|
Читайте также: |
Ф. Достоєвський
Ранком, коли я вийшов з її будинку і сів на пижик до себе додому, я зрозумів, що не роблю нічого поганого, що це жінки не розуміють чого вони хочуть. Їм завжди мало, і ілюзія, що той кращий за мого, змушує робити їх необдумані вчинки. Також вони часто займались сексом, бо просто хотіли розважитись і попробувати щось нове. Я дарував їм емоції, я дарував їм щастя. Можливо, короткотривале, але щастя.
Пам’ятаю, як я одній дівчинці пояснював: взяв в руку маленький камінець і сказав, що це вона; підкинув його вверх і він упав низько на землю, а після цього продовжив: «Бачиш ти була на певному рівні внутрішнього стану (типу висота камінчика від землі), коли ти була зі мною, ти здійснила політ вверх. І хоч після цього ти впала набагато нижче і сильно вдарилась, але цю секунду польоту ти не забудеш ніколи.» Після цих слів ми зайнялись сексом вкотре. Це свідчило проте, що дівчата люблять ризикувати у пошуках свого принца, у пошуках свого щастя.
Час піджимав… і потрібно було, щось робити, щоб перемогти в цьому нелегкому спорі. Ми домовились зустрітись на вихідних, які вже були дуже близько. Тим часом я поїхав у гори на декілька днів, хотів побути на самоті, подумати, щось почитати і водночас просто відпочити.
Настали вихідні і я вирішив залишитись ще в горах. Двохмісна палатка і я сам. Це було дивно для мене, але я чомусь відчував душевний спокій. Подзвонивши своїй незаймані, я сказав, що зустрінемось ми вже а ж 7 березня і зустрінемо 8, як новий рік. Вона почала морозитись, що типу до мене не піде, але я сказав, що якщо вона захоче, то до 12 години я відвезу її додому. І тут вона погодилась.
Коли я прокидався зранку і виходив з палатки, то навколо себе я бачив лише гори і ліс…тишина, ніякого міського гаміру, ніяких проблем…все чудово. Сигарета, не забирала в мене здоров’я, а навпаки робила мене сильнішим і додавала стимулу. Я відчував всю простоту свого існування, я розумів, що я не такий як всі, що я можу набагато більше як інші. Я робив лишень те чого хочу, ніякої совісті, моралі, лишень мої бажання і мої потреби були на першому місці. Я жив за принципом роблю все від чого отримую задоволення і від чого ловлю кайф. Головне не результат, а сам процес. Мене тішило, що я зміг усвідомити багато речей. Пам’ятаю перше, що я усвідомив для себе, ще дуже давно, що з дівчиною я йду в кафе не для того, щоб наїстись чи напитись, а йду просто посидіти і поспілкуватись. Ті дві кави, які я завжди брав, це не для нас, а просто оплата за те, що ми тут сидимо. Наступне, що досить важко мені далось – це усвідомлення того, що відносини починаються лишень після сексу і я повинен робити так, щоб дівчина мені дала для того, щоб я нарешті промовив: «Давай будемо разом», хоч ще жодна цього не почула.
Нічний клуб – це був мій осередок…там я відчував себе дуже впевнено і гармонійно. Багато друзів барменів, офіціантів і піджеїв добавляли мені впевненості. Коли дівчата бачили, що я з усіма вітаюсь, то починали ставитись до мене зовсім інакше. Навіть розмова з охоронцями допомагала мені в знайомстві. Я розумів: чим більше в тебе знайомих в нічному клубі, тим більш ти бажаний іншими. Я був задоволений, що навчився цього і зрозумів у досить юному віці. Коли я дивився на свого батька (якого досить рідко бачив) то розумів, що в свої 19 я вже переплюнув його. Він не міг уявити цифру дівчат, з якими я переспав. Мати знала чим я займаюсь. Вона це називала блядством і завжди просила мене з цим зав’язати, але незважаючи на це постійно давала мені гроші на дорогі шмотки і на потреби, які мені були необов’язковими.
Поживши декілька днів у горах без Інтернету і техніки, я повернувся в місто. Коли я ішов на квартиру, то побачив, що світ сповнений розпустою. Всі хотіли, але не в усіх виходило. Моя самооцінка була дуже високою, я дуже любив себе, що багатьом не подобалось, але всі мною захоплювались.
Одного разу моя одногрупниця сказала мені, що я дуже високої думки про себе і що я уявив з себе великого мачо, на що я відповів, що я ніколи не промовляв в свою адресу таких слів, як мачо, альфонсо чи бабник. Вона сказала, що я так думаю про себе і я відповів, що це ви всі так думаєте, а я це знаю. Після цього більше вона мене чіпала щодо цього.
Вона зрозуміла, що це в її голові склався такий образ про мене, і водночас це мене тішило. Якщо ти людям не кажеш, що ти пікапер, а поводишся так, що вони кажуть це самі, то це означає, що ти, дійсно, хороший. Байдуже чи це їм подобається, чи ні. Головне те, що вони так думають. Ти насаджуєш їм цю думку, не словами, а вчинками. Це як любов: людина не повинна про неї чути, вона повинна її відчувати.
Одне, що мене не дуже тішило, те, що я не міг уявити яким буде мій кінець. В голові постійно складався образ самотньої старості. І що я пчихаю і нікому сказати: «Будь здоровий». Це була єдина річ про яку я задумувався, хоча я задумувався про це дуже рідко. Але сидячи в горах на самоті, ця думка часто приходила в мою голову.
Я мав з ким провести ніч, але не було з ким провести все своє життя. Може не зустрів ще. Але швидше за все не було такої, яка б могла мене зацікавити. Ще в дитинстві я хотів знайти собі багату дружити і жити за її рахунок, щоб нічого не доводилось робити. Егоїстично? А хто сказав, що я альтруїст. В моїй душі було більше егоїзму, як віри. Кожний мій вчинок був для себе. Я не думав про наслідки, я не думав про свої вчинки. Добре я робив чи погано для мене не було важливо, тому що я не бачив чіткої рамки між цими поняттями. В доброму вчинку завжди є краплинка поганого, а в поганому, частинка доброго – це як в ін-янь і від цього я завжди відштовхувався. Коли від мене виходили дівчата після сексу і я ставився до них, як до шалав – це здавалося б погано, але буде для неї уроком і, можливо, вона не буде спати з пацаном на першому побачені – це вже добре. Я постійно дивився, що стакан, хоч на трішечки заповнений, а то шо він був майже порожній мені було байдуже.
Колись давно одна дівчинка сказала мені: «Я тебе ненавиджу.» На це я їй відповів: «Зайчику, протилежність любові – це не ненависть, а байдужість і якщо ти мене ненавидиш – це означає, що я тобі не байдужий». Ці слова я почув колись дуже давно, навіть не пам’ятаю де, але любив їх використовувати.
Дата добавления: 2015-07-10; просмотров: 131 | Нарушение авторских прав