Економічний розвиток Німеччини кінця ХІХ – початку ХХ ст. ст.

Найвищі темпи економічного розвитку серед європейських країн наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. ст. були в Німеччині. Перелом в економічному розвитку країни, яка тривалий час відставала від Англії і Франції, пояснюється двома важливими подіями: політичним об’єднанням Німеччини і перемогою над Францією у Франко-Прусській війні (1870- 1871 рр.). Основні результати економічного розвитку Німеччини представлено на (Рис. 8.3).

Рис. 8.3 Основні напрями результати економічного розвитку Німеччини в кінці ХІХ та

на початку ХХ ст.

Завдяки об’єднанню німецьких земель в єдину державу було створено єдиний державний апарат, повністю ліквідовано внутрішні митні кордони, запроваджено єдину систему мір та ваги, що надзвичайно сприятливо вплинуло на внутрішній ринок, а отже, і на активне зростання обсягів виробництва.

Перемога у Франко-Прусській війні дала змогу Німеччині анексувати у Франції два промислово розвинуті департаменти – Ельзас, який був центром текстильного виробництва, та Лотарингію, де зосереджено значні запаси залізної руди, такої необхідної для німецької важкої індустрії. Поєднання цієї руди з кам’яним вугіллям Саару створило надзвичайно потужний паливно-металургійний потенціал. Крім того, французи сплатили 5 млрд. фр. контрибуції, яка пішла на фінансування важкої індустрії Німеччини.

Надзвичайно важливим чинником економічного піднесення Німеччини стала активна мілітаризація її економіки. Агресивна політика нової держави не могла б здійснюватися без наявності потужної, добре озброєної сучасної армії. А створення такої армії вимагало високого рівня розвитку металургійної, вугільної, хімічної промисловості, які через зростаючі державні замовлення активно підтримувалися урядом країни. Дуже важливим кроком у цьому напрямку було запровадження в 1870 р. протекціоністської політики з установленням високих митних тарифів на імпортну продукцію, що створювало сприятливі умови для розвитку національної промисловості.

Промисловому піднесенню країни сприяв і демографічний чинник – швидке зростання кількості населення. За останню третину ХІХ ст. кількість населення Німеччини збільшилася майже на 40%, що позитивно вплинуло на місткість внутрішнього ринку. Важливо також зазначити, що кількість промислових робітників зростала значно вищими темпами, ніж населення загалом.

Прискорений розвиток галузей важкої індустрії сприяв завершенню індустріалізації Німеччини, концентрації промислового капіталу і створенню монополій, які виникали здебільшого у вигляді картелів. Країна мала найбільші серед європейських країн технічно оснащені й монополізовані підприємства, особливо у воєнній промисловості, за рівнем розвитку якої вона вийшла на перше місце у світі. Створюючи свою індустрію на основі найновіших досягнень техніки, Німеччина за рівнем розвитку сучасних прогресивних галузей промисловості вийшла на провідні позиції. До початку першої світової війни вона посідала перше місце на світовому ринку електротехнічних виробів (50% світового експорту), та перше місце з виробництва анілінових фарбників, якими користувалася текстильна промисловість майже всіх країн світу. Першою на світовому ринку Німеччина була й у вивозі машин.

Економічні успіхи Німеччини, посилення її позицій у світовому виробництві та світовому експорті обумовили прагнення цієї країни до світового панування, до територіальних загарбань. Але площа колоній Німеччини була значно меншою, ніж у старих капіталістичних країн. Тому, зайнявши провідне місце у світовому промисловому та військовому виробництві, Німеччина вважає такий розподіл несправедливим, таким, що не відповідає її економічному потенціалу.

Дата добавления: 2015-10-16