Українська революція. Створення Укр.Центр.Ради та її боротьба за автономію України.

Стихійна хвиля нар. невдоволення, швидко набира­ючи силу, переросла у революцію. З 23 лют. до 2 бер. Самодерж. впало і фактично в країні встан. рес­публіканський лад. Після Лютневої рев. влада формально перебувала в ру­ках Тимчасового уряду, що отримав повноваження від лібе­ральних кіл Держ. думи. Його опорою були торг.-промисл. бурж., землев­л., чиновництво та інтелегенція кадетської орі­єнтації.

У центрі і на місцях виникають орг. вла­ди - Ради солд. і роб. депутатів В сер. 1917 р. в Укр. їх налічувалося 252. У Радах домінували загальнорос. соц. партії есерів та соц.-демократів. Кадети та есеро-мсншовицький блок визнавали за Укр. тільки право на нац.-культурну авт.. Такі події зумовили появу 4 бер. 1917 р. в Укр. ще одно­го альтернат. центру влади — Центр. Ради - громадсько-пол. об'єднання. Важливу роль у її створенні, відіграли 3 провідні укр. партії; Укр. партія со­ціалістів-рев. (М. Ковалевський, М. Шаповал), Укр.соц.-дем. робітнича партія (В. Винничснко, С. Петлюра) та Укр.партія соц.-федералістів (Д. Дорошенко, С, Єфремов). Гол. Ц.Р. було обрано М. Грушевського. До Ц.Р. було обрано 118 членів.Після провед. Військ.-сел. З`їздів к серпню 1917 р. -798 чл.

Ц.Р. була уособ­ленням трьох представництв: нац., соц.-класового та територіального. Такі ідейні засади забезпечили їй широку нар. підтримку. При­хильність до Ц.Р. висловили військ., селянськ. та робітнич. Всеукр. з'їзди, скликані у тр. 1917 р. Добу Центральної Ради на два етапи: автономістичний (бер 1917 р.-січ. 1918 р.) та самостійницький (січ.-квіт. 1918 р.).

Скликаний 6-8 квітня 17р. після утвор. Ц. Р. Всеукр. Нац. конгрес під час напружених дис­кусій визначив базовий принцип держ.-творення; "тільки нац.-територ. автономія Укр. у змозі забезпечити пот­реби укр. Нар. і всіх інших нар., що живуть на укр. землі".

Ц.Р. вимагає визнання і схвалення Тимч. урядом автономії Укр.. У тр. 1917 р. до Петрограда виїхала представницька дел., очолювана лі­дерами найвпливовіших українських партій - В. Винниченком, М. Ковалевським та С. Єфремовим. Тимч. уряд відхилив вимоги Ц.Р. знайшла таке рішення: 10 черв. 1917р. вона прий­має 1 Універсал., у якому прогол. автономію Укр. і підк­реслює, що "однині самі будемо твор. наше життя".Одним з перших кроків після прогол. 1 Універ. стало створення 15 черв. Ген. секр. на чолі з В. Винниченком. Така актив. держ. діяльність викликала занепоко­єння у Петрограді. Червневі масові демонстр. у столиці Рос., поразка на Півд-Зах. фронті, що призвела до втрати Галичини, зумовили гостру пол. кризу.

28 черв.1917 р. для перегов. до Києва прибуває делег. у скл. О. Керснсько-го, М. Тсрещенка, яка, маючи на меті втримати ситуацію під контр., - "вдержати все, що можна вдержаги", мусила визнати авт. права Укр. Знайдений компроміс став причиною урядової кризи в Росії. Але угода була підтр.. Надалі її зміст етап основою II Універ. Ц.Р., прогол. 3 лип.1917 р. В цьому док. вказувалося на поповне­ня представниками нац. меншин, які проживають її укр. землях, Ц.Р. перетво. на єдиний найви­щий орган рев. Дем. Укр.. Ц.Р. ви -ділить зі свого скл. відповідальний перед нею орган - Ген. секретаріат, який після затисрджння Тимч. уря­дом стане носієм найвищої крайової влади цього уряду її Укр. Ц.Р. брала зобов'язання зміцн. новий лад і офі­ційно виступала "проти замірів самовільного здійснення авт. Укр. до Всерос. Учредительного Зібрання".

Започаткована II Універсалом криза Тимч. уряду, ста­ла прологом заг. Пол. кризи в Рос. Спроба більшовиків 3—5 липня розпочати збр. пов­ст. у Петрограді проти Тимчасового уряду ще більше загост­рила ситуацію. Наростаюча криза та пол. невизначеність ситуації під­штовхнули до активних дій самостійників. 4-6 лип. у Києві відбувся збр. виступ полку ім. П. Полуботка, який мав на мсті встан. контроль над Києвом і змусити Ц.Р. прогол. Сам. Укр.. Проте виступ придушено.

Дотримуючись узятих на себе зобов'язень представниками Тимч. уряду, Ц.Р вводить складу Ради і Ген. Секр. 30% і нац. меншин, а 16 лип. 1917 р.прийму управління Укр.", в якому визначає обов'язки права та межі компетенції Ген. Секр..Це була основа конст., що базувалася на принципах авт.устрою Проте Тимч. уряд не затвердив цього док. і 4 серп. 1917 р. видав "Тимчасову інстр. для Ген. секр", що суттєво обмежувалаправа Укр.

1. Генеральний секретаріат мав стати орг. Тимчас. уряду.

2. Ц.Р. позбавлялася законодавч. прав.

3. До складу Ген. секр. входю не 14, а ли­ше 7 секретарів, 4 - предст. нац.менш.

4. Укр. територ. звужувалась до 5 губерній (Київсь­к., Вол., Поділь., Полт, Черніг.).

І хоча В. Винниченко назвав "Інструкцію" "миршавим клап­тиком паперу", а більшість Ц.Р. зустріла її з обу­ренням, була прийнята резолюція, що не ухвалювала, але не відкидала її.

Ц.Р. розпочала підгот. роботу до склик. Укр. Устан. зборів. У відповідь на це міністр юстиції Тим­ч. уряду порушив слідчу справу проти чл. Ц.Р.

Отже, прогол. авт.Ц. Р., відповідало вимогам часу і було лог. кроком у розв. Укр. нац.-дем. рев.. Тривале пе­реважання в Укр.і авт. настроїв над самостійниць­кими(протяго майже всього 1917 р.), яке виявилося у трьох Універ. Ц.Р., пояснюється тим що авт. була однією з принцип-х. програмних установок до­мінуючих у Раді пол. партій; ідея самості. ще не на­була поширеності та визнання у масах; укр. пол. елі­та сподівалася, що рос. дем. справедливо вирішить нац. пит.;

Жовт. Більшов. повст. та падіння Тимч. Уряду радикально вирішували част. проблем і в той час - породили нові. Ц.Р. в день петроград­ського перевороту ініціює утвор. 24-25 жовт. у Києві "Крайового коміте­ту охорони. Револ. в Укр.", до скл. якого входили пред­ставн. різних пол. та громадсь. Організ.,(більшов.:Г.П'ятаков;Крейсберг).

Дата добавления: 2015-07-10