Економічне вчення А. Сміта

Класична політична економія найбільшого розквіту досягла в Англії у період мануфактурного капіталізму і промислового перевороту (друга половина XVIII ст.). Англія тієї доби в економічному відношенні вже була найрозвиненішою країною світу. Тут ринкові відносини досягли більшої зрілості, ніж будь-де. Рушійною силою підприємницької економіки стали підприємці (буржуазія), які намагались досягти панівного становища і в суспільному житті. Відчувалась суспільна потреба в теоретичному обґрунтуванні переваг вільного підприємництва і фритредерства (політики „вільної торгівлі”) над феодальною регламентацією економіки і державним протекціонізмом. Все це створювало необхідні умови для об’єктивного наукового аналізу явищ і процесів ринкової економіки, яка досягла вже достатньої зрілості для цього, і розвитку економічної думки.

Незважаючи на оригінальність і силу свого економічного вчення, фізіократи були тільки предтечею наукової політичної економії. Справжнім творцем економічної науки став геніальний шотландський економіст Адам Сміт (1723-1790).

Знаменита праця Сміта „Дослідження про природу і причини багатства народів” (1776 р.) стала найвидатнішим твором класичної політичної економії (рис. 5.10).

Рис. 5.10 Основний зміст „політичної економії” за А. Смітом

В цій книзі Сміт узагальнив раніше набуті економічні знання, провів глибокий теоретичний аналіз економічних явищ і процесів, створивши логічну наукову систему. Він по праву вважається основоположником економічної науки. „Багатство народів” більш як на сто років стало керівництвом і відправною точкою для наукових досліджень кількох поколінь економістів, теоретичні концепції яких стали або розвитком, або критикою вчення Адама Сміта.

Центральною проблемою політичної економії Сміт вважав дослідження економічного розвитку нації, зростання її багатства, тобто підвищення добробуту. Вже перші слова, з яких починається „Багатство народів”, свідчать про це: „Річна праця кожного народу є первісним фондом, який надає йому всі необхідні для існування і комфорту життя продукту”. Ці дослідження дають змогу зрозуміти, що економіка будь-якої країни, розвиваючись, примножує багатство народу не тому, що ним є гроші, а тому, що його потрібно бачити в матеріальних ресурсах, які створює „річна праця кожного народу”.

За Смітом, головне завдання політичної економії „полягає в збільшенні багатства і могутності кожної країни; тому вона не повинна віддавати перевагу або особливо сприяти зовнішній торгівлі предметами споживання переважно перед внутрішньою торгівлею або ж транзитною торгівлею переважно перед тією й іншою”. Тут Сміт особливо підкреслює протилежність своїх висновків принципам меркантилізму, який віддавав особливу перевагу зовнішній торгівлі, вважаючи її основним джерелом поповнення багатства країни.

Предмет політичної економії Сміт розширив до дослідження умов виробництва і нагромадження матеріального багатства і законів їх руху.

Розглядаючи політичну економію як науку про об’єктивні економічні закони виробництва нагромадження багатства, Сміт визначив її позитивну і нормативну сторони. Позитивна сторона політичної економії полягає в теоретичному дослідженні умов виробництва і нагромадження, а нормативна — у розробці підґрунтя господарської поведінки „економічної людини”, наданні рекомендацій для проведення такої економічної політики держави, яка б змогла „забезпечити народу достатній дохід або засоби існування, а точніше забезпечити йому можливість добувати їх собі...”

Вихідним положенням теоретичної системи Сміта стало з’ясування спонукальних мотивів людини до економічної діяльності. З цією метою він вводить поняття „економічна людина”, виділяючи лише господарську сторону діяльності людини й абстрагуючись від будь-яких інших мотивів її поведінки. Сутність „економічної людини” Сміт змальовує вже в другому розділі першої книги „Дослідження про природу багатства народів”, де стверджує, що поділ праці є результатом певної схильності людської природи до торгівлі та обміну. Нагадавши читачеві спочатку, що собаки один з одним свідомо кістками не обмінюються, Сміт виділяє здатність „економічної людини” до обміну, водночас характеризуючи її як закінченого егоїста, який прагне до особистого збагачення.

Ідея Сміта про „невидиму руку” — одна з головних ідей „Багатства народів”. Зміст цього афористичного виразу такий.

Сміт виходить з того, що прагнення кожного до власної вигоди, до множення особистого багатства слугує найважливішим спонукальним мотивом людської діяльності. Це рушійна сила вчинків і передумова створення справедливого і раціонального порядку в суспільстві.

Кожен учасник господарської діяльності керується власним інтересом, прагне до досягнення особистих цілей. Вплив окремої людини на реалізацію нестатків суспільства практично невідчутний. Але, дбаючи про власну вигоду, людина у підсумку сприяє збільшенню суспільного продукту, зростанню загального блага.

Аналізуючи обмін товарів, Сміт відводив важливу роль грошам. На його думку, гроші не є ні результатом домовленості людей, ні наслідком творчої діяльності видатних особистостей, вони є особливим товаром, який стихійно виокремився зі світу інших товарів у результаті тривалого історичного розвитку обміну. Отже, Сміт став фундатором товарної теорії грошей.

Водночас, на думку автора „Багатства народів”, гроші не є багатством, вони тільки сприяють його обігу і слугують мірою його цінності. „Гроші, — підкреслював Сміт, — велике колесо обігу... знаряддя обміну і торгівлі”. Таким чином, він розглядав гроші переважно як технічний засіб мінового процесу, ставлячи на чільне місце їх функцію засобу обігу. Тому він вважав можливою і доцільною заміну золота і срібла банкнотами, тобто паперовими грошима, які повинні випускати в обіг банки в необхідній кількості. Тут Сміт фактично сформулював закон грошового обігу.

Грошовому кредиту основоположник економічної науки відводив скромне місце, розглядаючи його тільки як засіб активізації капіталу.

У теорії розподілу доходів Сміт виходив з того, що в суспільстві є три основні класи: капіталісти, землевласники і наймані робітники. Вони основні, тому що доходи, які вони одержують, є первинними: капіталісти отримують прибуток, землевласники — ренту, найманні робітники — заробітну плату. Доходи решти груп населення — вторинні, адже їх джерелом є перерозподілені первинні доходи, прибуток чи заробітна плата.

Теорії розподілу Сміта властива така сама дуалістичність, що й теорії вартості. Це зумовлено тим, що розподіл доходів він трактував як із позицій теорії трудової вартості, так і з позицій теорії витрат виробництва.

Визнаючи заробітну плату „продуктом правд”, що „становить природну винагороду за працю”, Сміт вказує, що за умов „первісного стану суспільства”, коли у виробництві застосовувались власні засоби виробництва і не було найманої праці, працівник одержував у винагороду повний продукт своєї праці. Йому не доводилось ділитись своїм доходом ні з землевласником, ні з роботодавцем.

За умов капіталістичного виробництва, коли праця стала найманою, заробітна плата стає „природною ціною праці”, величина якої визначається вартістю засобів існування, необхідних для робітника та його сім’ї. Сміт стверджував, що заробітна плата повинна дещо перевищувати рівень, достатній для можливості існування людини. В іншому випадку робітникові неможливо утримувати сім’ю і „раса робітників вимерла б після першого ж покоління”.

Сміт завершив теоретичне виділення категорії прибутку. Ґрунтуючись на теорії трудової вартості, він визнавав прибуток частиною вартості, яка залишається після відрахування заробітної плати. Класик також зазначав, що вартість, яку робітники додають до вартості матеріалів, розпадається на дві частини: одна з них іде на оплату праці робітників, а друга — на оплату прибутку підприємців. Водночас Сміт визначав, що прибуток є також частиною доходу підприємця, який залишається після оплати ним ренти і відсотка. Виходячи з теорії витрат виробництва, він трактував прибуток і як результат використання продуктивного капіталу, і як винагороду капіталістові за ризик і працю щодо авансування капіталу.

Ренту Сміт розглядав як надлишок вартості над заробітною платою робітників і середнім прибутком фермера-орендаря, який сплачується землевласнику. Разом із тим, Сміт трактував ренту також з позицій фізіократів, тобто розглядав її як продукт природи, який залишається після відрахувань і заміщення всього того, що створено працею людини. Він розкрив також причини та умови існування диференціальної земельної ренти.

У теорії капіталу Сміта очевидною є більш прогресивна позиція порівняно з фізіократами. На відміну від них Сміт справедливо вважав продуктивним капітал, зайнятий не тільки в сільському господарстві, а й в усій сфері матеріального виробництва.

Капітал Сміт тлумачив з двох боків: як вартість, яка приносить прибуток, і як запаси засобів виробництва, потрібні для продовження процесу виробництва. Згадані запаси, зауважував Сміт, складаються з двох частин, від першої з них „очікують одержати дохід”, а „друга частина — це та, що йде на безпосереднє виробниче споживання...”. Виходячи з цього, автор „Багатства народів” поділив капітал на основний і оборотний, уперше ввівши ці терміни в науковий обіг.

До основного капіталу Сміт відніс знаряддя праці та машини, будівлі та споруди торгово-виробничого призначення, трудовий досвід і здібності робітників, а до оборотногокапіталу — матеріали, готові вироби, продовольство, необхідне для робітників, і гроші, потрібні для обігу товарів. З цього випливає, що основний капітал складається в тому числі „з набутих і корисних здібностей усіх жителів, членів суспільства”, тобто включає „людський капітал”. Відмінності між двома частинами капіталу Сміт вбачав у тому, що основний капітал приносить прибуток, не переходячи від одного власника до іншого, тоді як оборотний капітал, приносячи прибуток, постійно залишає свого власника в одній формі, а повертається до нього в іншій, перебуваючи у безперервному русі.

Величезного значення Сміт надавав нагромадженню капіталу, вважаючи його одним із найважливіших джерел збагачення нації. Він стверджував, що чим більшим є національний капітал, тим швидше розвиваються землеробство і промисловість, поглиблюється поділ праці і підвищується її продуктивність, зростає попит на неї. Все це, в кінцевому підсумку, сприяє зростанню добробуту народу. Таким чином, капітал у Сміта стає справжнім „господарем” економічного життя. Капітал або відкриває праці нові можливості, або перешкоджає їм; він або робить „плодоносними” землю і працю людини, або залишає їх бездіяльними, мертвими. Сміт намагався довести, що нагромадження капіталу — ключ до багатства народу, що кожен ощадливий господар — благодійник нації, а марнотрат — її ворог.

Як істинний творець, основоположник економічної науки А. Сміт займає особливе місце в історії економічної думки. Заслуга вченого полягає у тому, що він:

узагальнив та систематизував накопичені до нього економічні знання, здійснив глибоке теоретичне дослідження ринкової економіки;

створив "перший великомасштабний трактат з економіки", проникнутий високою ідеєю про "очевидну і просту систему природної свободи";

розкрив роль ринку в організації економічного життя, проаналізував механізм ринкового саморегулювання економіки, вперше в систематизованому вигляді виклав теорію економічного розвитку на основі дії механізмів ринку;

обґрунтував концепцію економічного лібералізму, приділивши значну увагу аналізу інституціональних засад ефективного функціонування ринкової економіки;

розвиваючи трудову теорію вартості, виявив геніальну непослідовність, заклавши основи теорії витрат виробництва та дослідження чинників відхилення ринкової ціни від вартості;

обґрунтував теорію абсолютних переваг у міжнародній торгівлі, яка стала базовою у класичній політичній економії, спрямованій на обґрунтування політики вільної торгівлі.

Важливо зазначити, що ідеї А. Сміта справили значний вплив на подальшу еволюцію економічної думки. Вони знайшли відображення у наукових дослідженнях багатьох поколінь економістів, у тому числі у працях Д. Рікардо та К. Маркса (трудова теорія вартості), Ж.Б. Сея (теорія факторів виробництва), А. Маршалла (теорія ціни та факторів ціноутворення), у концепціях неолібералізму, мікро- та макродослідженнях, теорії міжнародної торгівлі, державного регулювання економіки тощо. Економічні рекомендації та прогнози вченого більш як на ціле століття вплинули на економічну політику більшості держав, знайшовши в них своє практичне застосування.

Питання для самоконтролю

1. Яка роль належить великим географічним відкриттям кінця VI–початку XVI ст. ст. в економічному становленні новоєвропейської та світової макроцивілізації?
2. Проаналізуйте основні соціально-економічні наслідки Великих географічних відкриттів.
3. Які чинники сприяли інтенсифікації виробництва у XVI ст.?
4. Назвіть основні етапи розвитку капіталістичного виробництва в країнах Західної Європи.
5. Вкажіть умови, які необхідні для виникнення та розвитку капіталістичного виробництва.
6. Дайте визначення поняття „первісне нагромадження капіталу”.
7. Визначте головну відмінну ознаку епохи первісного нагромадження капіталу.
8. Розкрийте поняття „меркантилізм” та вкажіть його головні ознаки.
9. У чому полягає різниця між раннім і зрілим меркантилізмом?
10. Назвіть основні положення теорії активного торгового балансу.
11. Розкрийте механізм функціонування грошового ринку на початку XVI ст. в Антверпені.
12. Яким чином зовнішня і внутрішня торгівлі вплинули на розвиток Голландії в XVI–XVII ст. ст.?
13. Яку роль відіграла буржуазна революція 1640-1660 рр. в Англії у становленні й розвитку капіталізму?
14. Яким чином Навігаційний акт вплинув на економічне зростання Англії в XVII ст.?
15. Дайте характеристику політики протекціонізму та меркантилізму Франції.
16. Що зумовило відставання Франції у колоніальній експансії та зовнішній торгівлі?
17. Вкажіть основні положення Декларації прав людини і громадянина Франції, ухваленої в 1789 році.
18. Як вплинула Французька демократична революція на розвиток Європи і світу?
19. Що є об’єктом дослідження класичної політичного економії?
20. Розкрийте зміст етапів розвитку класичної політичної економії.
21. У яких працях Уільям Петті виклав свої економічні погляди?
22. Чому економічна школа фізіократів генетично належить до класичної політичної економії?
23. Проаналізуйте ідеї вчення Тюрго.
24. У чому виявились особливості методології економічних досліджень А. Сміта порівняно з попередниками?
25. Розкрийте сутність концепцій «економічної людини» та «невидимої руки ринку» А.Сміта?
26. Як А.Сміт трактував багатство та джерела його примноження?
27. Охарактеризуйте погляди А.Сміта на походження, природу та функції грошей.
28. Проаналізуйте теорію вартості А.Сміта.
29. Як А.Сміт визначав продуктивну та непродуктивну працю?
30. У чому, на думку А.Сміта, полягають роль та функції держави в ринковій економіці?
31. Розкрийте сутність учення А.Сміта про капітал, його структуру та відтворення.
32. Охарактеризуйте учення А.Сміта про доходи та їх розподіл.
33. Як вплинуло вчення А.Смітана еволюцію економічної думки?

Тести.

1.Епоху Великих географічних відкриттів поділяються на:

1. іспано-португальський період;
2. англо-французький період;
3. американський період;
4. російський період;
5. голандський період.

2. Вкажіть наслідки, які не викликані Великими географічними відкриттями:

1. початок формування колоніальної системи;
2. створення світового ринку;
3. подальшому розвитку феодальних відносин;
4. проведення революції цін;
5. прискорення процессу первісного нагромадження капіталу.

3.Розклад феодального господарства був не пов'язаний з такими процесами як:

1. розвиток товарного господарства;
2. розвиток мануфактурного виробництва;
3. посилення майнової та соціальної диференціації;
4. перетворення феодальної земельної власності на об’єкт куплі-прожажу;
5. використання найманої робочої сили.

4.Зародження капіталістичного виробництва не пов’язано з:

1. зростання продуктивності праці;
2. поглиблення суспільного поділу праці;
3. появою нових галузей економіки;
4. появою металевих грошей;
5. спеціалізацією краї на окремих видах господарської діяльності та продукції.

5.Що не є характерим для до етапів розвитку капіталістичного виробництва:

1. суспільний поділ праці;
2. первісне нагромадження капіталу;
3. мануфактурне виробництво;
4. проста капіталістична кооперація;
5. капіталістична фабрика.

6.Для виникнення та розвитку капіталістичного виробництва необхідні умови:

1. наявність золотого запасу;
2. наявність значної маси найманної робочої сили;
3. нагромадження грошового багатства в руках невеликої кількості людей;
4. наявність товарної маси;
5. наявність капіталу.

7.Загальним і вичерпним підсумком процесу первісного нагромадження капіталу є:

1. перетворення маси безпосередніх виробників у найманих робітників;
2. виникнення історично відомих купецьких корпорацій (наприклад: Ганзи, Остіндських торгових компаній тощо);
3. перетворення засобів виробництва і грошових багатств у капітал;
4. формування скарбниці централізованої держави;
5. перетворення маси безпосередніх виробників у найманих робітників, а засобів виробництва і грошових багатств у капітал.

8.Яке з джерел первісного нагромадження капіталу в Англії було безпосередньо пов’язане з Великими геграфічними відкриттями?

1. конфіскація монастирської власності в ході Реформації;
2. аграрний переворот
3. створення колоніальної системи;
4. система державних позик і податків;
5. протекціоністська політика уряду.

9.Мануфактура, як тип підприємства, перемогла у конкурентній боротьбі ремісничу майстерню завдяки, перш за все, використанню:

1. більш досконалих технологій;
2. більш кваліфікованої робочої сили;
3. поділу праці;
4. більш ефективних технічних засобів;
5. пільг та кредитів від держави.

10.До головних ознак епохи нагромадження капіталу не відносяться:

1. розвиток товарно-грошових відносин і становлення ринкової економіки;
2. створення нових форм організації торгового капіталу;
3. створення сучасних форм банківської діяльності;
4. капіталістична фабрика;
5. формування першої економічної концепції-меркантилізму.

11. До головних передумов генезису меркантилізму не входять:

1. розвиток товарного виробництва;
2. інтенсивний розвиток міжнародної торгівлі;
3. процес становлення централізованих національних держав;
4. панування натурального господарства;
5. поглиблення суспільного поділу праці та розширення її кооперації.

12.Предметом дослідження меркантилізму є:

1. сфера обігу;
2. сфера виробництва;
3. сфера обігу і сфера виробництва одночасно;
4. сфера матеріально споживання;
5. сільське господарство.

13.Обєктом дослідження меркантилістів були:

1. гроші;
2. грошовий обіг;
3. натуральне господарство;
4. торгівля;
5. товарне виробництво.

14. Відповідно до мерканитістської концепції джерелом грошового багатства є:

1. зростання закордонних інвестицій;
2. перевищення імпорту над експортом;
3. перевищення експорту над імпортом;
4. сфера обігу, зокрема зовнішня торгівля;
5. сфера виробництва.

15. Відокремте спільні риси раннього і пазнього меркантилізму:

1. визнання предметом дослідження сфери обігу;
2. ототожнення багатства нації із золотом і сріблом;
3. визнання зовнішньої торгівлі єдиним джерелом багатства;
4. стримування швидкого прогресу нових винаходів;
5. захист політики протекціонізму.

16. Відокремте відмінні риси раннього і пізнього меркантилізму:

1. монетарна система, доктрина активного грошового балансу;
2. завдання держави: збільшення експорту за рахунок стимулювання вітчизняног виробника;
3. залучити якомога більшу кількість грошей з-за кордону й утримувати їх у країні;
4. ліквідація жорстких обмежень на імпорт товарів, відносно низькі ціни на експорт;
5. металі стична теорія грошей;
6. мануфактурна система, доктрина активного торговельного балансу;
7. максимальне державне втручання;
8. започаткування кількісної теорії грошей;
9. жорстке обмеження імпорту, вісокі ціни на експортні товари;
10. започаткування експортних методів державного регулювання.

Дата добавления: 2015-10-16