За яких умов можна визнати договір недійсним?

Згідно ст. 639 Цивільного кодексу України, договір вважається укладеним, коли йому надано тієї форми, про яку домовились сторони, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Статтями 207, 208 ЦК України передбачено, що правочини між юридичними особами належить вчиняти в письмовій формі. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв’язку, якщо він підписаний його стороною.

Стаття 180 Господарського кодексу України вказує, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

На практиці часто виникає ситуація, коли при укладанні договору не було досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору і одна зі сторін звертається до суду з вимогою визнати такий договір неукладеним або недійсним. В даному разі потрібно чітко розмежовувати підстави для визнання договору неукладеним та недійсним. Окрім того, необхідно враховувати судову практику.

Так, постановою Вищого господарського суду України від 26 червня 2008 р. у справі № 40/521-07 позивачу було відмовлено в задоволенні позову про визнання договору неукладеним на тій підставі, що предмет позову у даній справі не співвідноситься із встановленим законом способом захисту права. Суд в мотивувальній частині зазначив, що заявлена позивачем вимога про визнання договору неукладеним не відповідає встановленим статтею 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України способам захисту цивільних прав, тобто, не може бути самостійним предметом розгляду і доказування в окремій справі. Оскільки відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, договори, то неукладення договору, тобто його відсутність, не породжує цивільних прав та обов’язків, отже сам лише факт неукладення договору не порушує та не оспорює права і охоронювані законом інтереси сторін між якими не укладено договір.

Вимога про визнання договору неукладеним є вимогою про встановлення факту, який має юридичне значення. Такий факт може встановлюватись господарським судом лише при існуванні і розгляді спору, який виник між особами, про право цивільне. Встановлення цього факту є елементом фактичних обставин справи та обґрунтованості позовних вимог. Така вимога не призводить до поновлення порушених прав, а тому вона не може бути предметом спору та самостійно розглядатись в окремій справі.

Як діяти стороні, яка вважає, що договір є неукладеним? І яким чином повернутись до стану, який існував до моменту підписання договору, тим більш якщо сторона частково або в повній мірі виконала зобов’язання?

В постанові № 9 Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно зі статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.

В даному випадку особі потрібно звернутись за захистом своїх прав до відповідного суду шляхом стягнення безпідставно отриманих коштів.

Дата добавления: 2015-07-11