Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Визначення

Читайте также:
  1. Анкета для визначення рівня мікроклімату в колективі
  2. Визначення висоти фундаменту
  3. Визначення віку тварин
  4. Визначення довжини анкерування робочих стержнів які обриваються.
  5. Визначення довжини анкерування робочих стержнів, які обриваються.
  6. Визначення живої маси тварин

Курсова робота

На тему

Задача Аполлонія

 

 

Виконала:

студентка фізико-

математичного факультету

ІІ курсу, групи 2 МФ

Волотка Дар’я Сергіївна

Науковий керівник:

Викл. Антоненко Г.М.

 

 

Харків 2012


ЗМІСТ

 

ВСТУП

І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИВЧЕННЯ ІНВЕРСІЇ.

1.1.Означення інверсії.

1.2. Властивості інверсії.

1.3. Побудова образів простих фігур при інверсії.

1.4. Зв’язок інверсії і гомотетії.

ІІ. ЗАДАЧА АПОЛЛОНІЯ ТА СПОСОБИ ЇЇ РОЗВ’ЯЗАННЯ.

2.1. Особливі випадки розв’язання Задачі Аполлонія

2.2. Задача Аполлонія

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

 


ВСТУП

У шкільному курсі планіметрії розглядають два види перетворень площини: руху і перетворення подібності (гомотетії). Як гомотетія, так і рух є лінійними перетвореннями, тобто такими, за яких прямі переходять у прямі. Або, іншими словами, в декартовій системі координат ці перетворення задаються лінійними рівняннями.

Безумовно, клас лінійних перетворень площини набагато ширше і аж ніяк не вичерпується лише рухами і гомотетії. Однак, іноді буває корисно розглянути і нелінійні перетворення. При таких перетвореннях пряма може перейти в якусь криву. Правда, в середній школі на уроках геометрії ми звикли зустрічатися з однією єдиною кривою колом. Не будемо порушувати цю традицію, що йде ще від Евкліда, і розглянемо перетворення площини, при якому деякі прямі переходять в коло.

Об’єктом нашого дослідження є інверсія, а предметом — застосування інверсії для розв’язаннязадачі Аполлонія.

Метою нашої роботи є розглянути способи розв’язання задачі Аполлонія за допомогою інверсії.

 

 


І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИВЧЕННЯ ІНВЕРСІЇ.

1.1.

Визначення

Перетворення площини, при якому деякі прямі переходять в коло називається інверсією.

Розглянемо на площині коло ω з центром О і радіусом R і довільну точку А1, відмінну від центру О. Дамо наступне визначення: Точка А2 називається симетричною точці А1 щодо кола ω з центром О і радіусом R, якщо точка А2 лежить на промені ОА1 і ОА1 • ОА2 = R2.

О
А
 
А
 
З визначення безпосередньо випливає, що:

1. Для кожної точки площини, крім центра О, існує єдина точка, симметрична їй щодо кола ω.

2. Для центру О симетричної точки не існує.

мал.1

3. Якщо точка А2симетричнаточці А1 щодо кола ω, то і точка А1 симетрична точці А2 щодо кола ω.

4. Кожна точка, що лежить на колі ω, симетрична сама собі.

5. Якщо А1 і А2 – різні симетричні точки, то одна з них лежить всередині кола ω, а інша - зовні.

Тепер можна розглянути відображення площини на себе, яке переводить будь-яку точку, крім центра О, в точку, симетричну їй відносно кола ω. Це перетворення і називається інверсією площини щодо кола ω. Питання про долю центру О залишимо поки відкритим. Будемо розглядати площину з проколотою точкою. На такій «проколотій площині» інверсія повністю і однозначно визначена для всіх точок.

А
 
А
 
О
А
 
А
 
Наочно уявити собі інверсію можна, як результат «вивертання» площини через коло ω. Всі точки кола інверсії залишаються на місці, всі крапки, що знаходилися всередині кола ω, виявляються зовні, всі крапки, що

мал.2

розташовувалися зовні кола, потрапляють всередину. Якщо точки А1 і А2 змінюються при цьому місцями, то за визначенням симетричних точок ОА1 • ОА2 = R2, тобто ОА2 = R2 / ОА1. Виходить, чим більше величина ОА1, тим менше величина ОА2 і навпаки. Чим ближче точка розташована до центру інверсії, тим далі її образ від цього центру. Якщо присувати точку А1 все ближче і ближче до центру О, тим самим наближаючи величину ОА1 до нуля, то величина ОА2 буде необмежено зростати, і, врешті-решт, точка А2 «піде в нескінченність».

 

 

мал.3

Доречно також пояснити, чому ми називаємо точки А1 і А2 «симетричними». Для цього розглянемо точку А1, таку, що ОА1 «мало відрізняється» від R, тобто точку, що лежить близько до кола інверсії. Її образ А2 також лежить недалеко від кола інверсії, але по інший бік. Якщо при цьому зробити радіус R дуже великим (як кажуть, «досить великим»), так що видима частина кола ω стане вельми схожою на пряму (так само, як видима нами частина земної поверхні досить схожа на площину), то точки А1 і А2 стануть «вельми схожі» на точки, симетричні відносно цієї «майже прямий». Обмежимося поки цими розпливчастими міркуваннями, а в подальшому сформулюємо і доведемо ряд строгих тверджень, що додають сенс всім словами, взятим у лапки.

Задача 1.

Розглянемо на координатній площині коло ω: x2 + y2 = R2 і точку А1 (x1, y1). Знайдіть координати точки А2, симетричної точці А1 щодо кола ω.


Дата добавления: 2015-10-16; просмотров: 137 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Оформление бутылки шампанского| Основна лема

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.008 сек.)