Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Валютне регулюванняяк складова валютної політики Україні



Читайте также:
  1. II.Особливості валютного регулювання в Україні.
  2. III. Проблеми та перспективи розвитку фінансово-валютної політики в Україні.
  3. Боротьба за владу в Україні у 1919-1920 рр.Утворення Укр. Рад.Республіки. Її характер.
  4. ВАЛЮТНА ПОЛІТИКА ЯК ОСНОВА ВАЛЮТНОГО РЕГУЛЮВАННЯ І КОНТРОЛЮ В УКРАЇНІ
  5. Валютне регулювання
  6. Валютне регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні

Валютне регулювання - це регламентація державою міжнародних розрахунків і порядку проведення валютних операцій.
Валютне регулювання з боку держави є об'єктивною економічною необхідністю, яка зумовлена міжнародною економічною інтеграцією України до світового співтовариства та пов'язана з міжнародною кооперацією виробництва і розширенням міжнародної торгівлі, що спричинило вихід процесу концентрації і централізації капіталу за межі національних кордонів.

Відповідно до Декрету КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 р. органами валютного регулювання і контролю визначено:

1. НБУ - головний орган валютного регулювання.

2. Уповноважені банки - контроль за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами через ці банки.

3. Державна податкова адміністрація України - контроль за валютними операціями, що виконуються резидентами і нерезидентами на території України.

4. Міністерство зв'язку України - контроль за додержанням правил поштових переказів та пересиланням валютних цінностей через митний кордон України.

5. Державний митний комітет України - контроль за дотриманням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України.

Об'єкт валютного регулюваня = валютні цінності: валюта України; платіжні документи та інші цінні папери, виражені у валюті України, іноземній валюті або банківських металах; іноземна валюта; банківські метали (золото, срібло, платина) та метали іридієво-платинової групи.

Суб'єкти валютного регулюванняня є резиденти і нерезиденти.

До валютних операцій віднесено:

• операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України;

• операції, пов'язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей чи інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності;

• операції, пов'язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.

Згідно з чинним законодавством України (стаття 11 Декрету Кабінету Міністрів "Про систему валютного регулювання і валютного контролю") Національний банк та Кабінет Міністрів наділені певними повноваженнями у сфері валютного регулювання.
Національний банк України у сфері валютної політики та валютного регулювання має такі повноваження:
- установлює правила проведення в Україні резидентами і нерезидентами валютних операцій;
- визначає структуру валютного ринку України, а також порядок та умови торгівлі валютними цінностями на ньому;
- установлює порядок переведення, ввезення, пересилання в Україну та з неї валютних цінностей;
- визначає порядок відкриття резидентами рахунків у банках за межами України та нерезидентами рахунків в уповноважених банках України;
- установлює загальні правила видачі резидентам та нерезидентам ліцензій та індивідуальних ліцензій на здійснення валютних операцій, видає ці ліцензії і приймає рішення про їх скасування;
- установлює єдиний порядок визначення і використання курсу грошової одиниці України відносно іноземних валют та розрахункових (клірингових) одиниць;
- установлює спільно з Кабінетом Міністрів України порядок використання надходжень у міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях та неконвертованій валюті, які використовуються у торговельному й неторговельному обороті з іноземними державами на підставі положень міжнародних договорів України;
- нагромаджує, зберігає і використовує золотовалютні резерви з метою забезпечення стабільності грошової одиниці України;
- складає за участю Кабінету Міністрів України платіжний баланс України;
- бере участь у визначенні ліміту валового зовнішнього боргу України та контролює дотримання цього ліміту після його затвердження Верховною Радою України тощо.
У сфері валютного регулювання Кабінет Міністрів України має такі повноваження:
- визначає і подає на затвердження до Верховної Ради України ліміт зовнішнього державного боргу України;
- бере участь у складанні платіжного балансу України;
- забезпечує виконання бюджетної та податкової політики в частині, що стосується руху валютних цінностей;
- забезпечує формування і виступає розпорядником Державно-. го валютного фонду України;
- визначає порядок використання надходжень у міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, які використовуються у торговельному обороті з іноземними державами, а також у некон- вертованих іноземних валютах, що використовуються у неторговельному обороті з іноземними державами на підставі положень міжнародних договорів України.

На здійснення валютних операцій, які, згідно з вказаним Декретом, підпадають під режим ліцензування, НБУ видає генеральні та індивідуальні ліцензії.

Наповнення валютного ринку переважно складається з продажу валюти експортерами та її надходження внаслідок здійснення різних іноземних інвестицій. Досвід минулих років показав, що вітчизняні підприємства-експортери не дуже поспішають продавати свою валютну виручку. Прикладом може бути ситуація на Українській міжбанківській валютній біржі (місце курсоутворення на той час) в 1-й половині 1998 року. В умовах, коли зовнішніх джерел надходження валюти практично не існувало і не було обов'язкового продажу частини валютних надходжень експортерами, досить часто виникала ситуація відсутності валютної пропозиції в день торгів, через що НБУ для задоволення попиту на валюту змушений був здійснювати валютні інтервенції, скорочуючи свої валютні резерви.

Регулювання валютного ринку здійснюється і шляхом використання різних інструментів грошово-кредитної політики:

-облікової ставки центрального банку,

-обов'язкового резервування пасивів комерційних банків,

-обмежень грошової маси,

-операцій ЦБ на відкритому ринку,

-рефінансування комерційних банків.

Новим інструментом регулювання валютного ринку є депозитні сертифікати НБУ. Вони мають зв'язувати вільні кошти комерційних банків і певним чином заповнити прогалину, що утворилась після ОВДП в Україні.

2.2. Валютний контроль як важлива складова валютної політики України
Важливою складовою валютної політики є також валютний контроль. Згідно з чинним законодавством України Національний банк є головним органом валютного контролю, який забезпечує виконання уповноваженими банками та уповноваженими фінансово-кредитними установами функцій щодо здійснення валютного контролю та регламентує відповідальність за порушення валютного законодавства України.
Валютний контроль – це здійснення уповноваженими органами необхідних дій, спрямованих на дотримання фізичними та юридичними особами встановленого законодавством порядку переміщення валюти та валютних цінностей через митний кордон України. Законодавство про валютний контроль за зовнішньоекономічною діяльністю підприємств діє лише в країнах СНД. У нашій державі поняття валютного контролю вперше з’явилося в 1993 р. з прийняттям Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” від 19 лютого 1993 р. № 15-93 (далі – Декрет про систему валютного регулювання). Більш детально поняття валютного контролю було визначено у Законі України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” від 23 вересня 1994 р. № 185/94-ВР (далі – Закон про порядок розрахунків).

Валютні операції за участю резидентів і нерезидентів та зобов’язання щодо декларування валютних цінностей та іншого майна резидентів, яке перебуває за межами України, підлягають валютному контролю. Декрет про систему валютного регулювання визначає, що валютні операції – це операції, пов’язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України; операції, пов’язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов’язань, предметом яких є валютні цінності; операції, пов’язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей. Функції у сфері валютного контролю в Україні здійснюють:

Національний банк України контролює виконання правил регулювання валютних операцій на території України та забезпечує виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю. Уповноважені банки (комерційні банки, які офіційно зареєстровані на території України та мають ліцензію НБУ на здійснення валютних операцій), контролюють проведення через ці банки резидентами і нерезидентами валютних операцій. Суть цього контролю полягає у запобіганні здійсненню незаконних валютних операцій та у своєчасному інформування відповідних державних органів про порушення резидентами та нерезидентами відповідного законодавства. Державна податкова інспекція України здійснює фінансовий контроль за валютними операціями, що провадяться резидентами і нерезидентами на території України; Міністерство зв’язку України – за додержанням правил поштових переказів та валютних цінностей через митний кордон України, а Державний митний комітет України – за додержанням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України. Інструкція про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затверджена постановою Правління НБУ від 24 березня 1999 р. № 136, визначає порядок здійснення уповноваженими банками валютного контролю за своєчасністю розрахунків їхніх клієнтів. В разі коли здійснюється експорт товарів, робіт (послуг), прав інтелектуальної власності виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їхні валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначених у контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Банк знімає експортну операцію резидента з контролю після зарахування виручки за цією операцією на його поточний рахунок. При імпорті товарів, робіт (послуг), прав інтелектуальної власності банк знімаєімпортну операцію резидента після пред’явлення ним акта (іншого документа), що засвідчує поставку нерезидентом продукції, виконання робіт, надання послуг, оплачених резидентом у 90-денний термін. При пред’явленні резидентом належним чином оформленої вантажно-митної декларації (далі – ВМД) банк знімає імпортну операцію з контролю лише після отримання реєстру ВМД від відповідного митного органу. Реєстр ВМД – реєстр увізних або вивізних вантажних митних декларацій, на підставі яких продукція, що експортується (імпортується), перетнула митний кордон України. Отже, у разі здійснення банком платежу на підставі пред’явленої резидентом ВМД без наявності реєстру ВМД відповідного митного органу, банк ставить цю операцію на контроль і знімає з нього лише після отримання реєстру ВМД від відповідного митного органу. Для підтвердження факту отримання резидентом послуг від міжнародних інформаційних і платіжних систем використовуються відповідні договори, рахунки на оплату послуг, документи, що їх формує платіжна система після здійснення взаєморозрахунків тощо. У разі повернення резиденту коштів, що були перераховані на адресу нерезидента за імпортним договором, у зв’язку з тим, що взаємні зобов’язання за цим договором частково або повністю не виконані, резидент самостійно передає банку, який за його дорученням здійснив платіж на користь нерезидента, копії документів, що підтверджують повернення коштів (за умови, що їх повернуто на рахунок резидента в іншому банку). Відповідність за порушення цієї вимоги покладається на резидента. Слід звернути увагу на те, що виручка резидентів в іноземній валюті за експорт фармацевтичної продукції вітчизняного виробництва підлягає зарахуванню на їхні валютні рахунки в уповноважених банках не пізніше 180 календарних днів, а розрахунки за експортно-імпортними операціями після перерахування суб’єктами космічної діяльності авансу за виконання робіт з виготовлення (розробки) агрегатів систем космічних ракетних комплексів, космічних апаратів, іноземного сегмента космічних систем та їх агрегатів, системи комплектуючих здійснюються у строк до 500 календарних днів. Порушення резидентами передбачених термінів здійснення експортних та імпортних операцій спричиняє стягнення пені за кожен день прострочення у розмірі 0,3% від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом НБУ на день виникнення заборгованості. ДПІ визначає, що датою імпорту вважається дата надходження товару на митну територію України, що підтверджується проставленням відбитку штампа “Під митним контролем” на товаросупровідних документах і ВМД, дата якого фіксує момент прийняття вантажу на митну територію України. З цього часу пеня за порушення передбачених термінів не нараховується. Однак НБУ та уповноважені банки знімають операцію з валютного контролю лише з моменту отримання від митних органів реєстру ВМД, який видається після залишення товаром митної території. Окрім реєстру ВМД, за імпортною операцією підставою для зняття її з контролю може бути письмове повідомлення іншого банку, якому митний орган надіслав інформацію про цю операцію резидента чи про отримання такого реєстру, засвідчене підписом відповідальної особи та печаткою банка (у повідомленні зазначають номер і дату реєстру, наводять усю наявну в реєстрі інформація про операцію резидента). У випадку ненадходження в законодавчо встановлені терміни (або терміни, визначені в ліцензіях) виручки, товарів або об’єкта лізингу банк надає податковим органам та Управлінню НБУ за місцем своєї реєстрації інформацію про виявлені у звітному місяці факти порушень. Зауважимо, що у разі прийняття судом або господарським судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом термінів, обумовлених у експортно-імпортних контрактах, термін, передбачений законодавством, зупиняється і пеня у цей період за порушення їх не сплачується. Якщо суд або господарський суд винесе рішення про відмову в позові повністю чи частково або про припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду, визначені законодавством терміни поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці терміни було зупинено. У разі винесення рішення про задоволення позову пеня за порушення термінів не сплачується з дати прийняття позову до розгляду. Якщо резидент подав до банку документ, який засвідчує прийняття судом рішення про задоволення позову резидента щодо стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання ним термінів, установлених договором, то інформація податковому органу не надається, а доводиться до відома управління НБУ до часу стягнення з нерезидента заборгованості згідно з рішенням суду. Якщо резидент закриває рахунок в одному банку і переходить на обслуговування до іншого, то банк, клієнтом якого був резидент, має протягом трьох банківських днів з дня закриття рахунку надати банку, в якому резидент відкриває рахунок (якщо резидент повідомив про цей банк), всю наявну у нього інформацію про незавершені експортні, імпортні та лізингові операції цього резидента. У разі коли банк не має відомостей про те, до якого банку резидент перейшов на обслуговування, він надає в довільній формі податковим органам за місцем реєстрації резидента інформацію про цей факт. Нездійснення уповноваженими банками функцій агента валютного контролю стосовно запобігання проведенню резидентами і нерезидентами через ці банки незаконних валютних операцій призводить до позбавлення генеральної ліцензії НБУ на право здійснення валютних операцій або штрафу в розмірі 25% від суми валютних операцій, здійснених резидентами та нерезидентами через них з порушенням чинного законодавства. У разі використання в розрахунках іноземної валюти штраф сплачується у валюті України за обмінним курсом НБУ на день складання відповідного протоколу про порушення валютного законодавства. За нездійснення уповноваженими банками функції агента валютного контролю в частині своєчасного інформування у випадках та в порядку, передбачених законодавством (у тому числі нормативно-правовими актами НБУ), відповідних державних органів про порушення резидентами і нерезидентами законодавства, пов’язаного з проведенням ними валютних операцій, накладається штраф у розмірі 5% від суми валютних операцій, про які уповноважений банк згідно зі встановленим порядком зобов’язаний був проінформувати відповідні державні органи. У разі притягнення їх до відповідальності за нездійснення контролю за валютними операціями, що провадяться резидентами та нерезидентами через ці банки, розмір одного штрафу не може перевищувати 1% від суми зареєстрованого статутного фонду. За розрахунки між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту без участі уповноваженого банку на резидента накладається штраф у розмірі, еквівалентному сумі валютних цінностей, що використовувалися при розрахунках, перерахованій у валюту України за обмінним курсом НБУ на день здійснення таких операцій. У випадку, коли до суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності – резидента України застосовують спеціальну санкцію – тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності, уповноважені банки не мають права приймати від нього доручення на перерахування коштів на користь нерезидентів. Якщо ж до суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб’єктів господарської діяльності було застосовано індивідуальний режим ліцензування, уповноважені банки здійснюють розрахунки за зовнішньоекономічними договорами лише тоді, коли резидент має разову індивідуальну ліцензію. Таку ліцензію видає орган, який застосував таку санкцію. Перевищення законодавчо встановлених термінів розрахунків за експортними, імпортними та лізинговими операціями резидентів дозволяється лише тоді, коли є індивідуальна ліцензія НБУ. Для одержання такої ліцензії необхідно оформити остаточний висновок Державної податкової адміністрації України про можливість продовження термінів за зовнішньоекономічними договорами резидентів, визначеними ст. 6 Закону про порядок розрахунків. До них належать договори виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, оперативного та фінансового лізингу, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення. Без виконання зазначеної умови клопотання про отримання ліцензії НБУ не розглядатиме.

 


Дата добавления: 2015-07-11; просмотров: 230 | Нарушение авторских прав






mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.008 сек.)