Давня українська література

1.Давня українська література охоплює період з 11 по 18 століття. Вивчення давньої української літератури має суттєву специфіку і певні пізнавальні труднощі. Передусім дається взнаки мовний бар’єр, адже більшість пам’яток давнини написано книжною(літературною) мовою, що відрізняється від сучасної. Тому для читання і розуміння давніх текстів потрібні філологічні знання та навички. Давнє письменство належить до середньовічного типу літератур, однак розвивалося воно за іншими, ніж європейські естетичні системи, канонами та правилами. Література мала свою систему жанрів та специфічний набір художніх засобів. Художній світ тих часів не викликає у сучасного читача таких естетичних почуттів, як літературні твори 19 чи 20 століття. Із цих причин дехто трактує давні писемні пам’ятки як непривабливі й неактуальні. У різні часи деякі вітчизняні вчені (М.Максмович, М.Костомаров, П.Куліш, М.Грушевський) починали відлік історії української літератури від фольклору або розглядали усну народну творчість як ранній етап у розвитку письменства. Відтворити картину давньої писемності проблематично, оскільки частину пам’яток втрачено внаслідок драматичних конфліктів(війни, напади, пожежі). До найдавніших датованих пам’яток належать:

-Остромирове Євангеліє 1056-1057

-Ізборник Святослава 1073

-Ізборник Святослава 1076

Ці писемні пам’ятки засвідчують зародження української літератури приблизно в середині 11 століття. Надалі вона розвивається як тип середньовічної літератури, як художня форма словесності, заснована на християнсько-візантійській ідеології та естетичній основі, старокнижній мовній традиції.

Вивчення давньої української літератури почалось у 19 ст. і відразу постало питання національної приналежності літератури. Спадщиною укр. народу є все те, що було створене на території суч. України її населенням від найдавніших часів до сучасного періоду. До наших днів дійшло два види пам'яток давньоруської літератури: перекладні та оригінальні. Із прийняттям християнства, будівництвом храмів і запровадженням шкільної освіти зростає попит на християнську церковну літературу, богослужебні книги, що й обумовило виникнення перекладної літератури (біблійні книги, апокрифи, «житія», патерики й ін.). Перекладна література приходила на Русь головним чином із Візантії. Оригінальна давньоруська література представлена у жанрах літописання («Повість минулих літ», «Київський літопис»), «повчань» («Поученіє» Володимира Мономаха), ораторсько-моралізаторської прози («Слово про закон і благодать» Іларіона), агіографічних творів, або життєписів святих («Сказання про Бориса і Гліба», «Києво-Печерський патерик») та ін. Найвидатнішою пам'яткою літератури Київської Русі є анонімне «Слово о полку Ігоревім».

Для давньої української літератури досить складним є питання періодизації. Безліч дослідників використовують власні періодизації, і їх різноманітність пов’язана з тим, що кожен з вчених в основу власної періодизації покладає той критерій, який вважає вірним.

За Максимовичем:

1 – із 60-х років 9 ст. до середини 11 ст

2 – із середини 11 ст. – до 1125 року

3 – із 1125 р (від смерті В. Мономаха) – до 70-х рр. 13 ст.

Дата добавления: 2015-07-12