Боротьба за владу в Україні у 1919-1920 рр.Утворення Укр. Рад.Республіки. Її характер.

6 січня 1919 р, держава, що стверджувала­ся в Україні радянськими військами, одержала нову назву - Укр. Соціалістична Рад. Республіка (УСРР).

16 січ. 1919 р. Директорією було офіційно оголошено стан війни з РСФРР.

5 лют.1919 р. війська УНР залишають Київ, а навесні ра­д. влада була встановл. на всій тер. Укр., крім зах. обл. Втрата контролю за розвитком подій були тими слабкими сторо­нами Дир., які не дали змоги їй втриматися при владі та утвердити незалежну УНР.

Тимчас. роб.-сел. уряд Укр. з переїз­дом до Харкова зазнав значних змін. На чолі уряду став X. Раковський.

Умови громад. війни та револ. ідеологія накла­ли помітний відбиток на формув. та організацію рад. Держ. структури. Ради існували у вел. міс­тах. а на місц. рівні діяли надзвичайні орг. влади - військ.-рев. комітети (ревкоми).

Ревкоми І комітети бідноти були опорними пунктами більшов., які стверджували режим в Укр.

10 бер. 1919 р., 3 Всеукр. з'їзд рад (Харків) прийняв 1-у Конст. УСРР, розроблену на основі конст. РСФРР. Цей док. закріпив рад. лад в Укр., перемогу "диктатури пролетаріату".

1 черв.1919 р. утвор "воєн­но-пол. союз" формально незал. Укр., Латв., Лит­в.. Білор. та Рос. Федерації. Мета утвор. союзу - шляхом централізації сил рад. рес­публік відстояти рад. владу. Засобом досягнення цієї мети було об'єднання під керівництвом вищих орг. РСФРР збройн. сил, промисл. потенціалу, фінан., залізниць, коміса­ріатів праці.

Економічний курс - "воєнногий комунізм". Його скл.були:

-націоналізація всіх підприємств; заборона своб. торг., згортання грош. обігу, зап­ровадження карткової сист. розподілу прод; мілітариз. Нар. госп-ва, встановл. дер­ж. контролю за виробн., запровадження заг. тру­д. повинності; введення продрозкладки.

Стрижнем пол. "в.ком" була продрозкладка, запров. 11 січ.1919 р. Відповідно до опублікова­ного цього дня док., кожна губернія мусила здати держ. "лишки" зерна та ін. прод. Спочатку розміри "лишків" визначал. потребами сім'ї, але незабаром гол. критерієм стала потреба держави у хлібі,

Запроваджено монополію на торг. хлібом, утриманні цін, формуванні продзагонів для примусової хлібоза­гот.

Така пол. Рад. влади не подобалася укр. селу. Несхвальне ставилося се­л. і до більшов. планів колектив. села, проголо­ш. 14 лют. 1919 р.

Навесні 1919 р. піднялася хвиля стих. сел. ру­ху, спрямованого проти продрозкладки та насильницького ство­р. колгоспів. Піднявшись на Ки­ївщині, Чернігівщині та Полтавщині, повстанська хвиля невдов­зі охопила всю територію УСРР.

Своєрідним піком антибільшовицьких повстань став виступ збр. формувань під керівницт. начдива рад. військ, кавалера ордена Черв. Прапора М.Григор’єва. У своєму універсалі (9 травня 1919 р.) він закликав український народ: "Бери владу в свої руки. Хай не буде диктатури ні окремої особи, ні партії!.Під цими гаслами досить шв. вдалося захоп. Катери­носл., Черк., Кременчук, Микол., Херс.. Григор'єва не підтримали інші лідери повстанців — Н. Махно, Зелений; Врешті-решт рад. війська оговталися від 1-х невдач і під командув. К. Ворошилова та О. Пархоменка на Полтавщ. завдали поразки повст. і придуш виступ.

Внутр. фронт поглинав все більше сил та ресурс. УСРР, роблячи крах більшов. реж. неминучим.

1919р. повст. рух знесилив рад. владу в Укр., що було особливо помітним на тлі посил. Добровольчої армії А. Денікіна.. В Укр. наступ бі­логвард. військ розгортався у 2-х напр: півн. - на Київ та півд. - на Одесу.

Активіз. дій збр. формувань денікінців, енергійні вис­тупи повстанців під керівництвом М. Григор'єва, Н. Махна та ін., внесли заг. послабл. позицій ра­д. влади, давали реальний шанс українськ. військам Петлюри на проведення успішного контрнаст. на Правобер.. В сер. лип. УГА, з'єдналася з військами УНР.

ЗО серп. не зустрічаючи протидії, передові част. УГА вступили до Києва.

Та 31 серп.кіннота Добровольч. армії під команд. ген. М. Бредова вдерлася до міста. Денікінці діяли рі­шуче, і врешті встановили контроль над значною тер.Києва.

Збр. формув. ЗУНР та УНР виявилися аутсайдерами під час жорст. бор.1919 р. за контроль над Укр. Нова влада поділила завойовані землі на 3 обл. - Харк.. Київськ. та Новорос..

Політика новоі влади викликала обурення та протест нар. мас. Стих. хвиля нар. невдоволення стимулювала появу ма­сового партиз. руху - вже восени у денікінському тилу діяли сотні партиз. загонів під проводом Махна, що налічували 100 тис. осіб.Денікін направив проти них численні формув.- арм. ген. Я. Слащова та кінний корпус. Після цих дій Н. Махно змушений був та відійти до Катеринослава, але денікінцям так і не вдалося зберегти контроль за Укр.. Слабкістю білогвард. скористалися більшов.. В бер. 1920 р. більшов. оволоділи всі­ма вел. містами Укр., хоча села зусиллями самообор. ще чинили опір.

Втретє прийшовши в Україну, радянська влада намагалася максимально врахувати свої та чужі помилки при формуванні моделі управління. Щоб втримати українські землі піл своїм контролем. Ленін розробив проект резолюції "Про радянську владу в Україні": форм. визнання самост. Укр.; запровадження повільніших порівняно з Рос. темпів на­ціоналізації промисл; передача селу част. колишніх радгосп. земель; зменш.обсягів продрозкладки; залучення до парт. керівницва українців; співпраця з колишніми пол. опонентами - ліви­ми партіями боротьбистів та борьбистів.

Але цей документ залишався декларацією. Із партій існувало (УКП).

3-й прихід більшовиків в Укр. ознаменувався віднов­л. політ. "воєн.-ком." та новою хвилею черв. терору. Було знову взято курс на вста­новл. диктатури.

21 квітн. 1920 р. гол. Дипломат. місії УНР А. Левицький та мін. закорд. справ Польщі Я. Домбський з метою створення єдиного антибільшов. фронту підпи­сали пол. та торг-ек. конвенції. До цього кроку Ю. Пілсудського штовхнуло бажання зняти тимчасово проблему поль.-укр. протистояння, спробувати відновити Польщу "від моря до моря". Аргументи на користь уклад. угоди були і у С. Петлюри; перехід УГА на бік А. Денікіна ослабив укр. військо; продовження боротьби за відновл. в Україні влади УНР вимагало значних запасів зброї, боєприп., амуніції та тимчасових союзників; союз з Польщею відкривав перспективи співпраці з Ант.

24 квіт.1920 р. між Польщею та УНР було укладено Варшавський дог., суть якого полягала в об'єднанні сил для бор. з більшов.(Польща мусила забезпечити петлюрівців озбр. та боєприп., а УНР поль. формування - продовольством).

В ході війни неузгоджені дії Півд.-Зах., Зах. фронтів приз­вели до того, що ні Львова, ні Варш. рад. військам взяти не вдалося. Ство­ривши шестикратну перевагу на напрямку головного удару, поль­. війська перейшли у наступ. Лише ціною значних втрат Чер­в. Арм. стабілізувала фронт на лінії Коростень - Житомир - Бердичів. Але збр. фор­мув. Пілсудського та Петлюри не вдалося реалізувати своїх планів.

Ні у поль., ні у рад. сторони не було пже сил для нанесення вирішального удару. За цих обставин у жовтні 1920 р, між Польщею та рад. Рос. було укл. перемир'я, яке примусило 35-тис. вій­сько УНР вести боротьбу самост. без найменших шансів на успіх. 18 бер. 1921 р. між сторонами було укл. Ризький мир.дог., суть якого полягала у визнанні Польщею існування УСРР та переході під контроль польської держ. Підляшшя, Холмщини, Зах. Волині та Зах. По­лісся.

Дата добавления: 2015-07-10