Характеристика нормативно-правової бази щодо роботи соціального педагога з трудового виховання дітей засобами ігрової діяльності в умовах дошкільного навчального закладу

Дошкільна освіта є первинною складовою частиною системи безперервної освіти в Україні – сукупність повчально-виховних закладів, призначених для цілеспрямованого навчання і виховання, її функціонування регламентоване Конституцією України, законами України «Про освіту», «Про дошкільну освіту», «Про охорону дитинства», Конвенцією ООН про права дитини, вимогами «Базового компонента дошкільної освіти», згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, програмами виховання дітей дошкільного віку «Малятко» і «Дитина».

Складовими системи освіти є дошкільна, початкова, загальна, середня та вища освіта. У середині XIX століття у більшості розвинутих країнах було законодавче закріплено обов'язковість початкової освіти. Нині все більше країн законодавче визнають обов'язковість дошкільної освіти.

Дошкільна освіта сприяє реалізації прав дитини, закріплених законодавчими міжнародними документами, зокрема права на охорону здоров'я, права на освіту, права на участь в іграх, права на збереження своєї індивідуальності, права на захист від усіх форм фізичного, психічного насильства, приниження, зловживання, відсутності турботи чи недбалого і грубого поводження.

Принципи державної політики у галузі освіти відображені у Законі України «Про освіту» (1996 рік), який проголошує освіту пріоритетною сферою соціально-економічного, духовного і культурного розвитку суспільства. Основними принципами освіти в Україні є:

• доступність для кожного громадянина усіх форм і типів освітніх послуг, що надаються державою;

• рівність умов кожної людини в реалізації її здібностей, таланту, у всебічному розвитку;

• гуманізм та демократизм, пріоритетність загальнолюдських духовних цінностей;

• органічний зв'язок зі світовою і національною історією, культурою, традиціями;

• незалежність від політичних партій, громадських і релігійних організацій;

• науковий, світський характер, інтеграція з наукою і виробництвом, взаємозв'язок з освітою інших країн;

• гнучкість і прогностичність, єдність і наступність;

• безперервність і різноманітність;

• поєднання державного управління і громадського самоврядування в освіті.

Закон України «Про освіту» гласить, що «дошкільне виховання здійснюється у сім'ї», дошкільних дитячих закладах у взаємодії з сім'єю і має на меті забезпечення фізичного, психічного здоров'я дітей, їх повноцінний розвиток, набуття життєвого досвіду, вироблення умінь, навичок, необхідних для навчання в школі» [34].

Державна національна програма «Освіта. Україна XXI століття» орієнтує на взаємодію суспільного і родинного виховання дитини дошкільного віку; «Суспільне виховання покликане продовжувати повноцінний і всебічний розвиток дитини на засадах національної культури і духовності з урахуванням різноманітності національного складу та регіональних умов України. Воно доповнює родинне виховання і здійснюється у дошкільних закладах».

Головними завданнями реформування дошкільного виховання на сучасному етапі є:

• створення належних соціально-економічних, морально-психологічних умов для повноцінного життя дитини, оптимального її розвитку й виховання, зміцнення здоров'я;

• піднесення пріоритету суспільного дошкільного виховання, розвиток мережі дошкільних виховних закладів з метою позитивних зрушень у демографічній ситуації;

• оновлення змісту, форм і методів дошкільного виховання відповідно до вікових особливостей дітей;

• розвиток у дитини духовності, як домінуючого начала у структурі особистості;

• своєчасне виявлення ранньої обдарованості, забезпечення умов для розвитку талановитих дітей;

• дослідження динаміки стану здоров'я і психічного розвитку дошкільників;

• удосконалення навчально-виховного процесу в дошкільних закладах з урахуванням особистісних якостей, стану здоров'я, природних задатків дитини.

Новий етап розвитку дошкільної освіти започаткований прийняттям Закону України «Про дошкільну освіту»(2001 рік), який розглядає її як цілісний процес, спрямований забезпечення різнобічного розвитку дитини дошкільного віку відповідно до її задатків, нахилів, здібностей, індивідуальних, психічних і фізичних особливостей, формування у дитини моральних норм, набуття нею життєвого досвіду.

Цим законом регламентовано такі аспекти функціонування системи дошкільної освіти:

• забезпечення права дитини на доступність і безоплатність здобуття дошкільної освіти;

• забезпечення необхідних умов функціонування і розвитку системи дошкільної освіти;

• визначення змісту дошкільної освіти;

• визначення органів управління дошкільною освітою та їх повноважень;

• формування прав і обов'язків учасників навчально-виховного процесу, встановлення відповідальності за порушення законодавства про дошкільну освіту;

• створення умов для благодійної діяльності у сфері дошкільної освіти.

У статті 7. указано щодо завдань дошкільної освіти, а саме:

• збереження та зміцнення фізичного, психічного і духовного здоров'я дитини;

• виконання вимог Базового компонента дошкільної освіти, забезпечення соціальної адаптації та готовності продовжувати освіту;

• здійснення соціально-педагогічного патронату сім'ї.

Реалізація завдань дошкільної освіти здійснюється на основі відповідних принципів, які проголошують:

• доступність для кожного громадянина освітніх послуг, що надаються системою дошкільної освіти;

• рівність умов для різнобічного розвитку дитини;

• єдність розвитку, виховання, навчання й оздоровлення дітей;

• наступність і перспективність між дошкільною і початковою освітою;

• особистісно-орієнтований підхід до розвитку дитини;

• демократизація та гуманізація педагогічного процесу;

• відповідність змісту, рівня і обсягу дошкільної освіти особливостям розвитку та стану здоров'я дошкільника [32].

Закон України «Про охорону дитинства» визначає охорону дитинства в Україні, як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток встановлює основні засади державної політики у цій сфері.

Стаття 3. Основні принципи охорони дитинства

Всі діти на території України, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального походження, майнового стану, стану здоров'я мають рівні права і свободи, визначені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. У порядку, встановленому законодавством, держава гарантує всім дітям рівний доступ до безплатної юридичної допомоги, необхідної для забезпечення їх прав.

Стаття 19. Право на освіту

Кожна дитина має право на освіту. Держава гарантує доступність і безоплатність дошкільної, повної, загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах. Надання державних стипендій та пільг учням і студентам цих закладів у порядку, встановленому законодавством України. Держава забезпечує право на вибір навчального закладу і навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови у державних і комунальних навчальних закладах.

Держава забезпечує пільгові умови для вступу до державних та комунальних професійно-технічних, вищих навчальних закладів дітям-інвалідам, дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, та іншим категоріям дітей, які потребують соціального захисту. Норми навантаження у начальних програмах та планах навчальних закладів повинні визначатися з урахуванням віку та стану здоров'я дітей.

У порядку, встановленому законодавством, держава забезпечує підтримку та заохочення особливо обдарованих дітей шляхом направлення їх на навчання до провідних вітчизняних та іноземних навчальних закладів і встановлення спеціальних стипендій [33].

Зокрема у програмі «Малятко» завдання у сфері трудового виховання конкретизовано у розділі «Праця» і «Дитина і навколишній світ». В цілому програма спрямовує на «виховання елементів культури трудової діяльності, початків позитивного ставлення до праці, співробітництва»[28].

Дещо іншого спрямування, щодо реалізації завдань трудового виховання,

має програма «Дитина».

Програма орієнтує на те, що «трудові завдання не тільки корисні, оскільки формують моральні звички: берегти і підтримувати чистоту, порядок, допомагати, долати труднощі, радіти успіхам, доводити розпочате до кінця, а й надзвичайно цікаві, бо розкривають дітям сутність людської праці» [16].

Новим етапом розвитку вітчизняного дошкільного соціального виховання стало затвердження у жовтні 1998 р. "Базового компоненту дошкільної освіти".

Базовий компонент дошкільної освіти − це зведення норм і положень, що визначають державні вимоги до рівня освіченості і вихованості дитини дошкільного віку. Він визначає сумарний кінцевий показник компетентності дитини на час її виходу з дошкільного віку і вступу до школи і забезпечує єдність освітньо-виховного простору, є основою для створення варіативних програм.

В основу Базового компонента покладено якість розвитку, вихованості та навченості дитини перших семи років життя. Відповідно до його вимог експертиза діяльності дошкільних освітніх закладів полягатиме у встановленні відповідності різнобічного розвитку дитини на момент закінчення терміну її перебування в одному з них і вступу до школи мінімально обов’язковим вимогам.

Об’єктом стандартизації у Базовому компоненті дошкільної освіти виступає зміст освіти, знання, уміння, навички, яким повинна оволодіти дитина на межі дошкільного віку і початкової ланки школи. Тобто, основними складниками даного документу є зміст освіти: знання, уявлення, уміння і навички, які необхідно формувати у дошкільному віці, а також результати освітньо-виховної роботи, які знаходять своє відображення в компетентності дитини, яка розуміється як необхідний мінімум набору елементарних знань, уявлень, умінь і навичок, що гарантують дитині адаптацію до життя.

На сьогоднішній день на Україні існує державний документ, який визначає основні орієнтири дошкільної освіти – Базовий компонент дошкільної освіти, де розкриваються основні напрямки виховання дітей в період дошкільного дитинства, які виокремлено згідно основних сфер життєдіяльності особистості:

“Природа”, “Культура”, “Люди”, “Я сам”. Кожен із чотирьох напрямків містить в собі основні змістові лінії, якими відбувається розвиток, і відображають два аспекти компетентності дитини: знання і практичну діяльність, поведінку дитини, що дасть дитині змогу пристосуватись до самостійного повноцінного життя в соціумі.

Тому, для нашого дослідження є доцільним аналіз державного стандарту дошкільної освіти, оскільки там вказані й основні орієнтири трудового виховання дошкільників.

Сфера «Природа» передбачає ціннісно-змістову наповненість екологічного та природничого напрямків, що передбачає формування у дитини основ екологічної вихованості, що проявляється в любові до природи, задоволенні прекрасним, у прагненні не смітити, невдоволенні від забрудненості навколишнього тощо.

Також звертається увага на виховання емоційно-ціннісного ставлення до природи: бережливості, розуміння того, що природа – основа всього живого на землі, що сама людина є частинкою цієї природи. У змісті представлено практичні вміння дбайливого ставлення до природного довкілля: догляд за рослинами, тваринами, охорона їх тощо.

Змістові лінії сфери «Природа» – «Природа планети Земля», «Природа

Космосу» пріоритетними визначають цінність життя в природі живих організмів, діяльність людини в природі, а значить і важливість ознайомлення дітей з працею дорослих в природі, зокрема людьми певних професій (у рослинництві, тваринництві), та основними компонентами процесу їх праці; ознайомлення дітей із працею дослідників Космосу, зокрема вченими, космонавтами (професіями), а також їх знаряддями праці в цій галузі (супутники, кораблі, станції тощо).

Сфера «Культура» орієнтує на формування емоційно-ціннісного ставлення дитини до рукотворного світу, що, на нашу думку, передбачає розуміння значущості людської праці (її природність, зв’язок зі здоров’ям) та її результатів.

Змістова лінія «Предметний світ» підкреслює необхідність наявності у дітей знань про цінність предметів, вироблених людиною, та догляд за ними, зокрема житла і предметного довкілля за його межами. Дошкільник повинен мати уявлення про працелюбність, людську гідність, дбайливість. Такі знання про цінність предметів, необхідність догляду за ними, призначення, властивості предметів, про значущість і природність праці людини, що виготовляє різноманітні предмети передбачають наявність у дітей уявлень про існування різних професій (найпоширеніших) і усвідомлення елементарних вимог до людини-трудівника.

Також підкреслюється важливість знань дітей, що стосуються економічної галузі, зокрема споживання і виробництва товарів. За таких орієнтирів основним засобом розвитку дитини є трудове виховання, оскільки воно одночасно сприятиме виникненню: дбайливого і бережливого ставлення до предметів, зокрема знарядь праці; знань про існування найпоширеніших виробництв; уявлень про виробничу діяльність людини та її відмінність від власної предметно-практичної; знання про основні складові трудового процесу (постановка мети, процес досягнення мети, результати діяльності, оцінка результатів праці).

Змістова лінія «Світ гри» (сфери «Культура») містить найбільш важливе, з нашої точки зору, положення, щодо відображення в дитячій грі діяльності дорослих та їх взаємин. Адже саме в провідній діяльності – грі, дитина-дошкільник повинна відтворити знання і моральні уявлення, задовольнити власний інтерес до навколишнього (світу, речей, стосунків, дій тощо).

Отже, за таких обставин, знання дошкільника про працю дорослих, трудові дії, ставлення до праці людини-трудівника формують у дітей уявлення про різноманітні професії людей, їх трудові, суспільні, сімейні взаємини, а все це сприяє розвитку сюжету гри.

Змістова лінія «Світ мистецтва» в контексті трудового виховання має вплив на формування емоційно-ціннісного ставлення дитини до рукотворного світу (творів мистецтва: образотворчого, музичного, літературного, театрального).

Водночас це можливість для дитини відобразити в художньо-практичній діяльності (зображувальній, художньо-мовленнєвій, театралізованій, музичній) власне ставлення до реального світу і творів мистецтва, до власноруч створеного продукту праці (малюнок, аплікаційна поробка тощо), зрозуміти красу і радість праці, оскільки це її власна творчість (художній виріб, театральна роль, ліпна поробка тощо). Крім того власний виріб сприяє виникненню: прагнення в дитини привернути увагу інших людей до власноруч створених продуктів праці; гордості за досягнутий результат; емоційного задоволення і естетичного смаку.

В цілому, якщо зробити спробу узагальнити зміст сфери «Культура», то

можна побачити, що вона орієнтує на формування у дитини таких якостей, як

ініціативність, творчість, самостійність, спостережливість, критичність, старанність, цілеспрямованість, а також на основні вимоги до людини-трудівника.

Останній термін потребує уточнення, оскільки це поняття у Базовому компоненті дошкільної освіти не розкривається.

Сфера «Люди» спрямовує на формування соціальних навичок поведінки

(взаємодії дитини з дорослими і іншими дітьми у відповідності з моральними нормами і правилами), розвиток свідомого ставлення до себе як самостійної особистості, рівної з іншими людьми, готовності до сприймання соціального досвіду (знань, умінь і навичок для життя в суспільстві), а також турботливого ставлення до людей, на засадах співпереживання, співчуття, бажання робити добрі вчинки.

Зокрема змістова лінія «Сім’я. Родина» орієнтує на формування у дитини бажання допомагати близьким дорослим: полегшення праці рідних, своєчасна й доречна посильна допомога. Змістова лінія «Інші люди» передбачає формування у дітей уявлень про вікові відмінності людей (дитина, людина юнацького віку, доросла людина, стара людина) де критеріями є участь людини в різних видах діяльності (навчанні, праці та ін.), професійне самовизначення, професія (в зрілому віці людина має професію, роботу).

Згідно Базового компоненту дошкільної освіти, на практичному рівні спілкування дитині важливо вміти взаємодіяти в процесі праці з іншими дітьми (молодшими, однолітками) та дорослими. Молодшим передавати свої знання і вміння в процесі трудової діяльності, з однолітками працювати дотримуючись правил і норм спілкування та взаємодії, прагнути до спільної діяльності з дорослими, виявляти інтерес до їхніх дій. Дитина повинна вміти розрізняти людину за статевою належністю, за родом занять, за робочим одягом тощо, розуміти, що стать певною мірою визначає інтереси і професійні уподобання. В цілому ця сфера життєдіяльності ґрунтується на ідеях гуманізму, людського ставлення до інших, що у повній мірі може виявлятися і формуватися в процесі ознайомлення дітей з працею дорослих.

Сфера «Я сам» ґрунтується на ціннісному ставленні дошкільника до самого себе, зокрема на відчутті своєї значущості для інших людей, яке формується на основі набутих вмінь і розвинених здібностей виконувати певні трудові дії, що позитивно оцінюються дорослими і дозволяють дитині відчувати себе комфортно серед оточуючих людей.

Змістова лінія «Фізичне Я» також певною мірою розширює знання дітей про трудову діяльність власну і дорослих, та спрямовує увагу вихователів на формування у дитини цінності праці, яка вкладена, наприклад, в приготування їжі, її естетичного смаку, а також на дотримання дошкільниками режиму раціональної розумової і фізичної праці та відпочинку (гігієни праці), від чого залежатиме висока працездатність дитини, і що передбачає сформованість у них певної культури праці.

Змістова лінія «Психічне Я» перш за все спрямовує увагу вихователів на розвиток альтруїстичних почуттів у дітей, зокрема приязні, щирості, відповідальності, безкорисливості, вдячності, любові у взаєминах з іншими та ін.

На нашу думку, таким соціальним почуттям дитини дає внутрішній поштовх суб’єктивне відчуття значущості своєї праці для інших людей і для себе.

Важливим моментом також є усвідомлення себе у часі, критеріями якого є праця і професійна діяльність особистості. Продовження цієї думки знаходимо у змістовій лінії «Соціальне Я», де акцентується увага педагогів на формуванні у дитини готовності до прийняття моральних і соціальних цінностей, а також можливостей до їх прояву в процесі групової взаємодії, перш за все в спільній трудовій діяльності та грі. Така поведінка керується прагненням дитини зберегти ціннісне ставлення (прихильність) до себе інших, а також супроводжується почуттям гідності та совістю.

Документ орієнтує на досягнення дитиною нижнього вікового, а не індивідуального порогу.

Базовий компонент складено з урахування того, що засвоєння змісту дошкільної освіти розраховано на весь період дошкільного дитинства. Кожна вікова сходинка у цьому процесі відіграє свою особливу роль за умови повної реалізації дитиною своїх потенційних можливостей на попередньому етапі [2].

Отже, здійснивши аналіз змісту трудового виховання можемо зробити такі висновки: як бачимо, законодавча база. Щодо дошкільної освіти, добре розвинута у наш час, в неї входять: Конституція України, закони України «Про освіту», «Про дошкільну освіту», «Про охорону дитинства», Конвенцією ООН про права дитини, вимогами «Базового компонента дошкільної освіти» та програми «Малятко» та «Дитина».

Такий підхід, щодо реалізації дошкільної освіти, на нашу думку, найбільш повно може реалізуватися через призму трудового виховання, зокрема шляхом ознайомлення дітей з працею дорослих, який має вплив на сприймання та засвоєння дітьми моральних і соціальних цінностей суспільства, є основою практичної поведінки. Саме у ДНЗ дитина вперше знайомиться та пізнає праця, як основний вид діяльності.

Отже, познайомившись із законодавчою базою ДНЗ, можна зазначити, що трудовому виховання, як одному із основних видів виховання, надана провідна роль у всій діяльності ДНЗ.

Дата добавления: 2015-10-21