Аналіз сутності технології роботи соціально педагога з трудового виховання дітей засобами ігрової діяльності в умовах дошкільного навчального закладу

Задля визначення сутності соціально-педагогічної технології з трудового виховання дітей засобами ігрової діяльності в умовах ДНЗ перш за все необхідно усвідомити сутність поняття «технологія». Згідно тлумачного словника С.І. Ожегова, технологія є сукупністю прийомів, які застосовуються у якій-небудь справі, майстерності, мистецтві [31, с.595]. Інший тлумачний словник містить таке визначення технології – це практичне використання наукових знань для створення матеріальних об’єктів, полегшення праці та поліпшення умов життя людини; це запас знань, який дозволяє створювати нові продукти або нові процеси. Разом з тим, технологія являє собою матеріальне втілення знань про певні види діяльності [8, с.972]. Інший підхід до визначення технології висловив науковець В.М. Шепель. На його думку, технологія є мистецтвом, майстерністю, умінням, сукупністю методів обробки, зміни стану [46, с.112]. Існують різні види технологій, серед яких необхідно висвітлити педагогічні, соціальні та соціально-педагогічні технології.

Педагогічною технологією, згідно Б. Лихачова, є сукупність психолого-педагогічних установок, що визначають спеціальний набір і компонування форм, методів, способів, прийомів навчання, виховних засобів; вона є організаційно-методичним інструментарієм педагогічного процесу [25, с.112]. На думку українського науковця О.В. Безпалько, педагогічна технологія - це змістовна техніка реалізації навчального процесу [5, с. 62]. В документах ЮНЕСКО зазначено, що педагогічна технологія - це системний метод створення, застосування й визначення всього процесу викладання та засвоєння знань із обліком технічних і людських ресурсів тай їхньої взаємодії, що ставить своїм завданням оптимізацію форм освіти [37, с. 115]. Педагогічна технологія за М.В. Кларіним означає системну сукупність і порядок функціонування всіх особистісних, інструментальних і методологічних засобів, використовуваних для досягнення педагогічних цілей [23, с. 15].

Згідно тлумачного словника, соціальна технологія – це сукупність методів і прийомів, що дозволяють домогтися результатів у задачах взаємодії між людьми. Ширше соціальну технологію можна визначити як послідовність етапів соціальної взаємодії, в ході якої кожен суб'єкт, який бере участь у взаємодії, реалізує власну управлінську стратегію по відношенню до інших і формує соціальну дійсність [42, с. 689]. Розглядаючи з іншої сторони соціальні технології, слід значити, що, соціальну технологію розуміють як структуру комунікативних впливів, які змінюють соціальні ситуації або соціальні системи, у тому числі окремої людини як одиничну соціальну систему. Соціальна технологія — це своєрідний механізм сполучення знань з умовами їх реалізації. Саме через технологізацію знань соціально виявляється ставлення людей до організації їхньої діяльності, спрямованої на реалізацію поставлених завдань і цілей; це сукупність способів, методів, засобів розв'язання сутнісної суперечності між взаємо- і самореалізацією людей у процесі соціальної діяльності.

Соціально-педагогічна технологія є інтегративним різновидом соціальної та педагогічної технологій. Можливість розробки соціально-педагогічних технологій зумовлена тим, що соціально-педагогічна діяльність, як і будь-який інший різновид соціальної діяльності, має свою структуру, завдяки якій вона може поетапно розмежуватись і послідовно реалізовуватися.

На сьогоднішній день існують два аспекти розуміння соціально-педагогічних технологій: по-перше, їх можна розуміти, як способи застосування теоретичних висновків тієї чи іншої науки у розв’язанні практичних завдань; по-друге, під соціально-педагогічними технологіями розуміють сукупність прийомів, методів і впливів, які застосовуються для досягнення поставлених цілей в процесі соціального розвитку, для розв’язання тих чи інших соціальних проблем.

Розрізняють дві основні форми застосування соціально-педагогічних технологій:

1. створення програм, які містять засоби і способи діяльності;

2. здійснення діяльності, побудованої на основі таких програм.

Згідно цього можна дати таке визначення поняття «соціально-педагогічні технології» - це способи діяльності соціального педагога на основі раціонального розподілу на прийоми і операції з їх наступною координацією, а також визначенням оптимальних засобів та методів їх виконання [43].

Виходячи з зазначеного вище, під соціально-педагогічною технологією розуміємо сукупність прийомів та методів, що використовуються соціальними педагогами з метою досягнення успіху у вирішенні соціальних проблем та забезпечення ефективності соціально-педагогічної діяльності.

Іншими словами, соціально-педагогічна технологія – це сукупність прийомів і методів, що застосовуються соціальними службами, окремими установами, соціальним педагогом в процесі взаємодії з клієнтами для забезпечення ефективності соціалізації зростаючого покоління.

Зазначимо, що термін «соціально-педагогічна технологія» з’явився порівняно недавно. Однак, це зовсім не означає, що соціально-педагогічні технології взагалі в країні не використовувались. В даному випадку можна відмітити той же феномен, що і в соціальній роботі: соціальною роботою, як професійною, так і непрофесійною займались, але називалась вона іншими термінами.

Технології, які застосовуються в соціально-педагогічній роботі, виступають у формі:

· знань (наука);

· знань та умінь (навчання);

· знань, умінь, досвіду і практики (діяльність).

Діяльнісний підхід до трактування соціально-педагогічних технологій передбачає застосування їх у таких видах соціально-педагогічної роботи, як:

· вплив на процес соціалізації особистості;

· здійснення соціально-педагогічного контролю;

· соціально-педагогічна профілактика;

· терапія;

· реабілітація;

· соціально-педагогічне опікунство та посередництво.

Аналіз літератури з теорії і практики соціальної педагогіки дозволяє виділити наступні етапи використання соціальних технологій:

Ø теоретичний, який передбачає обґрунтування мети і об’єкту технологічного впливу, виділення складових компонентів соціального процесу та з’ясування зв’язків між ними;

Ø методичний, який пов’язаний з підбором методів та засобів впливу, збором та аналізом інформації, визначенням принципів перетворення результатів аналізу у висновки та рекомендації;

Ø процедурний, що пов’язаний з практичною діяльністю по апробації розробленого алгоритму використання методів і засобів [43, с. 52].

Таким чином, структура будь-якої технології в соціально-педагогічній роботі визначається наявністю:

Ø науково-обгрунтованої програми, згідно якої розв’язується дана проблема;

Ø заданого алгоритму як системи послідовних операцій на шляху досягнення результату;

Ø певного стандарту діяльності як критерію успішності.

Соціально-педагогічні технології є дуже різноманітними, оскільки різноманітним є увесь світ, життя і стосунки між людьми та людиною і її оточенням (навколишнім середовищем).

Класифікація технологій соціально-педагогічної діяльності здійснюється на основі: видів, рівнів, сфер застосування; способів та методів, що використовуються; диференціації об’єктів.

Також технології соціально-педагогічної діяльності класифікуються за рівнями складності:

Ø прості, доступні неспеціалістам;

Ø складні, що вимагають кваліфікації одного спеціаліста;

Ø складні, що вимагають кваліфікації спеціалістів в різних галузях.

Технології соціально-педагогічної діяльності можна умовно розділити також на три групи:

Ø технології діагностики (побудовані на основі вивчення соціальних проектів і можливого прогнозування їхнього розвитку);

Ø технології конструювання і проектування розвитку тих чи інших соціальних об’єктів;

Ø технології реалізації соціальних проектів, програм та впровадження соціальних інновацій.

Також можна виділити такі типи технологій, які мають за мету повернення індивідам здатності до соціального функціонування – технології соціальної реабілітації і адаптації. Кожна з цих технологій може використовуватись в роботі з певною категорією клієнтів – військовослужбовці, сім’ї, дезадаптовані діти і ін.). Існує і багато інших ознак, за якими класифікують технології соціально-педагогічної діяльності.

Варто зазначити, що технології соціально-педагогічної роботи виконують ряд функцій:

Ø діагностична, яка полягає в аналізі соціальних проблем, з’ясуванні їх причин, дослідженні проблемного простору соціальної ситуації конкретних клієнтів;

Ø прогностична, що передбачає виявлення і облік окремих громадян чи спільнот, які відносяться до груп соціального ризику і прогнозування можливих змін;

Ø системно-моделююча, яка сприяє з’ясуванню об’єму, форм і методів соціально-педагогічної допомоги людям і групам, що опинилися у важкій життєвій ситуації та обґрунтуванню системи надання допомоги на різних рівнях;

Ø організаційна, що полягає в розробці, ресурсному забезпеченні, реалізації і оцінці соціальних проектів, спрямованих на розв’язання соціально-педагогічних проблем, допомозі певній категорії клієнтів;

Ø активаційна, що передбачає активізацію потенціалу власних можливостей індивіда, сім’ї, групи а також організацію само- і взаємодопомоги;

Ø практична, яка полягає у наданні різноманітних видів допомоги в ситуаціях життєвих труднощів, організації консультацій і тренінгів для покращення стосунків між людьми, сприянні в оформленні документів та інше;

Ø розпорядчо-управлінська, що передбачає координацію діяльності державних і недержавних організацій і закладів соціального спрямування, участь у формуванні соціальної політики, підборі у вихованні кадрів, а також менеджмент органів соціального управління;

Ø евристична, яка сприяє поглибленню розуміння соціальних проблем, покращенню освітньої і загальнокультурної підготовки соціальних педагогів та підвищенню їх кваліфікації.

Цілком очевидно, що ці функції реалізуються повністю лише в комплексі.

Застосування тих чи інших технологій в соціально-педагогічній роботі визначає її подальшу ефективність.

Таким чином, аналіз наведених визначень дає змогу стверджувати, що технологія формування позитивного мислення являє собою сукупність певних етапів та відповідним цим етапам засобів, які дозволяють досягти визначеної мети, а саме трудовому вихованню дітей. Технологія трудового виховання дітей засобами ігрової діяльності – це рекомендована послідовність дій, направлених на мислення, почуття та волю, яка передбачає можливість вибору, не обмежує особистість у певні рамки.

Крім того технологія може складатись з підготовчого (підготовча діяльність для проведення експерименту), оперативного (реалізація технології за допомогою запропонованих форм та методів) та результативного (отримання результату діяльності, підведення підсумків) етапів.

У наступному параграфі нашого дослідження буде розроблена, охарактеризована та експериментально перевірена технологія соціально-педагогічної діяльності з трудового виховання дітей засобами ігрової діяльності в умовах ДНЗ яка містить 3 етапи: підготовчий, основний та підсумковий.

Таким чином, сутність технології соціально-педагогічної діяльності з трудового виховання дітей засобами ігрової діяльності в умовах ДНЗ полягає у практичній діяльності соціального педагога, для якої характерна раціональна послідовність дій, тобто, розподіл на етапи: підготовчий, основний, підсумковий, а також використання різних методів та засобів з метою досягнення ефективних результатів.

Дата добавления: 2015-10-21