Украінська Народна Республіка:від проголошення до гетьманського перевороту.

У жовт. 1917 р. в Укр. розгорнулася боротьба між 3 пол. силами - прибічниками Тимч. уряду, опор­ною точкою яких був штаб Київськ. військ. округу (КВО);більшовиками, які користувалися підтримкою рад роб. і сел. депутатів та нац. силами, що гуртувалися навколо Ц.Р.. Більшовики Укр.на короткий час встановили рад. владу у Вінниці, Кам'янці-Подільському, Проскурові, Рівно­му. Спроба більшов. розгорнути повст. у Києві зустріла актив. опір з боку сил під­контрольних КВО.

29-31 жовт.тривали жорстокі бої. Спочатку Ц.Р. займала нейтральну позицію, але коли ситуація стала кризовою, намагаючись відстояти нац. інтереси, радівці активно почали впливати на розвиток подій. Вони уклали компромісну угоду з більшов. і примусили штаб Київськ. військ. округу та комісара Тимч. уряду в Києві 31 жовт. погодитися на умови миру, запропоновані Ц.Р. (припинення збр. опору, виведення КВО військ, розформування. офіцер. загонів).

7 лист. 1917 р., вона ухвалює III Універсал, у якому прогол. утвор. Укр. Народної Республіки (УНР) - 9 укр. губерній. Цей док. Включав в себе: скасув. поміщ. землеволод.; зап­ровадження 8-год. роб. дня; встан. держ. контролю над виробництом; надання нац. менш. "нац.-персональн. автономії."; забезпечення укр. нар. дем. прав; скасув. смер­тної кари, амністію пол. в'язням; скликання 9 січ. 1918 р. Укр. Установчих зборів. На жаль, універсал все ж залишив федер. зв'язок із Рос..На події в Україні в цей час впливають зовнішньопол. чинники: зміцнення більшов. влади у Рос., Її бажання втримати під кон­тр. укр. землі;

Каталізатором подій 3 груд. 1917 р. став Ма­ніфест РНК до укр. нар. з ультимативними вимогами до Ц.Р. що надійшов до Києва радіотелегр. З груд. У цьому док., підписаному В. Леніним та нар. комісаром закордон. справ Л. Троцьким, з одного боку, визнавалася УНР, а з іншого - робилися грубі втручання у внутр справи. Ультиматум Раднаркому містив 4 вимо­ги до Ц.Р.: відмовитися від утвор Укр. фронту, не пропускати через Укр. козачі формув. з фронту на Дон, пропустити біль­шов. війська на Півд. фронт, припинити роззбр. рад. полків і червоноарм. В разі відмови вимог РНК огол. Ц.Р."в стані відкр. війни проти рад. вла­ди в Рос. і на Укр".

4 груд. у Києві розпоч. роботу 1-й Всеукр. з'їзд рад, на якому більшов. хотіли здійсн. внутр. переворот та захоп. владу дем. шляхом, але се­ред 2,5 тис. делегатів вони становили дуже малий %, тому не могли оволод. владою, тому разом з лівими есерами, дея­кими укр. соц.-дем.(127осіб) залишили Всеукр. з'їзд рад і пе­реїхали до Харкова.

11-12 груд.1917 р. відбувся альтернат. з'їзд Рад, що проголосив. вста­нов. Рад. влади в УНР і обрав Центр.вико­навч. комітет рад Укр. (Головою ЦВК - Ю. Медвєдєв).

Після відхил. Ультим., починаючи з 5 груд. 1917 р., Ц.Р. персбувала у стані війни з Раднаркомом Рос., захопивши Харків, більшов. війська у сер. груд. оволо­діли залізнич. вузл. - Лозовою, Павлоградом, Синсльннковим. Діями рад. військ керував харків­ський центр, во склад якого вход. В. Антонов-Овсієнко, М. Муравйов та Г. Орджонікідзе. У Києві 15 груд. було утвор. Особливий комітет з оборо­ни Укрю (М. Порш, С. Петлюра). Опорою Ц.Р. були Гайдамацький Кіш Слобідської Укр., Галицький курінь січ. Стрільців. та добров. формув.

Виріш. події розпоч. 25 груд., коли В. Антонов-Овсієнко віддав наказ про наступ 30-тис. рад. вій­ську проти УНР. Просуваючись прискор. темпом, війська Муравйова, швидко оволод. Катериносла­вом, Олександрівськом, Полтавою, Лубнами, відкри­вався шлях на Київ. Для Ц.Р. голов­н. стали 3 завдан.: мобіліз. та організ. укр. народу для відпору агресору; формально відмежуватися від біль­шов. реж.; створити передумови для самост. пере­говорів з Нім. та її союзн.. IV Універсал, ухвалений 9 січ. 1918 р. В ньому прогол.: "Однині УНР стає самост., ні від кого не залежною, вільн., сувер. Держ. Укр. нар.".. Ц.Р. зак­ликала всіх до боротьбі з "більшов. та ін.нападн.".

В 4 Універ. Також:

- на уряд покладалося завд "цілком самост." довес­ти до кінця перегов. з Центр. державами та укласти з ними мир (після нього планув заміна армії роб. міліцією; перевед. Заводів з воєн. на мирний стан, збільшення прод-ії нар. спожи­вання.);

-гарантувалася передача землі сел. без викупу ще до початку весняних робіт;

- прогол. націоналізація лісів, вод та підземних ба­гатств краю;

- брався курс на запровадж. монополії на вироб-во і торг. залізом, тютюном та ін. і встановл. держ.-народн. контролю над усіма банками;

— ставилося завд. скликати Укр. Установчі збори, які б схвалили Конст. УНР.

Але цей юридичний акт було прогол. надто пізно. На поч. 1918 р. Ц.Р. втрачає позицію за позицією - в сер. січ. Рад. владу було встановлено у Микол., Одес., Херс. та ін.

Неріш. та непослідовність Ц.Р. призвели до того, що у виріш. момент 16 січ. 1918 р. у бою під Кругами де вирішув. доля Києва, вона могла розрах. лише на 420 сту­дентів, гімназистів та юнкерів, більшість з яких загинула у нерів­ному протистоянні.

2 груд.1917 р. між країн. Нім., Австр.-Угорщ., Ту­р., Болг. та Рад. Рос. було підпис. угоду про мир. Ген. Секр. Ц.Р. 12 груд. 1917 р, звернувся до всіх вою­ючих сторін щодо участі укр. делег. в переговорах. Країни нім. блоку погодили­ся. Мирний дог. між УНР І країн. нім. блоку було підпис. 26 січ. 1918 р., того дня, коли війська Муравйова захоп. Київ, що вплинуло на повнова­ж.ення членів укр. делег., але держ. інтереси змуси­ли делег. Нім. та Австр.-Угорщ. закрити очі на це. Підписана угода передбачала:

- встан. кордонів і майже вся Холмшина і Підляшшя поверталися УНР;

- відмову віл взаємних претензій на відшкодув. збитків, заподіяних війною;

- обмін військовопол.;

- обмін надлишками пром. та с/г тов.;

- встан. взаємних митних пільг та режиму найбіль­ш. сприяння у прикордон. товарообміні;

- налагодж. дипломат. відносин.

Ц.Р. розрахов., що ця допомога німців цілком обмежиться введенням на тер. Укр. 2 див., сформованих у Нім.і та Австр.-Угорщ. і з військовопол. укр.(майже ЗО тис. осіб). Під тиском 450-тис. армади нім. більшо­в. втрачали позиції і вже 2 бер. була відновл. влада УНР. До трав. Нім.-австр. військо зайняло майже всю Україну і Крим. Розуміючи, що Ц.Р. не може гарантув. цент­ралізов. влади, стабільних поставок продоволь., нім. Командув. почало схил. до пошуків встан. ін. влади в Укр. Врешгі-решт ставка була зроблена на колишнього царськ. Ген. П. Скоропадського.

29 квіт. 1918 р. Ц.Р. ухвал. Конст. УНР, а Всеукр. Хлібороб. з'їзд прогол. Скоропад­ського гетьманом Укр.. Внаслідок безкровн. дер­ж. перевор. Ц.Р. була розпущена і в укр. землях виникло нове держ. утвор. - гетьманат "Ук­р. держава".

Дата добавления: 2015-07-10