|
Читайте также: |
Франсуа де Лафрушко
Тієї ночі мені приснився сон: стою я, Ангелюк Максим – лисий і нікому не потрібний, в руці тримаю свій виграш, але він чомусь весь в крові. Нікого немає поруч…я сам в цілому світі – в своєму світі.
Прокинувшись, я відразу взяв сигарету і закурив, спати вже не хотілось, в голову почали лізти різні думки. Вперше в житті я спитав себе: чи правильно я роблю? Але відповіді не було. Одягнувши все чорне, але досить стильне і дороге, я попрямував в універ. Легенький йожик на голові розвівав вітер. Я не любив носити шапки, в мене навіть її не було.
Після пар, на яких я тоже чомусь не міг заснути я попрямував у місто до друзів, вони вже мене чекали. Першим питанням було:
- Ну як пройшло побачення?
- З незайманою діло на мазі…
- А з тією позавчора…як все пройшло?
- Чпокнув!!! (блять жорстоко я з нею повівся, коли пішов не попрощавшись) – з гордістю відповів я.
- Ох, красава, ну ти і мочиш чувак. До речі, у мене якийсь відкат починається…шо робити? – сказав Вова.
- Ну треба шось зачудити…ммм…гайда на якійсь зупинці заспіваємо по одній пісеньці?
Хлопці відразу зі мною погодились і ми пішли співати. Коли я піднімався на лавочку, то серце завмирало від страху (хоч робили ми вже це не один раз), ноги починали підкошуватись і емоції просто зашкалювали. Проспівавши, свою улюблену українську пісню «В саду гуляла», я зійшов з п’єдесталу і підійшов до пацанів. Враження були чудовими, тобі ставало дуже легко. Єдиний спосіб подолати свій страх – це піти йому на зустріч і перебороти його, чим ми й займались. Я починав розуміти, що людям байдуже, що твориться навколо, всі замкнуті в своєму світі. Коли я співав (а голос в мене жахливий) мене помітила одна дівчинка і відразу підбігла і спитала:
- А ви на шо поспорили?
- На 10 доларів – не думаючи ляпнув я.
- Класно! І ти типу виграв?
- Так… і вже знаю, як я їх потрачу.
- І як?
- Ми сходим з тобою, в якесь хороше місце і класно проведем час (а потім я трахну тебе і лишу). Тому давай 80…
Дівчинка була трішки шокована, але номер продиктувала відразу. Вона була дуже симпатична, дороге взуття, хороша стрижка, класна сумочка, говорили про те, що сім’я в неї не бідна. Це мене зацікавило. Попрощавшись з нею, ми, щоб не привертати зайвої уваги до себе, пішли співати на іншу зупинку. Коли співав Вова, я слідкував за реакцією людей, більшості було байдуже, дехто це позитивно сприймав, але всі дивились з якимось презирством і заздрістю. Більшість людей сковані в певних суспільних рамках і для них заспівати в людному місці в тверезому стані було недоступним. Щодо нас, то ми не виходили за ці рамки, ми просто їх розширювали для себе.
Після того всього настрій був чудовий, тобі здавалося, що ти – володар світу. В усіх появилась блятська усмішка на обличчі, очі почали світитись – ми були готові до подвигів.
І тут я несподівано бачу пацана, який вчора кидав свої фото на пікап-форум, щоб ті допомогли йому зі стилем. Сказавши про це своїм, ми не думаючи підійшли до нього, дещо розповіли і погодились його безплатно дечому навчити. Він був у захваті від нас. Його очі дивились на мене і на інших, як на кумирів. Його переповнювали емоції.
І тут почалось. Я, перед тим як послав його до дівчинки, довго пояснював, що казати і як це казати, що відповідати на їх відмазки, типу: «я не знайомлюсь на вулиці, я не роздаю свої номери телефону, в мене є хлопець, я спішу, давай я запишу твій номер і тобі зателефоную, і т. д.» Все це було дуже просто. Я пояснив йому, що більшість дівчат говорять це не тому, що не хочуть дати свій номер, а тому, що не хочуть виявитись легкодоступними. Хоча бувають такі, які, дійсно, не хочуть давати і не дадуть, але їх, слава Богу, небагато.
І так перший підхід нашого учня Ігорка виявився невдалим, ну нічого підбадьорив я його, з ким не буває. Тим більше я вже не вперше тренував пацанів на вулиці, а в нічних клубах я робив це регулярно, хоч нічого на цьому не заробляв, я просто безплатно гарно проводив час і робив так, як мені хотілося. Мені подобалось вчити людей, але були такі клієнти, які показували декількох дівчат і ти повинен їх будь-яким чином затягнути до них у vip-зону. Це мені не подобалось, хоч суму яку я тратив на себе в нічному в цей час була досить великою, а платили вони.
Щось мені підказувало, що сьогодні я буду ночувати сам. Хоч до кінця дня ще було багато часу. І тут я бачу блонду – симпатичну, дорого одягнену з красивими оченятами, я її дуже часто бачу в універі і вона завжди на мене палить очима, але у своєму Вузі я не знайомлюсь, принципово, у мене і так репутація бабника, а ще зайвого клопоту… мені не потрібно. Але і тут невезуха – вона йшла з пацаном – високий (десь під 2 метра), здоровий і набагато старший за неї. Не везе…але після того, як я побачив, що в неї є хлопець вона мене почала цікавити набагато більше, не знаю чому, але мене тягнуло до важкодоступних, бо з іншими було просто не цікаво, я не відчував ніяких емоцій, а цей варіант був, що треба…
Дата добавления: 2015-07-10; просмотров: 208 | Нарушение авторских прав