Спор...
Розділ 1
К. Паустовський
- Макс, ти ж знаєш, що спор – це зло і ні до чого доброго він ще нікого не доводив. Хочеш проявити свою крутість, роби це в інший спосіб. Он дивись, які дві блонди пішли, лишись того спору!
- Ніфіга, мені вже це набридло, хочу чогось цікавішого, а то все, як за розкладом: знайомство, побачення, кіно - секс...нецікаво. Хочеться чогось нового!
- Мале й нерозумне! Але, як хочеш,твоє право. Олег, перебий тоді! Не забувай в тебе є місяць, сьогодні 22 лютого, до 8 березня перший етап, до 22 березня визначиться переможець... як і домовлялись. О, до речі в що споримо?
- Та як завжди...ок?
- Домовились!
- Удачі! - з посмішкою, промовив Олег перебиваючи нам з Володею руки.
З цими чудовими хлопцями я познайомився досить недавно, але ми встигли подружитись і на даний час вони були моїми найкращими друзями. Звичайно, в кожного з них були свої причуди, але то таке. Вова любив розповідати одні й ті самі історії по декілька разів, але, незважаючи на це, був досить начитаний і підкований у веденні комунікації, що, напевне, і було основною причиною нашої з ним дружби. Я любив з ним спілкуватись, завжди брав щось корисне для себе. Жаль, що комплекси з приводу зовнішності поїдали його з середини і дуже часто руйнували впевненість, яка так необхідна при знайомстві з протилежною статтю. Розбір де реальність, а де ілюзія поглинула його з середини, і інколи в мене складалося таке враження, що Володя вже сам заплутався, але не визнавав цього. Ми зазвичай не визнаємо наших помилок і доводимо свою правоту так вперто, що самі забуваємо де істина.
Олег - це інша історія – високий, з кучерявим волоссям симпатичний «хлопчик», в якого були якісь проблеми пов’язані з дитинством, складна психологія, яка була зайвою для мого сприйняття. Докопуючись: чому ми дружимо? Ми ж такі різні. Я зрозумів одне. Олег – це був баланс між мною і Вовою, який поєднував і тримав разом.
Ми сиділи в кафе і розглядались по сторонам в пошуку з ким би познайомитись і повеселитись. Тим часом план, як виграти спор вирував у моїй голові.
- Добре, пацани, я їду до незайманої, хоч дуже не хочу – тихо і схвильовано промовив Вова.
- Та, бля, для чого робити те чого ти не хочеш? Забий!!!
- Так-так, правильно каже Макс.
- Та ні я все ж таки піду. До завтра.
- Тоді бувай, дозавтра!
Потиснувши нам з Олегом руки, Вова відправився на побачення зі своєю незайманою, досі сміємось з цього, бо невинність вона втратила, а от кличка лишилась…напевне, на все життя.
Ну наш великий теоретик пішов, треба братись до практики, ми вирішили підійти до двох блондинок, які сиділи в іншому залі, план був простий, спочатку підходить один, потім підходить інший і спілкується на ті самі теми, що і попередній. За деякий час сйому, я зрозумів, що вдвох водно час підходити тупо, бо хто буде вести і домінувати у розмові буде бажаний для обох, а інший в прольоті. Тому потрібно спочатку підійти одному, розвідати обстановку, поговорити трішки, ну там: де вчаться?, звідки?, чим займаються?, що люблять?, який настрій?; а потім дозволити підключитись іншому і не хай він говорить те саме. Тоді в обох будуть одинакові шанси.
Коли я підходив до цих блондинок, то не думав, що казати, а просто дивився на них, як на просте м’ясо, як на легку здобич. Перед тим, як підходити, я розглядаю жертву, потрібно помічати дівчат, яким ти подобаєшся - це головне, з ними досить легко і результат завжди бажаний. На столі в них було 2 бокали пива - значить прийшли потриндіти і розслабити себе; на коктейль чи навіть на чіпси грошей не вистачило – студентки; помнутий піджачок і не акуратна зачіска, яка в неї була свідчило про те, що швидше за все гуртожиток; на сумочці велетенська емблема "Versace", хаха...я так і повірив прям з Італії, які вони туповаті, як млі діти. Інколи на перший погляд виглядають класно, але придивившись, зникає бажання підходити.
Ішовши до них, я помітив, як вони звернули увагу, на мою стрижку, так вона дійсно заслуговувала уваги, згодом оцінили мій годинник і джинси від "Klember", ну сорочку вони навряд за цінили, але я ж не сто доларова купюра, щоб подобатись всім і всім. Так я любив хороший і дорогий одяг, хоч, насправді, ніде не працював і бабки брав у батьків, які також не були багатими, але мама любила свого синочка.
Найлегший спосіб познайомитись - це підійти і сказати:
- Привіт!
- Привіт, - хором відповіли дівчата, а ж смішно стало.
Я не мав бажання придумувати, щось оригінальне, тому що вони були легкодоступними і почав дуже просто.
- Як вас звати?
- Аня...
- Таня...
- Ммм.. кумедно сказали, часто тут буваєте? - я просто не міг ще вирішити, яка з них моя, тому і звертався до обох.
- Ну так... любим отак після шопінгу зайти випити по кок...
- Хахахахах – хотіла сказати по коктейлю, що вона меле який шопінг, але дівчата люблять накручувати, набивати собі ціну, був би в мене гірший настрій, загрузив би обох, але сьогодні в мене була квартира вільна і вони були симпатичні, чому б не повеселитись.
- Ну вона мала на увазі по-пиву… - поправила подруга.
- Так-так, дівчата я зрозумів... і як шопінг, щось прикупили собі? - ну я бачив, що вони без нічого, тому і добавив, - Ну хоча зараз ні завозу ніякого немає, повсюди один срач, навіть, немає що вибрати, потрібно їхати в столицю, бо тут одне гівно. (і ви включно).
- Так, ти маєш рацію, цілий день ходили і нічого толкового не знайшли!
- (ну я й не сумнівався, цієї ночі чпокну Таню, сідаю до неї) До речі мене, Макс.
- О, це моє улюблене ім’я – скрикнула Танюша.
- Ім’я Таня, теж мені дуже подобається. (ну бля як не щиро я це сказав… хаха., але вони походу не помітили)
Після п’яти хвилин розмови, підійшов Олег, ну він тоже нічо не напартачив, і десь через 20 хвилин від мене звучить фраза:
- Дівчатка, давайте робимо так: цей суботній вечір дуже класно почався і треба його класно закінчити, тим більше це можливо початок, чогось більшого, - ну це так, типу на стосунки, якісь там натякаю, - Тому їдем десь покуримо кальян – звичайно, що кальян їх чекає в мене вдома, розігнався водити цих шалав кальянними.
Недовго думаючи вони погодились, ну звичайно, вони чекали, що ми заплатимо за їх пиво, але ми цього не зробили.
Приїхавши до мене додому, а квартира в мене була в хорошому елітному будинку, вони відразу спитали:
- А куди це ми приїхали?
- (Їбати зараз вас будемо, ви ніби ще цього не зрозуміли) В мою кальянну, тут найкращий кальян в Україні, а вашим кальянщиком буду я (хаха, оце загнув, в мене навіть кальяну нема вдома)
Ну поки вони вагались, то Олег заплатив за таксі і ми вийшли з машини, дороги назад вже не було.
Зайшовши в квартиру, навіть я відчув атмосферу блятства, все було мов створено для зваблення дівчат: велика простора кухня з лоджією для куріння і вся вкрита ароматичними свічками, які були родзинкою романтики. Інша кімната була в стилі хай-тек, велика плазма, класне водяне ліжко, чудові бузково-сірі кольори стін. Тут ніхто не міг встояти.
Відкривши свій бар, між Мартіні і шампанським я вибрав шампанське, бо зрозумів, що ці дівчата не коштують Мартіні, а кави....а її було жаль.
Було дуже просто, декілька фокусів на картах і вони вже майже голі. Взявши Таню за руку я повів її в кімнату, а Олег з тією дівчиною - забув, як її звати, в мене дуже погана пам’ять на імена - залишився в кухні, де було просторе ліжко.
Через 2 хвилині я почав її збуджувати, цілувати тіло, потихенько знімати кофточку, не було куди спішити, і тут фраза:
- Макс, це в мене вперше так, я ще ніколи в перший день знайомства не заходила з хлопцем так далеко...
- (О, блять починається, мені похуй, я і так просто трахну тебе і все). Та Тань облиш, все колись буває вперше в житті, тим більше в мене були хороші стосунки, які почались з того, що я переспав з дівчиною в перший день знайомства, тим більше, неважлива кількість побачень, важливо те чого нам хочеться, і чого прагнуть наші серця (хаха...оце я дав, після таких слів я сам би будь-кому віддався)
Так і сталось, я її чпокнув. Ранком чую дівчата кажуть:
- Макс, ми йдемо додому.
- Ну Блять, шо ви двері не вмієте відкрити, я ж вам вчора казав, що мої батьки приїжджають о 8 ранку, вже пів 9, чому ви ще тут?(а може за жостко, вони ж хороші дівчата, який я жорстокий).
- А може проведеш нас...
- Так, нічого мені робити. Пака. (боже вони зараз напевне відчувають себе такими використаними, такими шалавами, що ж я роблю?)
Закривши двері, вони пішли, ми їх використали, і навіть не взяли номер телефону, більшість пацанів після сексу відвозять дівчат на таксі додому, а я не проводжу навіть до таксі.
- Олег, чпокнув?
- Ага, спочатку не давала, але як почула, що ти там її подругу валиш, то не думаючи стягнула трусики, а ти як свою так розвів швидко, малого дав у руки – воно дійсно діє, – чи як?
- Та загнув, декілька рефрейтомів, бо ламалась, що не хоче спати на першому побаченні...
- А...і як у ліжку, бо моя класна?
- Та бля, всі вони одинакові, до речі з тебе шампанське на наступний раз, бо батя уб’є, я за останній місяць випив половину його бару...
- Хаха...домовились. А зараз давай спати.
- Мгг...давай.
Дата добавления: 2015-07-10; просмотров: 140 | Нарушение авторских прав