Особливості промислового перевороту у Франції, Німеччині, США та його роль у розвитку продуктивних сил

Промисловий переворот в інших країнах світу мав свої особливості як за часом здійснення, так і за напрямками.

Більш повільно, ніж в Англії, відбувався промисловий переворот у Франції, що почався наприкінці XVIII ст. Завдяки більшій живучості у Франції дрібного виробництва тут не відбувалася у таких розмірах, як в Англії, пролетаризація селян і ремісників. Банківський і лихварський капітали розвивалися у Франції швидше, ніж промисловий.

Капіталістичний розвиток сільського господарства, промисловості й торгівлі Франції значно просунувся вперед у період консульства ії імперії (1799-1812).

Так, перше запровадження машин у Франції розпочинається лише після Великої французької революції (1789-1793 рр.), але промисловий переворот стримується в роки імперії та наполеонівських війн. Це обумовлено Континентальною блокадою Наполеона (1806 р.), яка закрила європейський, зокрема, французький, ринок для англійських товарів, що врешті-решт викликало депресію французької промисловості. Крім того, уповільнюючим чинником була також парцелярна власність на землю, обумовлена аграрним законодавством Конвенту. Дрібна земельна власність стримує диференціацію селянських господарств, негативно впливає на розширення внутрішнього ринку та ринку робочої сили, а це все, у свою чергу, гальмувало розвиток промислового виробництва.

Після реставрації Бурбонів було прийнято низку законів, дія яких негативно вплинула на розвиток французької промисловості, але відкрила французький ринок для англійських товарів. У результаті поширюється застосування машин, особливо в текстильній промисловості, починає розвиватися металургія, хоча перехід на мінеральне паливо затримується. Загалом, промисловий переворот у Франції до 1830 р. не вийшов за межі підготовчого періоду. Основні етапи промислового перевороту у Франції демонструє рисунок 6.3.

Рис. 6.3 Основні ознаки промислового перевороту у Франції в ХІХ ст.

Революція 1830 р. призвела до панування банкірів та спекулянтів. Важливим джерелом збагачення останніх став „державний дефіцит”. До 1848 р. державний борг досяг 5,5 млрд. фр.

У цей період (30-40-ві роки XIX ст.), який можна назвати першим етапом промислового перевороту, на розвиток промисловості впливали ті самі негативні причини, що й у попередні роки: дрібна парцелярна власність, вузькість внутрішнього ринку, високі митні тарифи на сировину та паливо, які гальмували розвиток обробної промисловості.

Водночас, дуже важливу роль у промисловому перевороті відіграє залізничне будівництво, яке набирало прискореного розвитку завдяки закону 1844 р., сприяло зростанню кількості парових двигунів та розвитку металургійної і вугільної промисловості.

Другий етап промислового перевороту — 50-60-ті роки. Він характеризується завершенням промислового перевороту в галузях важкої індустрії (виробництво чавуну збільшилось втричі, сталі — у 8 разів; у 1865 р. 75% чавуну виробляли на коксі). Проте, на відміну від Англії, припинення промислового перевороту у Франції не означало завершення індустріалізації: країна стає лише аграрно-індустріальною державою. Продовжує розвиватися залізничне будівництво, за темпами зростання важка промисловість починає випереджати легку. Швидко ростуть міста. Франція посідає друге місце за рівнем промислового виробництва (після Англії), хоча концентрація промислового капіталу залишається незначною, що обумовлено традиційною структурою промисловості (переважним розвитком галузей, що виробляють модний одяг, предмети розкоші тощо). Така структура, а також збереження парцелярного селянського господарства зумовили вузькість внутрішнього ринку, що, у свою чергу, стримує темпи економічного розвитку.

Особливості промислового перевороту в Німеччині обумовлені її попереднім економічним розвитком. У період, коли Англія та Франція вже давно створили внутрішню економічну та політичну централізацію, коли в Англії відбувається промисловий переворот, Німеччина являла собою країну, політично роздроблену та економічно відсталу. Але під впливом Великої французької революції та наполеонівських війн у Німеччині розпочинається процес ліквідації феодально-кріпосницьких відносин. У ряді німецьких держав відбуваються суттєві зміни. У найбільшій з них — Прусії — провадиться аграрна реформа, яка звільнила селян від особистої залежності, але зберегла більшу частину землі в руках поміщиків-юнкерів. Поряд із послабленням кріпосних відносин відбувається також послаблення феодальної роздробленості Німеччини. Після Віденського конгресу (1815 р.) було утворено Німецький союз, до якого увійшло 38 держав. Проте цей союз не ліквідував феодальної роздробленості. Держави, що увійшли до нього, зберігали як територіальні, так і митні кордони.

Помітне послаблення на початку XIX ст. кріпосництва та феодальної роздробленості країни полегшили зростання капіталістичних відносин, виникнення фабрично-заводської промисловості. Сприяла цьому також і ліквідація (у Прусії) або обмеження (у Баварії та ряді інших держав) цехового ладу. Істотний вплив на розвиток німецької промисловості мала Континентальна блокада Наполеона, яка на ряд років звільнила німецькі мануфактури від конкуренції англійських фабричних виробів. З’являються перші машини, створюються перші фабрики. Цей процес дещо посилюється після завершення наполеонівських війн, коли німецька буржуазія робить спроби вистояти в умовах надзвичайно сильної конкуренції з боку Англії.

У 1833 р. 18 німецьких держав з ініціативи Прусії утворюють Митний союз, який почав діяти з 1 січня 1834 р. Його утворення тісно пов’язане з початком промислового перевороту та низкою аграрних реформ, які сприяли прискоренню викупу землі селянами. Розширення викупних платежів прискорило первісне нагромадження капіталу, а під впливом важких викупних платежів та втрати більшістю селян своїх земельних наділів, відбувається прискорене формування ринку робочої сили для великої промисловості. Усе це вело до прискореного промислового розвитку Німеччини, а зняття митних кордонів між членами Митного союзу сприяло створенню єдиного внутрішнього ринку.

Проте в першій половині XIX ст. Німеччина залишається аграрною країною, а в її промисловості переважає дрібне виробництво. Таким чином, до середини XIX ст. Німеччина все ще залишалася в основному країною мануфактурної та домашньої промисловості, незважаючи на перші кроки, зроблені на шляху промислового перевороту. Велика промисловість залишається в зародковому стані.

Початок промислового перевороту в Німеччині можна віднести на період 50-х років, після революції 1848 р. Основні риси та наслідки промислового перевороту в Німеччині представлено на рисунку 6.4.

Рис. 6.4 Основні риси та наслідки промислового перевороту в Німеччині

У 50-60-х роках Німеччина досягла небачених успіхів в розвитку торгівлі та промисловості, залізниць, телеграфу та океанського транспорту, які дали країні за 20 років набагато більше, ніж за ціле сторіччя. Промисловий переворот у Німеччині мав стрімкий характер, фактично відбувся протягом двох десятиріч. Другою характерною ознакою промислового перевороту в Німеччині було те, що відбувався він на власній машинобудівній базі.

Пізній вступ Німеччини на шлях індустріалізації дав їй змогу використати технічні досягнення Англії, запозичити їх, а це забезпечувало порівняно високий рівень продуктивності праці на німецьких підприємствах. Німеччина не мала потреби повторювати всі етапи технічного розвитку, які пройшла Англія: вона відразу могла запроваджувати технічні новинки, які в самій Англії почасти застосовувалися повільно через тиск старого основного капіталу. Тому не дивно, що німецькі фабрики і заводи були спроможні успішно конкурувати як всередині країни, так і на зовнішньому ринку з англійськими.

Завдяки високим темпам промислового виробництва Німеччина до 1870 р. вже перевершила Францію у видобутку вугілля, виплавці чавуну, потужності парових двигунів, довжині залізничної колії і майже наздогнала Францію в оборотах зовнішньої торгівлі. Від Англії Німеччина все ще відставала в кілька разів, проте розрив між ними істотно скоротився. Досить велику роль в успіхах промислового розвитку Німеччини відіграло створення у 50-х роках кількох великих банків, які активно займалися засновництвом.

Великого рівня досягає військова промисловість, розвиток якої активно стимулюється державою, що обумовлено агресивною політикою Прусії. Підприємства військової промисловості не лише відбивали загальні тенденції та риси німецької промислової еволюції, а й ставали провідними підприємствами німецької промисловості.

Щодо США, то до кінця XVIII ст. ця країна була колонією Англії, а тому її економічний розвиток залежав від економічної політики метрополії відносно неї. Незважаючи на сприятливі природні умови, промисловий переворот тут стримувався через ряд заходів Англії, спрямованих на те, щоб зберегти Північноамериканські колонії як сировинну базу та ринок збуту для промисловості метрополії. Таким чином, промисловий переворот розпочинається лише після завершення війни за незалежність (1775—1783 рр.), яка не лише звільнила колонії, а й поклала початок їх об’єднанню у вільну та незалежну державу; ліквідувала елементи феодалізму, покінчила з феодальними нормами успадкування, скасувала „біле рабство”, проголосила буржуазні свободи, проте зберегла рабство негрів. Основні напрямки промислового перевороту в США демонструє рисунок 6.5.

Рис. 6.5 Основні напрямки промислового перевороту в США

У наступні роки економічний розвиток США відбувається досить швидкими темпами, особливо це стосується сільського господарства — як фермерського (інтенсивне на Півночі), так і плантаційного (екстенсивне на Півдні). Уже наприкінці XVIII ст. починається запровадження англійських машин у текстильному виробництві, але створюються і власні (у 1793 р. створено бавовноочисну машину Уітні, яка підвищила продуктивність праці в 150 разів).

У 1791 р., після звіту міністра фінансів А. Гамільтона „Про промисловість”, запроваджується протекціоністське мито на готову продукцію, що створює сприятливі умови для розвитку власної промисловості. Упорядковується грошова система, створюється національний банк США.

Головною особливістю промислового перевороту в США було дуже повільне впровадження парової машини, що обумовлено великими водними ресурсами і широким використанням водяного двигуна. Замість парової машини Уатта у США вже в 30-х роках XIX ст. запроваджується машина Івенса (Філадельфія). Велику роль в успішному промисловому перевороті у США відіграють активні імміграційні процеси (до 1860 р. іммігрувало близько 50 млн. осіб), адже промисловість США отримала готові кадри кваліфікованих робітників, тоді як в інших країнах створення кадрів кваліфікованої робочої сили було тривалим процесом. Ще однією важливою особливістю промислового перевороту в США була тенденція до стандартизації, яка до середини XIX ст. у металургійній промисловості США відіграла істотну роль.

Загалом, промисловий переворот відбувався в США вкрай нерівномірно, захопив спочатку текстильну промисловість, а потім харчову. Важка індустрія часто не могла задовольнити внутрішніх потреб країни.

Завершення промислового перевороту відбувається лише після закінчення Громадянської війни (1861-1865 рр.). Суперечності, які викликали війну, з’явилися не раптом, а мали досить глибоке коріння. Ураховуючи те, що Південь залишався рабовласницьким, плантаційним, там практично не було власної промисловості. Суперечності, які виникли між Півднем та Північчю, виявлялися, передусім, у розбіжності інтересів представників цих двох регіонів. Наявність рабства звужувала внутрішній ринок, вузька (бавовняна) спеціалізація Півдня, пристосована, передусім, до потреб промисловості Англії, надавала економіці США колоніального характеру. Плантатори Півдня були зацікавлені у зниженні митних тарифів на сировину, що вивозиться, та на готову продукцію, що завозиться, тоді як підприємці Півночі були заінтересовані у встановленні високих митних тарифів, здатних захистити їх продукцію від конкурентів, передусім англійських. Ці та подібні суперечності посилювались протистоянням цих двох регіонів щодо вирішення питання про заселення земель на Заході, на які претендували як фермери Півночі, так і плантатори Півдня. Усе це посилювало протистояння і призвело врешті-решт до Громадянської війни.

Поразка Півдня у Громадянській війні була наперед вирішена його економічною відсталістю, яка обумовила економічну поразку вже у перші роки війни. Відсутність власної промисловості, морська блокада, яка закрила шляхи імпорту озброєння та боєприпасів на Південь, украй загострили ситуацію, і тривалість війни була зумовлена лише недостатньо активними воєнними діями Півночі. Досить важливу роль у перемозі Півночі відіграло й розв’язання питання щодо земель на Заході. У травні 1862 р. виходить закон про Гомстеди, за яким кожний громадянин США отримав право на 160 акрів (65 га) землі за умови сплати 10 дол.; якщо ці землі продуктивно використовувалися упродовж п’яти років, вони переходили у власність фермера. Це сприяло відпливу з армії Півдня, адже для отримання землі необхідно було визнати себе громадянином США, а, як відомо, Південь оголосив себе Конфедерацією, яка не входить до складу США. Отже, завдяки Громадянській війні та Гомстед акту аграрне питання було вирішено на користь фермерів. Ще одним важливим наслідком Громадянської війни було скасування рабства, що значно розширило внутрішній ринок та ринок робочої сили в країні.

Таким чином, Громадянська війна створила надзвичайно сприятливі умови для прискореного економічного розвитку і завершення промислового перевороту, зробила перший крок до перетворення США у провідну індустріальну державу світу.

Дата добавления: 2015-10-16