Розклад феодалізму та умови виникнення капіталістичного способу виробництва

В історії світового господарства XVI-остання третина XVIII ст. ст. визначені як період розкладу феодальних відносин і зародження у надрах феодального суспільства капіталістичного виробництва. У країнах Західної Європи початок йому (XVI ст.) поклали зміни у сфері матеріального виробництва, стані та характері розвитку продуктивних сил, розширення внутрішнього і зовнішнього ринку (рис.5.2).

Рис. 5.2 Основні зрушення у різних галузях промисловості Західної Європи

У всіх основних галузях промислового виробництва до початку XVI ст. відбулось значне удосконалення знарядь праці та технологій виробництва. В авангарді цього процесу йшли добувна і обробна галузі, в яких було винайдено і впроваджено нове обладнання для шахт, зокрема, механізми відкачування води, подачі повітря, підняття руди та її подрібнення, що давало можливість будувати більш глибокі шахти, розробляти недоступні раніше пласти. Значного удосконалення зазнала і металургійна промисловість. Замість невеликих горнів почали будувати більші, до 3 м висотою, повітря в які подавалося великими міхами за допомогою водяного колеса. Це дало можливість одержувати чавун, а в разі його наступної переробки — залізо і сталь. Так горни перетворились у доменні печі й було знайдено спосіб одержання сталі та заліза з чавуну, який в основних рисах зберігся до сьогодні.

У металообробці слід зазначити удосконалення молотів, які рухалися силою води. Маса деяких молотів для обробітку заліза досягала однієї тонни і більше. З’явилися свердлильні верстати і верстати для виробництва листового заліза і металевого дроту. Як двигун широко використовували водяне колесо верхнього бою, яке давало значно більше енергії і могло виконати більший обсяг роботи, ніж колесо нижнього бою. Це істотно розширило географію промислового виробництва. Його перестали прив’язувати до великих річок, бо для роботи нового водяного колеса було досить відвідного каналу. Різноманітні механічні пристрої, примітивні машини, які приводились у дію мускульною силою людини або силою тварини, вітру чи води, з’явилися в інших галузях.

Зміни в техніці й технології спостерігалися також у текстильній промисловості, яка в той час була найбільш поширеною галуззю промисловості. Це, передусім, впровадження замість примітивного вертикального ткацького верстата горизонтального, удосконалення засобів праці для допоміжних операцій при виробництві тканини. Значно змінилася техніка виробництва сукна, з’явилися сукновальні млини, де валяння сукна відбувалося вже не за допомогою рук і ніг, а великими дерев’яними молотами, що приводились у дію великим водяним колесом. Розвивалося виробництво шовкової тканини.

Великі зрушення в розвитку техніки відбулися не тільки в промисловості, а й у засобах переміщення, особливо у морському транспорті. З початку XVI ст. розвиток вогнепальної зброї призвів до справжньої революції у військовій справі. Почалися виробництво паперу й книгодрукування, виробництво окулярів і годинників.

Зміни у промисловому виробництві сприяли інтенсифікації виробництва і у сільському господарстві. За рахунок осушення боліт і викорчовування лісів значно збільшилась площа ріллі. У XVI ст. розпочався перехід до багатопільної сівозміни і травосіяння. Розширилось використання добрив, зросли кількість і якість сільськогосподарського реманенту, виробленого з металу.

Названі зміни привели до докорінних зрушень у різних галузях промисловості Західної Європи. Зросла продуктивність праці, збільшився обсяг товарної продукції, з’явилися нові галузі промисловості, поглибився суспільний поділ праці, почала формуватися спеціалізація країн на окремих видах господарської діяльності та продукції. Від сільського господарства у XVI ст. цілком або майже цілком відокремились гірнича справа, виробництво чорних і кольорових металів, деякі галузі металообробної промисловості, суднобудування, шовкопрядіння та ін. Частково виокремилося виробництво тканини з вовни і льону.

Розвиток продуктивних сил у країнах Західної Європи свідчить про те, що у XVI ст. дрібне господарство основних виробників суспільства — ремісника та селянина — вичерпало свої можливості й стало неспроможним до подальшого самостійного розвитку. Економічне становище дрібного виробника змінювалося, воно ставало все більш залежним від власника капіталу (купця або лихваря) у зв’язку зі зростанням витрат на придбання необхідних для нього засобів виробництва. Дрібне товарне виробництво поступалося місцем більш продуктивним формам організації виробництва, його підлеглості капіталу.

Для всіх провідних країн Західної Європи характерні такі етапи на шляху розвитку капіталістичного виробництва (рис. 5.3):

перший

Рис. 5.3 Етапи розвитку капіталістичного виробництва в країнах Західної Європи

Розклад феодального господарства був пов’язаний з такими процесами, як розвиток товарного господарства; посилення майнової та соціальної диференціації; формування великих капіталів і розвиток розширеного відтворення; перетворення феодальної земельної власності на об’єкт купівлі-продажу; використання найманої робочої сили тощо.

Значну роль у занепаді феодального господарства і становленні індустріального суспільства відіграло мануфактурне виробництво. Оскільки від ролі мануфактури в економічній структурі країн залежав розвиток їх у цілому, господарство XVI-XVIII ст. ст. можна охарактеризувати як мануфактурне.

Мануфактура — підприємство, засноване на ремісничій техніці, поділі праці, вільнонайманій робочій силі. Це стадія промисловості, що історично передувала великому машинному виробництву. Існували два типи мануфактур — розсіяна (децентралізована) та централізована.

Розсіяна мануфактура, що розвивалася в основному в XVI-першій половині XVII ст. ст., ґрунтувалася на сільських промислах і дрібному ремеслі. Робітники при даному типі виробництва, не дивлячись на їхню просторову відособленість, були пов’язані поділом праці: одні робили із сировини напівфабрикат, інші доводили його до необхідної кондиції.

Централізована мануфактура характеризувалася територіальною єдністю виробництва і утвердилася в другій половині XVII ст.

Мануфактури виникали в тих галузях, де рівень спеціалізації та технічного розвитку створював умови для реорганізації виробництва. Такі умови в XVI ст. були в сукняному виробництві, металургії, суднобудуванні, книгодрукуванні. Одночасно в промисловості зберігалося ремесло і дрібне товарне виробництво.

Передумови індустріалізації сільського господарства формувалися у трьох основних напрямах: створення буржуазних форм земельної власності, перетворення феодальної ренти на капіталістичну, зростання товарності.

Відбулися значні зрушення у сфері торгівлі, обігу та розподілу. Просте товарне виробництво переростало в ринкове, поглиблювався міжнародний поділ праці, формувалися національні, європейський та світовий ринки товарів і грошей. З’явилися монопольні торгові компанії, вдосконалилися товарні біржі. Панівну роль відігравали Голландія і Англія. Європейські феодальні країни практично були вилучені зі світового ринку і перетворилися на країн-продавців продукції своїх аграризованих економік.

Значну роль у процесі генези індустріальної цивілізації відіграли буржуазні революції в Нідерландах, Англії, Північній Америці, Франції.

Дата добавления: 2015-10-16