у спальню. Коли вона побачила ту величезну коробку, то а ж злякалась.
Знаючи її любов до подарунків, я знав, що цей подарунок їй дуже сподобається. Відкривши першу коробку вона витягнула троянди і тут я промовив: «в моєму житті ти будеш на першому місці до того часу доки не зів’яне остання троянда». Я розумів, що краще б звучало, я буду кохати тебе до того часу доки не зів’яне остання троянда, але таких слів я принципово не говорив, я не вірив в кохання. Я вірив в закоханість і знав, що воно переростає у взаємоповагу і взаєморозуміння основані на довірі. Тому і сказав так. Коли вона взяла наступний подаруночок, то витягнула звідти портрет. Звичайно, що я сказав, що то я намалював – вона була в шоці. Відкриваючи подарунок в якому був наступний, вона не знала коли закінчиться ця казка. І тут дійшло до презервативів. У неї з’явилась значна посмішка на обличчю. І я промовив:
- Ну а дальше все залежить від тебе. Якщо захочеш я зроблю тобі ще один подарунок.
- Зробиш мене жінкою?
- Я зроблю тебе щасливою…ну і жінкою також…ха ха (ну звичайно, що я лишень трахнути тебе хочу)
Все було чудово, я відчував, що вона починала закохуватись в мене. Ми знову почали цілуватись на ліжку і тут вона мені каже: «Макс, якщо чесно, то я вже не знаю кого я кохаю». Перемога, я знав, що зумію її закохати в себе. Це саме те, що мені було потрібно. Бо без щирого, наївного, жіночого кохання я сумнівався, що я зможу виграти спор. Тому я мусив давити на почуття. Дівчина, коли себе накручує, що кохає, є легкою здобиччю для хлопця.
Коли ми пристрасно цілувались і терлись один в одного я бачив, що вона хоче так сильно, що вже майже себе не контролює. Я збуджував її як міг. Цілував шию, вушко, все тіло і робив легенькі засоси. І тут я знімаю кофточку і вона знімається! Я знімаю ліфчик і він знімається. І тут виявляється її найчутливіша зона знаходить на сосках. Вона навіть не давала мені до них доторкнутись, бо відразу рівень її збудження ставав критичним. Знявши до половини її штани я вирішив нарешті спитати потрібне мені питання, хоч, для пікапера воно було стидним і в таких випадках риторичним:
- То шо ми робим?
- Кохаємось
- (Єєє) Ти впевнена?
- Так впевнена.
І тут я не думаючи встаю і йду курити, і кажу, щоб вона ще раз добре все обдумала. Покуривши, іскра романтики і пристрасті була втрачена. Коли я повернувся, то ми просто лягли спати, але я не міг заснути. В голову лізли різні думки. Спали ми недовго. В годині 5 ранку вона прокинулась, почала мене цілувати і сказала:
- Макс, Мені потрібно додому.
- Не цілуй мене не треба. – зі злістю говорив я, - Тебе провести чи просто викликати таксі.
- Як хочеш.
- А ти як хочеш?
- Ну можеш провести, а то ще якийсь таксист-збоченець попадеться.
- Добре, але поки ми будемо їхати до тебе. Ти повинна зробити вибір або я, або твій хлопець. Але не забувай якщо ти вибереш його ти назавжди втратиш мене.
Вона почала плакати і кричати, що не знає, що робити, що вона не хоче мене втрачати і тому подібне. Вона просила взагалі не говорити таке слово як «втратиш». Їй дійсно було боляче робити вибір, але я бездушно продовжував напрягати. Я знав, що так не можна робити. Якщо вона була зі мною, то вона моя і іншого вже не існує, але так було потрібно…
Я добре знав, що вона вибере його, але тут почалось найцікавіше…вона засумнівалась і мало не промовила, що вибирає мене, але я вмішався і сказав, щоб вона подумала до завтра. Я знав, що емоції впадуть і коли вона добре все обдумає, то вибере його і все буде класно. Біля її під’їзду ми довго стояли, вона не хотіла йти і цілувала мене як в останній раз. Але все ж таки ми розійшлися і вже через декілька хвилин я був в себе в дома і тут дзвінок від неї. Розмова знову затягнулась. Головним її висловом було «Ну, блін, чому я не лишилась в тебе до ранку? Вдома й так всі сплять. Блін»
Я лежав на ліжку і не міг уявити, що пів години тому на цьому ліжку була прекрасна дівчина, яка була на стільки збуджена, що я ще не бачив нічого подібного і я цим не скористався, я залишився без сексу, хоч сексу дуже хотілось.
В її голосі я чув якусь схвильованість і розгубленість. Я знову їй говорив про вибір, а потім нагло сказав, що хочу спати і вибив.
І тут я почав вести псевдо щоденник про цю історію, як я намагався розвести незайману і закохався, але робив все це продумано і з вигодою для себе. Перед написання щоденника мені згадалась одна її фраза, яка просто не виходила з моєї голови: «Макс, дай мені чимось в голову, щоб я відключилась і трахни мене». Скільки пристрасті, пошлості і відвертості – бомба.
Дата добавления: 2015-07-10; просмотров: 148 | Нарушение авторских прав