Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Г) значення дисидентського руху.

Читайте также:
  1. Анкета для визначення рівня мікроклімату в колективі
  2. Бали виставляються в одну колонку журналу без зазначення дати.
  3. Види органів та установ виконання покарань та їх призначення
  4. Визначення
  5. Визначення висоти фундаменту
  6. Визначення віку тварин
  7. Визначення довжини анкерування робочих стержнів які обриваються.

Особливості ди­сидентського руху.

- Дисидентський рух свідчив про наявність кризових явищ у радянській системі.

- Продовжив традиції національно-визвольної боротьби. З'єднав два етапи національно-визвольного руху: середини й кінця XX ст.

- Сприяв розхитуванню радянської тоталітарної системи, по­ширенню та утвердженню в народі демократичних ідеалів.

- Відкривав Україну світові.

- Досвід та ідеологічні наробки дисидентів були використані в період перебудови й здобуття Україною незалежності.

- Вагомий внесок дисидентів у сучасну теорію і практику дер­жавного будівництва.

- Із середовища дисидентів вийшла чимала когорта політиків незалежної України.

- Вагомий внесок дисидентів у розвиток української культури і науки.

Дисидентський рух в Україні, що виник у середині 1950-х pp., був загальноукраїнським явищем. Він охоплював різні соціальні прошар­ки населення всіх регіонів республіки. Дисидентський рух ставив за мету вільний розвиток української культури та мови, забезпечення громадянських прав і був проявом національно-визвольного руху. Завдяки самовідданій діяльності українських дисидентів визрівала ідея про необхідність утворення власної незалежної держави, про необхідність кардинальних перетворень у всіх сферах життя радян­ського суспільства.

5. Культура і духовне життя:

а) розвиток системи освіти;

Розвиток освіти

Позитивні явища Негативні явища
Перехід до загальної се­редньої освіти. Зростання обсягів мето­дичного і матеріального забезпечення школи. Ґрунтовна підготовка учнів з базових дис­циплін. Запровадження нових дисциплін. Загальний високий рівень навчання. Формування педагогіч­них шкіл передового досвіду Зростання ідеологізації та русифікації освіти. Жорсткий партійний контроль над учителями. Підвищення навантаження на учнів у зв'язку з ускладненням навчальних програм. Накопичення розриву між вищою і середньою освітою. Базової підготовки в школі стає не­достатньо для вступу до вузу. Поглиблення розриву між сільською і міською школами. Школи орієнтувалися на оволодіння учнями знань, а не надання їм практичного життєво­го досвіду. Система освіти відставала від потреб нового етапу НТР. Майже відсутня диференціація шкіл

Брежнєвські часи характеризуються стрімким наростанням ідео­логізації і русифікації в усіх сферах культурного життя.

За часів партійного керівництва В. Щербицького в республіці з другої половини 1970-х pp. знов стали посилюватися процеси русифікації. Вона ніколи не проголошувалася метою держави, проте «природна» асиміляція, «злиття націй» проголошувалися об'єктивним і прогресивним явищем. Державні чиновники ретельно маскували свої продумані методи.

З ініціативи Л. Брежнєва в цей період почала активно поширюва­тися теза про злиття у недалекому майбутньому націй і народностей СРСР в єдину націю «радянський народ». Величезна армія суспільствознавців, преса, радіо, телебачення, вся ідеологічна сфера напружено працювали над обґрунтуванням й пропагандою цієї ідеї. Російська мова, що представлялася як засіб міжнаціонального спілкування, витискала українську зі сфер освіти, науки, культури і навіть побуту.

Найбільш підступними були ці дії в галузі народної освіти. По­взуча русифікація освіти, що була започаткована у 1938 р. і поси­лена у 1960-ті pp., на кінець 1970-х pp. мала для українських шкіл катастрофічні наслідки.

У зв'язку із запровадженням в 1978 р. загальної середньої осві­ти почався і новий наступ на українські школи: 30 червня 1978 р. було прийнято постанову ЦК КПРС «Про подальше вдосконалення вивчення і викладання російської мови в союзних республіках». Всесоюзна науково-практична конференція 1979 p., яка пройшла за темою «Російська мова — мова дружби і співробітництва народів СРСР», рекомендувала вже з 1979 р. «завести всюди вивчення росій­ської мови в національних дошкільних закладах для дітей з п'яти років життя». У старших класах загальноосвітніх шкіл і ПТУ за­охочувався перехід на російську мову викладання. Розширювався випуск навчальної літератури російською мовою.

Новий етап русифікації та ідеологізації розпочався у 1983 р. із запровадження нової реформи школи. У травні 1983 р. ЦК КПРС і Рада Міністрів СРСР прийняли таємну постанову «Про додаткові заходи щодо удосконалення вивчення російської мови в загально­освітніх і навчальних закладах союзних республік». Виконуючи постанову центру, партійно-державне керівництво УРСР у червні 1983 р. прийняло власну постанову, якою, зокрема, передбачалася надбавка в розмірі 15 % учителям російської мови і літератури. Така цілеспрямована русифікація призвела до того, що в Криму і східних районах УРСР українські школи зникли. В обласних цент­рах українські школи складали лише 22 %. Крім освіти русифікація швидко поширювалася й на інші сфери культурного життя: книговидавничу справу, бібліотеки (українські книги складали лише чверть книжкового фонду), театр (у Києві з 11 театрів лише один був українським), кіно (за десятиліття з 1976 до 1986 р. українські кіностудії створили 200 кінострічок, і лише 126 було продубльовано або знято українською мовою), телебачення.

б) становище науки;

- центром наукових досліджень залишалась АН УРСР (70 тис. вчених на чолі з Б.Патоном);

- зростання кількості наукових працівників (у 1980 р. до 200 тис. чол.), але була поширена практика переманювання відомих укр. вчених;

- прогресували ті галузі науки, які не потребували складного лабораторного обладнання, й ті, що були пов'язані з військовими і космічними розробками;

- майже повний занепад суспільних дисциплін. Їх ідеологі­зація;

- залишкове фінансування більшості наукових установ.


Дата добавления: 2015-10-16; просмотров: 362 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Николай Александрович Добролюбов. Что такое обломовщина? | Структурна криза радянської моделі суспільно-політичного розвитку | Політичний портрет П. Шелеста. | Політичний портрет В. Щербицького. | В) кризові явища в економіці УРСР. | Б) рівень життя населення. | Періодизація дисидентського руху в СРСР | Андрій Сахаров | INTRODUCTION | Essence and objective terms of development of specialization of agricultural enterprises |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Різні точки зору, що характеризують період 1965—1985 pp.| В) розвиток літератури й мистецтва.

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.006 сек.)